Рішення № 12202183, 01.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/27901.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший трубний завод”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Арміс”

про стягнення 282146,52 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Кудрявський В.А.- представник за довіреністю б/н від 18.032010р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :          

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Арміс”заборгованості за Договором № 033 від 12.04.2010р. в розмірі 282146,52 грн., в тому числі 272710,16 грн. основного боргу, 7448,94 грн. пені та 1987,42 грн. 5% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2010р. порушено провадження по справі № 53/279, розгляд справи призначено на 27.09.2010р.

У зв’язку з нез’явленням в судові засідання 27.09.2010р. та 18.10.2010р. представника відповідача розгляд справи було відкладено на 18.10.2010р. та на 01.11.2010р. відповідно.

Представник позивача в судовому засідання 01.11.2010р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх таким, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання 01.11.2010р. також не з’явився, вимоги ухвал суду від 09.09.2010р., від 27.09.2010р. та від 18.10.2010р. не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 849908 від 11.08.2010р., наданими позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду 09.09.2010р., від 27.09.2010р. та від 18.10.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.11.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

12.04.2010р. між сторонами у справі був укладений договір № 033, відповідно до умов якого постачальник (позивач) приймає на себе зобов’язання в термін та на умовах визначених даним Договором поставити та передати у власність покупця (відповідач) товар труби теплогідроізольовані та фасонні частини до них, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити вищеозначений товар, в термін та на умовах, визначених даним Договором. (п. 1.1 Договору).

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

На виконання умов договору № 033 від 12.04.2010р. у відповідності до видаткових накладних: № СТІ-66А (ТЗ-0006152 від 16.04.2010р.), № СТІ-66Б (ТЗ-0006154 від 16.04.2010р., копії яких знаходяться в матеріалах справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні) відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 272710,16 грн.

Факт прийняття товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних. Повноваження особи на прийняття товарно-матеріальних цінностей підтверджуються довіреністю серія НБП № 101422 від 15.04.2010р.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата за товар проводиться покупцем протягом 3 днів після отримання товару –40% вартості кожного окремого замовлення, остаточний розрахунок (60%) протягом 90 днів з моменту отримання товару, але не пізніше 20.12.2010р.

Сторони також дійшли згоди, зокрема щодо наступних умов Договору:

- ціна Договору орієнтовно складає 2 000 000 грн., включаючи ПДВ, яка надалі уточнюється в накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору (п. 3.1. Договору);

-          поставка товару проводиться партіями, згідно попередніх заявок Покупця, в терміни, які погоджуються Сторонами (п. 4.3. Договору);

-          датою поставки товару вважається дата відмітки Покупця на відповідній накладній при отриманні товару (п. 4.6. Договору).

Таким чином, з умов Договору вбачається, що сторони дійшли згоди, про те, що поставки товару на умовах Договору будуть здійснюватися партіями за попередніми заявками Покупця, а датою поставки партії товару є дата відмітки на відповідній накладній при отриманні кожної партії товару.

Отже початок перебігу строків виконання зобов'язань по оплаті кожної партії поставленого товару є пов'язані з датою здійснення поставок та відраховуються від неї (протягом 3 днів після отримання товару - 40% вартості кожного окремого замовлення, остаточний розрахунок (60%) протягом 90 днів з моменту отримання товару).

Також сторонами погоджено, що повна оплата поставленого товару в будь - якому разі має бути здійснена не пізніше 20.12.2010р., що стосується тих партій товару, які будуть здійснюватися (за заявками Покупця та в строки погоджені Сторонами) в ті терміни (календарні дати), починаючи з яких строк у 90 днів для повного розрахунку буде закінчуватись після 20.12.2010р., про що зроблено відповідне застереження.

Відповідач не розрахувався за поставлену продукцію.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки товару, тоді як відповідач зобов’язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 272710,16 грн., яку позивач просить стягнути як основний борг.

Відповідач обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 5 від 09.07.2010р. з вимогою оплатити заборгованість по Договору. На доказ направлення претензії відповідачу позивач надав суду фіскальні чеки поштового відділення № 6470 від 16.07.2010р., № 6471 від 16.07.2010р. та описи вкладення в цінний лист від 16.07.2010р.

Відповідач відповіді на претензію не надав, свого зобов’язання щодо оплати за поставлений товар не виконав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (5.1 Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший трубний завод” щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Арміс” основного боргу у розмірі 272710,16 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 7448,94 грн. пені за порушення умов договору в частині своєчасності оплати за переданий товар.

Як вбачається з пункту 7.3 Договору в разі несвоєчасного виконання взятих на себе грошових зобов’язань покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день затримки оплати.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 7448,94 грн. відповідно до пункту 7.3 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 7448,94 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 7.3 Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасного виконання взятих на себе грошових зобов’язань покупець повинен сплатити постачальнику 5% річних від простроченої суми боргу.

З огляду на викладене, суд вважає вимогу позивача в частині стягнення 5% річних в сумі 1987,42 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Арміс” (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8; код ЄДРПОУ 34356397, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший трубний завод” (04074, м. Київ, вул. Резервна, 8-А; код ЄДРПОУ 34427263) 272710 (двісті сімдесят дві тисячі сімсот десять) грн. 16 коп. основного боргу, 7448 (сім тисяч чотириста сорок вісім) грн. 94 коп. пені, 1987 (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят сім) грн. 42 коп. 5% річних, 2 821 (дві тисячі вісімсот двадцять одна) грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                     О.А. Грєхова

Повне рішення складено 03.11.2010р.