Рішення № 12201231, 22.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/29122.10.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-4 КМБ-1»

Про                              стягнення 44457,60 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Полотенко І.В., довіреність № б/н від 01.04.2010р.

від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-4 КМБ-1»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 44457,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 69/08 від 01.08.2008 р.

Ухвалою суду від 06.09.2010р. порушено провадження у справі № 1/291 та призначено розгляд на 08.10.2010 р.

08.10.2010р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

У зв’язку з неявкою відповідача, суд відклав розгляд справи на 22.10.2010.

22.10.2010 представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду від 08.10.2010 не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, станом на 20.08.2010р., а саме : 04210, м.Київ, пр.-т Героїв Сталінграду 10-А, корп. 3.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.10.2010р. представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 01.08.2008 року було укладено договір субпідряду № 69/08, відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов’язання якісно і у встановлені строки виконати комплексні роботи з вивезення сміття при виконанні земляних робіт на будівництві виробничої бази та культової споруди за адресою: проспект Космонавта Комарова 46 в Солом’янському районі м.Києва, згідно з затвердженою ПКД та встановленої договірної ціни, а відповідач зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов договору.

18.08.2008 сторони уклали додаткову угоду, згідно якої сторони дійшли згоди про зміну вартості робіт за договором № 69/08, та яка буде складати 25,00 грн. за 1м/куб по фактичним обсягам роботи.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата виконаних робіт за договором проводиться щомісячно на підставі довідки форми КБ-3 та акту виконаних робіт, виходячи з фактично виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів, при умові надходження коштів від замовника будівництва.

На виконання умов договору позивач надав послуг на загальну суму 44457,60 грн., що підтверджується актами приймання-виконання підрядних робіт за вересень 2008 року.

05.11.2009 та 12.04.2010 позивач надсилав відповідачу наведені акти, про що свідчать квитанції № 8892 від 05.11.2009 та № 8862 від 12.04.2010 а також повідомлення про вручення поштового відправлення № 9979948 та № 03686004, які були отримані відповідачем.

Проте відповідач на найдені акти ніяк не відреагував, ніяких зауважень не надав, про причини не підписання та не повернення актів позивача не повідомив.

Оскільки коштів в рахунок погашення заборгованості за договором № 69/08 від 01.08.2008р. від відповідача на розрахунковий рахунок позивача у строк передбачений вказаним договором не надходило, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 44457,60 грн. боргу та судових витрат.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та положень ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

За змістом ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором підряду.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Доказів того, що відповідачем здійснено повну оплату за договором № 69/08 від 01.08.2008р., на час розгляду справи, суду не надано.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем умови укладеного між сторонами договору № 69/08 від 01.08.2008р. виконав належним чином на загальну суму 44 457,60 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від за вересень 2008р., який підписаний позивачем (субпідрядник) та відповідачем (генпідрядник), а відповідачем свої зобов’язання по повній оплаті за отримані послуги не виконані, оскільки останній не оплатив вартість наданих послуг у сумі 44 457,60 грн., доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги, але неоплачені відповідачем у розмірі 44 457,60 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача; при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –444,58 грн. –витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-4 КМБ-1» (код ЄДРПОУ 32107779, місцезнаходження: 04210, м.Київ, пероїв Сталінграду, 10-А, корп.3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»(код ЄДРПОУ 25272797, місцезнаходження: 01034, м.Київ, вул. Рейтарська 35-А) 44 457 (сорок чотири тисячі чотириста п’ятдесят сім) грн. 60 коп. –основного боргу; 444 (чотириста сорок чотири) грн. 58 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

1.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                     В.І.Мельник

Дата складання повного тексту рішення: 29.10.2010