Рішення № 12200814, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/39818.10.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київодоканал» в особі Технічного департаменту

до Управління освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації

про стягнення 1100,16 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Вакуленко В.Я. –довіреність № 227 від 01.07.2010р.;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»в особі Технічного департаменту звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Управління освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністраціїпро стягнення заборгованості у розмірі 1100,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором про підвіз питної води в об’ємі 5 куб.м. № 221/09 від 05.10.2009р. не оплатив надані йому позивачем послуги, заборгувавши 927,25 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 927,25 грн. - основного боргу, 124,89 грн. –пені, 28,74 грн. –інфляційних втрат, 19,28 грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –102,00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 09.09.2010 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 04.10.2010.

В судовому засіданні представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач суму основного боргу визнав, просив відкласти розгляд справи, надавши відповідачу десять робочих днів для проведення розрахунків з позивачем.

04.10.2010р. в судовому засіданні клопотання представника відповідача було задоволено, у зв’язку з чим було оголошено перерву до 18.10.2010р.

18.10.2010 представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.10.2010 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено Договір № 221/09 про підвіз питної води в об’ємі 5 куб.м., відповідно до п. 1.1 якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов’язання з підвозу питної води в об’ємі 5 куб.м.

Ціна договору визначена сторонами в п. 2.2 Договору і становить 927, 25 грн.

Термін надання послуг –05.10.2009р. (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору повний розрахунок за виконані послуги по даному договору здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

В ході судового розгляду справи, судом встановлено, позивач зобов’язання згідно умов Договору виконав в повному обсязі 05.10.2009р., надавши відповідачу послуги на суму 927,25 грн. Відповідачем підтверджено суму наданих послуг.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 927,25 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 16.12.2009.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу за договором, а тому позивач, на підставі п. 5.1. Договору просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 124,89 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 124,89 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 28,74 грн. –інфляційних втрат та 19,28 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 28,74 грн. – інфляційних втрат та 19,28 грн. –3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Управління освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Якуба Колоса, 6-а, код ЄДРПОУ 26087866) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в особі Технічного департаменту (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, 04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3-в, код ЄДРПОУ 26112328) 927 (дев’ятсот двадцять сім) грн. 25 коп. - основного боргу, 124 (сто двадцять чотири) грн. 89 коп. –пені, 28 (двадцять вісім) грн. 74 коп. –інфляційних втрат, 19 (дев’ятнадцять) грн. 28 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 29.10.2010р.