Ухвала суду № 122010668, 30.09.2024, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4037/24

Провадження №2/333/3082/24

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2024 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ТучковаС.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №333/4037/24 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 07.06.2024 року відкрито провадження у справі №333/4037/24 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.

18 вересня 2024 року до канцелярії суду надійшла заява від відповідача про закриття провадження у справі № 333/4037/24 на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Він з 27.01.1995 року є приватним підприємцем. Позовні вимоги полягають у стягненні суми зі сплати теплової енергії у приміщенні, в якому він як його власник здійснює підприємницьку діяльність. Договір купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді №501353 від 01.09.2006 року по об`єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 272, укладений ним як приватним підприємцем з Концерном «Міські теплові мережі». Договір №75200791 від 01.11.2021 року з позивачем він не укладав.

Учасники процесу, будучи належним чином повідомленими судом про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Відповідач у клопотанні про закриття провадження просив розглянути його клопотання без його участі.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про відкладення розгляду справи. Це вже повторна неявка представника позивача у судове засідання.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Суд, вивчивши клопотання відповідача і матеріали справи, дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 з 27.01.1995 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності є: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2006 року ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення АДРЕСА_2 (а.с.9 зворотна сторона).

01.09.2006року міжКонцерном «Міськітеплові мережі»та Приватнимпідприємцем ОСОБА_1 укладено договіркупівлі-продажутеплової енергіїв гарячійводі №501353від 01.09.2006року.Як вбачається з даного договору і додатків до нього, зокрема схеми межи поділу теплової мережі, він укладався відповідачем як приватним підприємцем.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_3 , надавалися відповідачу не як фізичній особі, а як фізичній особі-підприємцю. З моменту укладення договору у 2006 році вказані обставини не змінилися, оскільки відповідач продовжує підприємницьку діяльність, використовує вказане нежитлове приміщення (магазин) у господарській діяльності.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція господарських та цивільних судів, - це стаття 20 ГПК України та стаття 19 ЦПК України.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 07 серпня 2019 року у справі №646/6644/17 (провадження № 14-352цс19), від 09 листопада 2021 року у справі №542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно із частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі №2-7615/10, від 05червня 2018 року у справі №522/7909/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №335/11807/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі №486/836/18, від 15 травня 2019 року у справі №904/10132/17, дійшла висновку, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18 зроблено висновок про те, що вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Першочерговим питанням у цій справі є питання визначення юрисдикції цього спору за позовом юридичної особи (теплопостачальної компанії) про стягнення вартості поставленої теплової енергії до фізичної особи, яка має статус фізичної особи-підприємця та має у власності нежитлове приміщення.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа підприємець з 27.01.1995 року і з цього часу вказаний статус не припинено. Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №501353 від 01.09.2006 року за адресою: АДРЕСА_3 , укладений позивачем саме з приватним підприємцем ОСОБА_1 .

Доказів того, що вищезазначене нежитлове приміщення не використовується відповідачем у підприємницькій діяльності, матеріали не містять.

Таким чином, фактично позов ініційовано у зв`язку з існуванням спору між Концерном «Міські теплові мережі», як постачальником послуг з забезпечення споживачів тепловою енергією, та споживачем ОСОБА_1 як фізичною особою підприємцем щодо користування такими послугами в межах здійснення відповідачем своєї господарської діяльності у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , в яке позивач надає відповідні послуги, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналізуючи обставини справи, правовідносини, які склалися між сторонами, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 приймає участь як фізична особа - підприємець, а не як фізична особа, тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.19, 255 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі №333/4037/24 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (м.Запоріжжя, вул.Героїв полку «Азов», буд.137, ЄДРПОУ 32121458) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 )про стягненнязаборгованості занадані послугиз постачаннятеплової енергії закрити, у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).

Роз`яснити позивачу що спір, який виник між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С.Тучков