Рішення № 12201891, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/38321.10.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «ЕКОСТАНДАРТ»

до Державного комунального підприємства «Господар»

про стягнення 159822,55 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Поліщук А.М. –довіреність № 23 від 10.08.10р.;

від відповідача: Черняк О.О. –довіреність № 1562 від 05.08.10р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Державного комунального підприємства «Господар»про стягнення 159822,55 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору на постачання теплової енергії № 430132 від 01.01.1998р., не в повній мірі виконав рішення суду щодо стягнення заборгованості за вказаним договором, а тому зобов’язаний сплатити пеню, інфляційні втрати за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 84202,06 грн. –пені, 48188,81 грн. –індексу інфляції, 27431,68 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –1598,23 грн. –державного мита, 118,00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 06.09.2010р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.09.2010р.

30.09.2010р. розгляд справи було відкладено до 11.10.2010р. у зв’язку з неявкою представників відповідача, які про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник позивача в судове засідання 11.10.2010р. не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 11.10.2010р. представником відповідача було подано заперечення на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті за договором.

Ухвалою суду від 11.10.2010р. розгляд справи було відкладено до 21.10.2010р.

В судовому засіданні 21.10.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача позов не визнав.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 1998 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 430132 на постачання теплової енергії (надалі - Договір), відповідно до змісту якого позивач зобов’язався відпустити відповідачу теплову енергію, а останній в свою чергу зобов’язався сплачувати використану теплову енергію своєчасно та у повному обсязі на умовах, визначених Договором.

У зв’язку з неналежним виконанням умов Договору щодо своєчасної оплати використаної теплової енергії, відповідач заборгував позивачу 1784770,74 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі №42/693 від 23.02.2010р. встановлено порушення відповідачем умов Договору та стягнуто на користь позивача 1784770,74 грн. боргу.

25.03.2010р. на виконання рішення суду видано наказ про примусове виконання рішення.

Однак, відповідач рішення суду не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 1784770,74 грн., що підтверджується матеріалами справи, та не заперечувалось відповідачем.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 9.2 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 84202,06 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 9.2 Договору передбачено, що у разі прострочення строків розрахунку, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,75% від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 84202,06 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 48188,81 грн. –індексу інфляції та 27431,68 грн. - 3 % річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних збитків та 3% річних здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Господар»(02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3, код ЄДРПОУ 14315687) на користь Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»(02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 21661022) –84202 (вісімдесят чотири тисячі двісті дві) грн. 06 коп. –пені, 48188 (сорок вісім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 81 коп. –індексу інфляції, 27431 (двадцять сім тисяч чотириста тридцять одну) грн. 68 коп. –3 % річних, 1598 (одну тисячу п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 23 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: