Рішення № 12201983, 29.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/32829.10.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована аптека «Ендокринологія»

про                              стягнення 2913,09 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Карась В.В., довіреність № 25 від 21.04.2010р.

від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована аптека «Ендокринологія»про стягнення з останнього 2913,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 0123/10 від 15.01.2010р.

Ухвалою суду від 12.10.2010 р. порушено провадження у справі № 1/328 та призначено розгляд на 29.10.2010 р.

29.10.2010р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, надав свої пояснення по суті спору, надав заяву про зменшення позовних вимог, внаслідок часткової сплати заборгованості відповідачем. Наполягав на стягненні штрафних санкцій у повному обсязі, оскільки частину боргу сплачено вже після порушення провадження у справі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Процесуальні документи, скеровані на адресу відповідача, до суду не повертались.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, станом на 01.10.2010р., а саме : 04114, м.Київ, вул. Автозаводська 87-А.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 0123/10 від 15.01.2010р., згідно якого позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідача лікарські засоби та вироби медичного призначення (далі –товар), а відповідач зобов’язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору (п.1.1).

Відповідно до п.3.1 договору оплата за поставлений товар повинна бути здійснена на умові відстрочки платежу строком на 30 календарних днів з дати постачання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 8198,51 грн., про що свідчать накладні № 2679941 від 01.07.2010, та № 2679872 від 01.07.2010, копії яких додані до матеріалів справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.

Проте відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 5650,50 грн.

Станом на день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем складає 2548,01 грн.

Згідно п.7.2 договору, у випадку прострочки платежу, відповідач сплачує позивачу одноразовий штраф у розмірі 10 % від суми несплаченого в строку товару.

Пунктом 7.3 договору визначено, що відповідач за порушення термінів оплати товару сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 2913,09 грн. боргу, а саме: 2548,01 грн. –основного боргу, 66,94 грн. –пені, 254,80 грн. –штрафу, 12,77 грн. –3% річних, 30,57 грн. –інфляційних втрат, та судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

29.10.2010 у судовому засіданні представник позивача повідомив суд про те, що відповідачем частково сплачено частину суму боргу у розмірі 1700,00 грн., наполягав на стягненні штрафних санкцій та судових витрат у повному обсязі, оскільки відповідачем частину боргу сплачено вже після порушення провадження у справі.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 102,00 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням часткової сплати боргу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована аптека «Ендокринологія»(04114, м. Київ, вул. Автозаводська 87-А, код ЄДРПОУ 25402627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(02098, м.Київ, вул. Березняківська 29, код ЄДРПОУ 30263519) 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 01 коп. –основного боргу, 66 (шістдесят шість) грн. 94 коп. –пені, 254 (двісті п’ятдесят чотири) грн. 80 коп. –штрафу, 12 (дванадцять) грн. 77 коп. –3% річних, 30 (тридцять) грн. 57 коп. –інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. – державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 1700,00 грн. основного боргу –провадження припинити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       В.І. Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 02.11.2010)