Ухвала суду № 122009823, 29.09.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8971/24

н/п 1-кс/953/7160/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2024 р. м.Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова - ОСОБА_1 ,

за участю прокурора ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

секретар судового засідання ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення СВ Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000373 від 20.03.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця смт. Сахновщина Сахновщинського району Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має неповнолітню дитину, 2008 року народження, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

УСТАНОВИВ:

29 вересня 2024 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення СВ Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000373 від 20.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Харківській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000373 від 20.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.

Орган досудового розслідування встановив, що не пізніше 27 вересня 2024 року, більш точний час невстановлений, у ОСОБА_4 виник кримінальний протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння та зберігання за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , вибухових пристроїв та речовин.

Так,не пізніше27вересня 2024року,більш точнийчас невстановлений, ОСОБА_4 без передбаченого законом дозволу придбав предмети, що зовні схожі на ручні гранати РГД-5 у кількості 3 штук.

Крім того, ОСОБА_4 з метою реалізації свого протиправного умислу, спрямованого на незаконне поводження з вибуховими пристроями та вибуховими речовинами, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, у порушення п. 1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ (зі змінами), п. 2, п. 9. п. 10 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 1992 року № 576 (зі змінами), став незаконно зберігати вищезазначені предмети за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 .

27 вересня 2024 року проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого було виявлено та вилучено предмети, які відповідно до довідки спеціаліста-вибухотехніка ГУ НП в Харківській області від 27 вересня 2024 року про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів, є предметами зовні схожими на вибухові пристрої, а саме: корпусами ручних гранат РГД-5 у кількості 3 шт. та уніфікованими запалами ручної гранати модернізованими у кількості 3 шт.

27 вересня 2024 року ОСОБА_4 затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

27 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Слідчий зазначає, що обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема: даними протоколу обшуку від 27.09.2024; даними довідки спеціаліста-вибухотехніка ГУ НП в Харківській області від 27.09.2024; даним протоколу затримання, іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий стверджуєпро наявністьризиків,передбачених п.п.1,2,5ч.1ст.177КПК України,враховуючи тойфакт,що ОСОБА_4 підозрюється увчиненні тяжкогозлочину,за якепередбачено покаранняу видіпозбавлення воліна строкдо семироків,що можеспонукати підозрюваногопереховуватися відоргану досудовогорозслідування тасуду зметою уникненнякримінальної відповідальностіза вчиненийзлочин.Також підозрюваний,розуміючи змістінкримінованого йомукримінального правопорушеннята передбаченуза йоговчинення кримінальнувідповідальність,може знищити,сховати абоспотворити будь-якуз речей,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення.Крім того,враховуючи туобставину,що ОСОБА_4 входить до агентурної мережі російських розвідувальних спецслужб та може бути використаний її представниками у протиправній діяльності з метою завдання шкоди обороноздатності України, що в свою чергу свідчить про можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України.

Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні просив обрати стосовно нього більш м`який запобіжний захід.

Захисник - ОСОБА_5 у судовомузасіданні протизадоволення клопотаннязаперечував,посилаючись нате,що пред`явлена ОСОБА_4 підозра єнеобґрунтованою, а заявлені прокурором та слідчим ризики є не доведеними та не підтвердженими жодними доказами. Зазначив, що підозрюваний не має на меті вчиняти дії, передбачені положеннями ч. 1 ст. 177 КПК України. Акцентував увагу на тому, що підозрюваний одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, 2008 року народження, що свідчить про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків. Зауважив на тому, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягався, а тому просив обрати щодо свого підзахисного більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт, який на його переконання, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, або зменшити розмір застави.

Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, включаючи Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження за № 22024220000000373 від 20.03.2024, у якому було подано клопотання, дійшов такого висновку.

27 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Кримінальним процесуальним Кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підставою для звернення з даним клопотанням стало те, що у діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у п.175 рішення ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Слідчий суддя вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується зібраними на даний час доказами, а саме: даними протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій: обстеження публічно недопустимого місця та аудіо контроль особи від 09.08.2024; даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.09.2024; даними протоколу обшуку від 27.09.2024; даними довідок про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, даними відповідей на доручення слідчого від 28.09.2024, 29.09.2024.

Слідчий суддя зазначає, що факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Так, слідчий суддя зауважує, що повідомлена ОСОБА_4 підозра ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування та перевірених під час судового розгляду клопотання про застосування до запобіжного заходу доказах. Слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення достатніми.

З огляду на такий обсяг відомостей кримінального провадження, який об`єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні в матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У судовому засіданні сторона обвинувачення підтвердила ризики того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до семи років, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він офіційно не працює, не має джерела доходу та у нього відсутні соціально-стримуючи фактори, які б давали підстави вважати, що він не вчинить нового кримінального правопорушення, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного.

Одночасно з цим слідчий суддя зауважує, що стороною обвинувачення під час судового розгляду клопотання не доведений ризик знищення, сховання або спотворення будь-якої з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з підстав відсутності у клопотанні жодних обґрунтувань на підтвердження їх існування, зокрема, не зазначено, які саме речі, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення може знищити, спотворити або сховати підозрювана, та не зазначено, яким саме чином підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Так, слідчий суддя відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який має зареєстроване місце мешкання на території Харківської області, при цьому фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, має неповнолітню дитину, 2008 року народження, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходу та будь-яких зв`язків з державою не має, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до семи років.

З огляду на викладене, під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені слідчим та прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Слідчий суддя, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також відомості про особу підозрюваного у їх сукупності, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 вважає за необхідне застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя вивчав можливість застосування стосовно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак, з огляду на встановлені обставини, зокрема, те, що ОСОБА_4 , хоча і є раніше не судимим, проте на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до семи років, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, щоб запобігти спробам вчинити дії, передбачені пунктами 1 та 5 частини першої статті 177 КПК України.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Доводи сторони захисту щодо доцільності обрання щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не спростовують вищевказаних висновків суду.

Нормами частини 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України визначений розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, беручи до уваги характер та обставини вчинення інкримінованих підозрюваному діянь, як вони сформульовані стороною обвинувачення, а саме зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, їх суспільну небезпеку з огляду на те, що в Україні запроваджений воєнний стан, враховуючи особу підозрюваного, його матеріальний стан, наявність існуючих та підтверджених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає, що пропорційним та раціональним буде визначити підозрюваному ОСОБА_4 на підставі абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України заставу у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, що дозволить забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні, оскільки це є основною метою застосування запобіжного заходу.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення СВ Управління СБ України в Харківській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000373 від 20.03.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" на 60 днів у межах строку досудового розслідування до 25листопада2024 року включно.

Визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UA208201720355299002000006674).

Підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії відповідного запобіжного заходу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти)для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити письмово прокуратуру і слідчого суддю Київського районного суду м. Харкова.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, щодо якого застосований запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 та заставодавцю, що у разі невиконання покладених на підозрюваного, обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, а до підозрюваного, обвинуваченого може бути застосований інший запобіжний захід.

Строк дії ухвали встановити до 25листопада 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_4 - у той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали складений 30 вересня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1