Рішення № 12201922, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/41421.10.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»

до Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві

про стягнення 2545,29 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Лупачов Д.М. - довіреність № Д07/2010/07/19-3 від 10.07.10р.;

від відповідача: Шевченко А.М. –довіреність № 27/2482 від 24.03.10р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про стягнення 2545,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 1003/ТРМ-09-09 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Києва від 30.10.2009р. не оплатив орендну плату, заборгувавши позивачу 2459,38 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 2459,38 грн. - боргу, 74,28 грн. –пені, 11,63 грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –102,00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 24.09.2010 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.10.2010 р.

11.10.2010р. відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що нез’явлення представників відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, розгляд справи було відкладено на 21.10.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2010р. підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.10.2010р. позовні вимоги визнав.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №1003/ТРМ-09-09 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва (надалі - Договір), згідно якого позивач на підставі рішення Київради від 16.10.2008р. №516/516 передав, а відповідач прийняв в оренду нежилі приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення дільничного пункту міліції, за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 14, літера Б, загальною площею 35,75 кв.м.

30.10.09р. за Актом приймання-передачі позивач передав відповідачу в оренду вказане приміщення.

Строк дії Договору з 30.10.2009р. по 30.10.1010р. (п.9.1. договору).

Розділ 3 Договору визначає порядок та строки сплати орендної плати.

Згідно п.3.1 Договору за користуванням об’єкту оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 28.09.06р. №34/91 та на дату підписання Договору вставлена в межах витрат на утримання відповідно до рішення Київради від 16.01.08р. №516/516- складає 482,00 грн. на місяць.

Розмір орендної плати за наступний місяць визначається шляхом корегування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2).

Відповідно до п.3.6 Договору, відповідач зобов’язаний до 10 числа поточного місяця сплачувати орендну плату, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо-будинкових мереж не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених організаціями, що надають такі послуги (п.3.8 Договору).

Відповідно до п.3.5 Договору, орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об’єкта оренди орендодавцеві.

Згідно п.п.3.9, 3.10 Договору, зобов’язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж, як орендну плату за два місяці. Орендар має право сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії договору.

21.08.2010р. листом №09/2643 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплати заборгованості по орендній платі, на який відповідач не відреагував.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на 01.09.2010р.за договором №1003/ТРМ-09-09 становить 2459,38 грн.

Доказів здійснення оплати 2459,38 грн., в тому числі в установлені Договором строки, суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 2459,38 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу за договором, а тому позивач, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 74,28 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2. встановлено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленим чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 74,28 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 11,63 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи інфляційні витрати та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 11,63 грн. – 3% річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3-а, код ЄДРПОУ: 08805536) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 82-Г, код ЄДРПОУ: 25665166) –2459 (дві тисячі чотириста п’ятдесят дев’ять) грн. 39 коп. - боргу, 74 (сімдесят чотири) грн. 28 коп. –пені, 11 (одинадцять) грн. 63 коп. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 01.11.2010р.