Рішення № 12201470, 15.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/36215.10.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм» ДоКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

Простягнення 285990,70 грн.

Суддя Омельченко Л. В.

Представники сторін: Від позивачаШаповалова І. В. –представник за довіреністю № 5 від 13.08.2010 р. Від відповідача Харченко С.Я. - представник за довіреністю № 155/1/11-1875 від 21.05.2010 р. 15.10.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київфарм»звернулося до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»193742,12 грн. боргу за договором безвідсоткової позики б/н від 12.11.2009 року, 32248,58 грн. пені та 60000,00 грн. штрафу.

Провадження за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2010 р. № 46/362, справу призначено до розгляду на 06.09.2010 р.

У судове засідання, призначене на 06.09.2010 р., відповідач уповноваженого представника не направив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив.

06.09.2010 р. розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України через неявку в судове засідання представника відповідача, а також неподання сторонами витребуваних судом документів.

У судовому засіданні 24.09.2010 року та 11.10.2010 року оголошувалась перерва.

15.10.2010 р. позивачем було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог від 14.10.2010 р. № 14/10-10, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 137364,72 грн. боргу, 37 800,97 грн. пені, 60000,00 грн. штрафу.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано Договір безвідсоткової позики б/н від 12.11.2009 року, платіжні доручення на підтвердження перерахування наданих у позику коштів, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, акт звірки розрахунків.

Під час розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору щодо повернення безвідсоткової позики.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позов та докази своїх заперечень суду не надав.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд м. Києва,-

ВСТАНОВИВ:

12.11.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Київфарм»(кредитор) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової позики, за умовами якого кредитор зобов’язався передати позичальникові безвідсоткову грошову позику в розмірі 500000,00 грн., а позичальник зобов’язався використати її та повернути позику в порядку та на умовах, встановлених договором (п. 1.1.).

Відповідно до п. 3.1 договору кредитор зобов’язаний надати позику протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання даного договору. Позика надається у безготівковому порядку (п. 3.2.)

Згідно з п. 4.1. договору позика надається строком до 28.12.2009 року та має бути повернута не пізніше вказаної дати. При цьому сторони погодили, що по закінченню строку, вказаного у п. 4.1. договору, позичальник зобов’язується протягом одного дня повернути суму позики (п. 5.1.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач частково виконав взяті на себе договором від 12.11.2009 р. зобов’язання, а саме: перерахував відповідачеві позику у сумі 300000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 1393 від 13.11.2009 р., № 1 від 13.11.2009 р., № 280 від 13.11.2009 р., № 224 від 13.11.2009 р., № 1395 від 13.11.2009 р., № 2 від 13.11.2009 р., № 225 від 13.11.2009 р., № 651 від 13.11.2009 р., № 1 від 16.11.2009 р., № 1444 від 20.11.2009 р.

Відповідач не повернув отримані у позику кошти в обумовлені договором строки, чим порушив умови договору та положення діючого законодавства, що регулює правовідносини господарюючих суб’єктів.

Сторонами за договором позики б/н від 12.11.2009 р. було підписано низку угод про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України, а саме: 05.05.2010 р. на суму 62768,30 грн., 05.05.2010 р. на суму 5453,21 грн., 31.05.2010 р. на суму 12971,95 грн., 30.06.2010 р. на суму 11928,10 грн., 01.07.2010 р. на суму 13136,32 грн., 30.09.2010 р. на суму 13267,36 грн., 07.10.2010 р. на суму 26919,47 грн.

Крім того, як стверджує позивач та випливає зі змісту заяви про зменшення розміру позовних вимог, в період розгляду справи у суді відповідачем було перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти у розмірі 43110,04 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 137364,72 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з нормами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Нормами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач був зобов’язаний повернути позивачеві позику не пізніше 29.12.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлені вимоги не заперечив, наявність простроченої заборгованості не спростував, доказів належного виконання обов’язків за договором б/н від 12.11.2009 р. не надав.

З акту звірки розрахунків від 11.10.2010 р. вбачається, що відповідач підтверджує наявність заборгованості перед позивачем у заявленій до стягнення сумі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.10.2010 року станом на 11.10.2010 р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 137364,72 грн. за Договором безвідсоткової позики б/н від 12.11.2009 р. документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 37800,97 грн. пені, 60000,00 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 7.2. договору в разі неповернення або неповного повернення суми позики в передбачені договором строки позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по поверненню позики відповідач виконав неналежним чином, а також з урахуванням погодженого сторонами терміну повернення такої позики, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виконати свій обов’язок до 29.12.2009 р. включно.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки позивачем у розрахунку до позовної заяви здійснено нарахування пені з 28.12.2009 р. по 14.10.2010 р., то суд здійснив власний перерахунок пені за період з 30.12.2010 р. до 30.06.2010 р. Крім того, суд врахував, що позивач у розрахунку пені просив стягнути одну облікову ставку НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 14193,01 грн.

Сума боргу

(грн.)Період простроченняКількість днів простроченняОблікова ставка НБУ (%)Розмір пені

300000,0030.12.2009-04.05.201012710,2510699,31

231778,4905.05.2010-30.05.20102610,251692,30

218806,5431.05.2010-07.06.2010810,25491,56

218 806,5408.06.2010-30.06.2010239,51309,84 Умовами п. 7.4. договору передбачено, що в разі несвоєчасного повернення або неповного повернення суми позики на період більш, ніж 30-ть календарних днів, позичальник сплачує кредиторові штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості. Оскільки відповідач повинен був виконати свій обов’язок до 30.12.2009 р. та станом на 30.01.2010 року мав заборгованість з повернення позики у розмірі 300000,00 грн., суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок у розмірі 60000,00 грн. є правильним, а отже, позовні вимоги в цій частині підлягають стягненню.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи пояснення відповідача у судовому засіданні про його тяжке фінансове становище, суд вважає за необхідність використати право, яке надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, та відстрочити виконання рішення строком на 3 місяці.

Відстрочуючи виконання рішення, суд приймає до уваги ті умови та обставини, що за умови відстрочення виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

У зв’язку з викладеним, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати –розподілу відповідно до вимог господарського процесуального законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 15- А, ідентифікаційний код 03366500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм»(07420, вул. Леніна, 53, с.м.т Калита, Київська обл., ідентифікаційний код 30270526) 137 364 (сто тридцять сім тисяч триста шістдесят чотири) грн. 72 коп. суми позики, 14193 (чотирнадцять тисяч сто дев’яносто три) грн. 01 коп. пені, 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 2 115 (дві тисячі сто п’ятнадцять) грн. 45 коп. державного мита та 174 (сто сімдесят чотири) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Відстрочити виконання рішення Господарського суду м. Києва від 15.10.2010 у справі № 46/362 на 3 місяці.

4.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 22.10.10