Рішення № 122015132, 01.10.2024, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/938/24

Провадження №2/291/406/24

РІШЕННЯ

іменем України

01 жовтня 2024 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гарбарук І.М.

за участю секретаря судового засідання Колесник Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Ружин цивільну справу №291/938/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 18420,66 грн. на підставі кредитного договору №416774559 від 28.01.2020, право вимоги за яким перейшло до позивача відповідно до договорів факторингу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.

31.07.2024 суд отримав відповідь №714511 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 01 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у судове засідання.

Представник позивача у заяві, викладеній у позові, та у відповіді на відзив позовні вимоги підтримав, просив розгляд справи здійснювати за їх відсутності, не заперечував щодо винесення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, у відзиві від 17.09.2024 позовні вимоги визнала частково у розмірі 6749,26 грн. основного боргу, в решті позову просила відмовити. Крім того, просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що 28.01.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем був укладений договір № 416774559, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 6750,00 грн строком на 7 днів зі сплатою відсотків за користування в розмірі встановленому п. 1.3, 1.4 та 1.5 кредитного договору. Дисконтна процентна ставка 0,01 відсотки від суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами.

Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування (а.с. 13-14).

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому, інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021.

В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 за № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 (а.с. 26-71).

З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Пунктом 2.1. Розділу 2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Отже, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

Отже, Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №82 від 11.06.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що заборгованість відповідача перед товариством становить 18420,66, з яких: 6749,26 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11671,40 грн - заборгованість за процентами.

З вказаного розрахунку також слідує, що відповідач жодних коштів на погашення своїх боргових зобов`язань за вказаним договором не вносив.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушила умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 6749,26 грн є правомірними і їх слід задовольнити в цій частині.

Що стосується вимог про стягнення процентів за користування кредитом, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Отже, враховуючи вищенаведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування положень ст.ст.625, 1048 ЦК України, позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту (по договору №416774559 від 28.01.2020 з додатком), тобто з 28.01.2020 по 04.02.2020 (7 днів). Починаючи з 05.02.2020 позивач не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки, нараховані за період з 28.01.2020 по 04.02.2020 у розмірі 7,46 грн, які були визначені сторонами у додатку №1 (а.с. 14 на звороті).

Варто зауважити, що у зв`язку з введеним на території України воєнним станом з 24 лютого 2022 року, на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України нарахування відсотків, передбачених ст.625 ЦК України, не допускається.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути: за договором №416774559 від 28.01.2020 з додатком заборгованість у сумі 6749,26 грн заборгованості за кредитом, 4,76 грн заборгованості за процентами.

Відповідач у відзиві від 17.09.2024 суму заборгованості у розмірі 6749,26 грн визнала.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів слід відмовити.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог, що становить 888,18 грн.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги №17/06/24-02 від 17.06.2024 з додатком №1 (а.с.78-).

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 4000,00 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. В решті вимог слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимогиза позовноюзаявою Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ЮнітКапітал» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» за договором позики №416774559 від 28.01.2020 заборгованість за кредитом у сумі 6749,26 грн, заборгованість за процентами у сумі 4,76 грн; а всього: 6754 (шість тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн 02 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн 18 коп. та 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук