Рішення № 12202180, 01.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/27101.11.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ СП "ДАТЕКС"

до Фізичної особи-підприємцяОСОБА_1

третя особа Зовнішньоторговельне підприємство «МАГ»

про стягнення 7580,37 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Цимбалюк С.В.- представник по довіреності від 19.10.2009р.

від відповідача: не зявились

від третьої особи: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажу в розмірі 7580,37 грн., в тому числі 7242,37 грн. основного боргу, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач вказує, що відповідно до заявки № 1 від 02.02.2010р. позивачем надано на користь відповідача послуги з перевезення вантажу на суму 12242,37 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобовязання з оплати послуг відповідач в повному обсязі не виконав, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 7242,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010р. порушено провадження по справі № 53/271, розгляд справи призначено на 20.09.2010р.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання, неподання витребуваних доказів та необхідність витребування від позивача додаткових письмових пояснень і доказів перешкоджали вирішенню спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 11.10.2010р.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2010р. надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог позивача заперечив та зазначив, що відповідач не перебуває з позивачем у господарських відносинах, а тому і не може мати заборгованості перед позивачем. Додані до матеріалів справи рахунок-фактура та акт виконаних робіт складені в односторонньому порядку позивачем, а з ТТН та CMR вбачається, що перевізником вантажу є позивач, відправником ЗПТ «МАГ», а одержувачем вантажу Finsterwalderr Transport & Logistik -K, що свідчить про наявність договірних відносин саме між позивачем та третьою особою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2010р. за клопотанням сторін залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЗТП «МАГ». Розгляд справи відкладено на 01.11.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.11.2010р. надав додаткові пояснення по суті позовних вимог, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання 01.11.2010р. не зявився. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання 01.11.2010р. також не зявився, письмових пояснень по суті спору не надав.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.11.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СП “Датекс” (надалі позивач) та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено заявку № 1 на перевезення вантажу маршрутом: м. Лисичанськ, Україна м. Комсомольськ, Україна, - м. Галле, Німеччина.

Дата завантаження 03-04.02.2010р. в м. Лисичанськ, дата розвантаження 10-11.02.2010р.

Згідно з умовами заявки № 1 вартість транспортування вантажу становить 1100 Євро по курсу НБУ на момент прийняття заявки.

Заявка прийнята позивачем 02.02.2010р.

Офіційний курс НБУ станом на 02.02.2010р. становив 1112,9426 грн. за 100 Євро.

Таким чином вартість послуг становить 12242,37 грн. (1100 євро х 1112,9426 = 12242,37 грн.)

Матеріали справи свідчать, що відповідач 02.02.2010р. в якості передоплати за транспортно-експедиційні послуги сплатив на користь позивача 5000,00 грн.

Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість перед позивачем у розмірі 7242,37 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

В силу ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

В силу положень статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Водночас, відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суд вважає, що в разі недодержання сторонами письмової форми правочину для з'ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією ч. 2 ст. 205 ЦК України.

Вказана норма передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що в даному випадку окрім міжнародного перевезення здійснювались послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України. Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 р. та Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту від 07.08.1996 р. N 228/253, виконання положень якої є обов'язковим всіма суб'єктами підприємницької діяльності установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування, форми власності, які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом або для яких виконуються такі перевезення, надання такого роду послуг можливе лише за наявності первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема, подорожнього листа вантажного автомобіля - типова форма N 2 (що діє у межах України), товарно-транспортної накладної - типова форма N 1-ТН та талону замовника - типова форма N 1-ТЗ (при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг).

Відповідно до п.п. 11.3, 11.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Зобовязання зі здійснення перевезення вантажу згідно з заявкою позивач належним чином виконав, що підтверджується наданими суду товарно-транспортною накладною від 03.02.2010р. та міжнародною товарно-транспортною накладною № 021920.

При дослідженні поданих позивачем товарно-транспортної накладної від 03.02.2010р. та міжнародної товарно-транспортної накладної № 021920 суд встановив, що перевезення здійснювалось автомобілем НОМЕР_2 який погоджений сторонами в заявці.

Крім того, дією відповідача яка свідчить про його волю до настання відповідних правових наслідків є внесення на рахунок позивача передоплати в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. В призначенні платежу зазначено: «Передплата за транпс.-експед. послуги зг. рах. № 46 від 02 лютого 2010р. без ПДВ».

Разом з тим, позивачем в якості доказу перебування позивача з відповідачем у договірних відносинах надано суду постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.10.2010р. О/у ВДСБЕЗ Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві ст.. л-нт міліції Кудрявцева О.М.

З вказаної постанови вбачається, що в ході проведеної перевірки слідчим встановлено, що 02.02.2010р. ТОВ СП «Датекс»факсимільним звязком отримало від ФОП ОСОБА_1 заявку № 1 від 02.02.2010р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: м. Лисичанськ Комсомольськ (Україна Галле Німеччина).

За умовами заявки ТОВ СП «Датекс»взяло на себе зобов'язання власним автотранспортом виконати перевезення вантажу по зазначеному в заявці маршруту, а ФОП ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання оплатити ТОВ СП «Датекс»грошові кошти за надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом по вищезазначеному маршруту в розмірі, що становить гривневий еквівалент 1100 євро по курсу НБУ на момент взяття заявки 12 242,37 грн. 1100 євро (сума фрахту визначена в заявці 11,12942 грн.) З метою отримання узгодженої суми фрахту 02.02.2010 року ТОВ СП «Датекс»виставило для оплати ФОП ОСОБА_1 рахунок № 46 від 02.02.2010 року на суму 12 242,37 грн.

На підставі цього рахунку ФОП ОСОБА_1 платіжним дорученням №11 від 02.02.2010 року перерахувало ТОВ СП «Датекс»в якості передплати 5000,00 грн.

Таким чином ФОП ОСОБА_1 заборгувала ТОВ СП «Датекс»за замовлене перевезення вантажу 7 242,37 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з вимогою № 30 від 14.07.2010р. про сплату заборгованості. На доказ направлення вказаної претензії відповідачу позивач надав суду належним чином засвідчені копії фіскального чеку, опису вкладення у цінний лист та повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання 20.07.2010р.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 28.07.2010р. оплати позивачу борг в повному обсязі.

Однак, відповідач, як у строк до 28.07.2010р., так і на дату прийняття рішення, свого обовязку щодо оплати в повному обсязі наданих послуг не виконав.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 7242,37 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 903 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ СП "ДАТЕКС" (03039, м. Київ, вул. Грінченка, 18; ідентифікаційний номер 31809317) основну заборгованість у розмірі 7 242 (сім тисяч двісті сорок дві) грн. 37 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 03.11.2010р.