Ухвала суду № 122018184, 01.10.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43708/24-ц

пр. № 2-8048/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

01 жовтня 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення,

УСТАНОВИВ:

25 вересня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 30 вересня 2024 року для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до частини першої ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

І. Позовна заява, як передбачено пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України, повинна містити, зокрема місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність, що для адвокатів є обов`язковим, за частиною шостою статті 14 ЦПК України, або відсутність електронного кабінету.

Так, за згаданою частиною шостою статті 14 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Приписи частини четвертої статті 62 ЦПК України передбачають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України» Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України» Про безоплатну правничу допомогу».

Отже стороні позивача потрібно вказати адресу місця проживання чи перебування позивача, а не адресу відділу поштового зв`язку, докази надання повноважень на представництво адвокатом Шибаєва Р. Б. позивача ОСОБА_1 , передбачених статтею 62 ЦПК України, та реєстраційний номер облікової картки платника податків представника позивача, для перевірки наявності зареєстрованого електронного кабінету в Електронному суді.

ІІ. Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Таким чином, обов`язок перевірити факт зарахування судового збору у конкретній справі покладається на суд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі N 9901/144/20; у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі N 826/2429/18, від 20 лютого 2019 року у справі N 823/1940/18, від 25 січня 2021 року у справі N 914/1131/20, від 26 січня 2023 року справі N 300/2484/22 та від 27 січня 2023 року у справі N 300/2202/22.

Додана до позовної заяви квитанція № В976-44ВВ-6ВХР-18МТ від 23 вересня 2024 року на суму 1 251, 53 грн не є належним документом, що підтверджує сплату судового збору, оскільки перевіркою зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за вказаною квитанцією підтвердження не встановлено. Одержувач, згідно з цією квитанцією, не ГУК у м. Києві / Печерс. р-н; не вказано коду отримувача та його рахунок, призначення платежу.

Крім цього, не додано підтвердження установи банку чи відділення зв`язку, яка прийняла платіж, про сплату судового збору у сумі 1 251, 53 грн з відміткою про його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, не надано підтвердження (довідки) органу Державної казначейської служби України про зарахування його до спеціального фонду цього бюджету.

Ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», у частині першій статті 7, встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - 3 028, 00 грн.

Отже при зверненні до Печерського районного суду м. Києва судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн слід сплатити на реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві / Печерс. р-н; код отримувача (код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України): 37993783; рахунок отримувача: UA228999980313181206000026007; банк отримувача: Казначейство України; код банку отримувача: 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: 22030101;050; «Судовий збір», Печерський районний суд м. Києва, вид звернення, пункт з таблиці ставок судового збору.

ІІІ. За приписами частини п`ятої статті 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У позовній заяві міститься посилання на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі № 754/17322/15-ц, копії засвідчені належним чином яких не додано до позовної заяви.

Копії судових рішень підлягають засвідченню виключно судовою інстанцією-видавником, оскільки їхні оригінали зберігаються у матеріалах судових справ, згідно з Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказам ДСА України від 20 серпня 2019 року № 814 (пункт 9 Розділу ХІ «Засвідчення та видавання копій судових рішень і документів»).

При цьому, звертається увага, що, виходячи з положень нормативного акту, повноваження на засвідчення судових рішень має виключно відповідна судова інстанція.

Відтак, позивач зобов`язаний надати суду належним чином засвідчені копії судових рішень, на які посилається, як на докази, у справі.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У відповідності до частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини третьої ст. 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-19, 23, 33, 34, 49, 174-177, 184, 185, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, залишити без руху, надавши заявникові строк у десять днів для усунення зазначених недоліків, який починає спливати з дня отримання цього судового рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно після її підписання суддею, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І. В. Литвинова