Рішення № 12200614, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/35318.10.10

За позовомКомунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «МАГІСТРАЛЬ»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВРЕКОНСТРУКЦІЯ»

Простягнення 196 769,88 грн.                                                                                           Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача: Костюк О.П., дов. № б/н від 01.10.2008 р.

Від відповідача: не з’явився

                                                  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:                                                  Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВРЕКОНСТРУКЦІЯ»про стягнення 171533, 07 грн. основного боргу, 13175, 57 грн. пені, 1928, 13 грн. трьох відсотків річних та 10133, 11 грн. збитків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 14.05.2007 р.; про зобов’язання відповідача прийняти роботи, виконані з жовтня 2009 р. по травень 2010 р. шляхом підписання актів виконання робіт; про виселення відповідача з приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 58 К1, загальною площею 157 кв.м. та передачу зазначеного приміщення за актом приймання-передачі позивачу.

Ухвалою суду від 11.08.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/353 та призначено її розгляд на 13.09.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 11.08.2010 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, не надав оригіналів доданих до позовної заяви документів та довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр станом на день розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 11.08.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 13.09.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 27.09.2010 р., повторно зобов’язано позивача надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів та довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр станом на день розгляду справи, відповідача –відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні 27.09.2010 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2010 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвал суду від 11.08.2010 р. та від 13.09.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд повторно відклав розгляд даної справи № 37/353 до 18.10.10 р.

Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2010 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «МАГІСТРАЛЬ»(орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»(орендар) 14.05.2007 р. був укладений договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 29.03.2007 р. № 384/1045 передав, а орендар прийняв в оренду майно (об’єкт оренди) –адміністративне приміщення розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 58 К1, загальною площею 157 кв.м., для використання під склад та офіс.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1.2. договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 14.05.2007 р. встановлено, що даний договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об’єктом оренди.

Відповідно до пункту 2.1. цього договору, об’єктом оренди є адміністративне приміщення загальною площею 157,00 кв.м, за адресою м. Київ, вул. Лютнева, № 58 К 1 згідно з викопіюванням поверхового плану, що складає невід’ємну частину цього договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 14.05.2007 р., за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, згідно рішення Київради від 29.03.2007 р. № 384/1045, та на дату підписання договору встановить 43,00 грн. за 1 кв.м. орендної площі, що в цілому складає 6751,00 грн.

Пунктами 3.2, 3.4, 3.5 та 3.6 даного договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції на поточний місяць; до орендної плати додатково нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку визначених законодавством України, який сплачується відповідачем разом з орендною платою; орендна плата сплачується незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця; орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі,останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об’єкту оренди орендодавцеві.

Факт передачі орендарю вказаного вище приміщення підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 05.09.2007 р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками (копія в матеріалах справи).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідач взятих на себе за договором зобов’язань щодо своєчасної сплати орендної плати не виконав, у зв’язку з чим, починаючи з липня місяця 2008 р. до червня 2009 року та з серпня 2009 р. по травень 2010 р. виникла заборгованість. Станом на 01.06.2010 р. заборгованість з орендної плати з урахуванням інфляційних нарахувань та ПДВ, що входить до складу орендних платежів, становить 171533,07 грн.

Листом від 17.12.2008 р. № 431 позивач повідомив відповідачу про наявність заборгованості з орендної плати у розмірі 50263,77 грн. та вимогою її погасити, проте на дану вимогу відповідач не відреагував, заборгованості не погасив.

Листом від 05.11.2010 р. № 421 позивач повідомив відповідачу про наявність заборгованості по орендній платі станом на 01.11.2009 р. у розмірі 92134,51 грн. та вимогою погасити дану заборгованість. Крім того, відповідачу була нарахована пеня у розмірі 17598,14 грн. та 2310,59 грн. трьох відсотків річних. Проте відповідач заборгованості, пеню та трьох відсотків річних не погасив.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 171533, 07 грн. основного боргу, 13175, 57 грн. пені, 1928, 13 грн. трьох відсотків річних та 10133,11 грн. збитків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 14.05.2007 р. щодо оплати за користування об’єктом оренди; зобов’язати відповідача прийняти роботи, виконані з жовтня 2009 р. по травень 2010 р. шляхом підписання актів виконання робіт; виселення відповідача з приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 58 К1, загальною площею 157 кв.м. та передачу зазначеного приміщення за актом приймання-передачі позивачу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений договором про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 14.05.2007 р. строк до 20 числа кожного місяця не здійснив оплати за оренду майна.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення суми боргу за оренду майна у розмірі 171533,07 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позовна вимога Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «МАГІСТРАЛЬ»стосовно стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»суми основного боргу за договором про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 14.05.2009 р. визнається судом такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1928,13 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 14.05.2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи три відсотки річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягають стягненню 1928,13 грн. річних відсотків.

Також Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «МАГІСТРАЛЬ»просить стягнути з відповідача 13175,57 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 6.2 договору про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 14.05.2007 р., яким передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання стосовно сплати орендних платежів, то з відповідача підлягає стягненню 13175,57 грн. пені.

Також позивач просить стягнути з відповідача 10133,11 грн. збитків. Свої вимоги обґрунтовує тим, що пунктом 38 рішення Київради від 06.03.2009 р. № 124/1179 «Про бюджет міста Києва на 2009 рік»був збільшений відсоток відрахувань до загального фонду міського бюджету від надходжень від оренди нерухомого майна комунальної власності м. Києва до 50 %. До прийняття бюджету на 2009 рік відсоток відрахувань становив 30 % від орендної плати без ПДВ. У зв’язку з тим, що відповідач невчасно сплачував орендну плату, то позивач, через зміни до законодавства змушений був перерахувати більшу сумі, ніж та, яка мала б бути перерахована, якби відповідач вчасно виконав свої зобов’язання.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доводиться кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов’язання, однак на нього покладено обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та завданими збитками.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань (виключає його відповідальність).

Наявними у матеріалах справи доказами не доведено, що позивачем були понесені витрати чи було втрачене або пошкоджене майно, або не одержано доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником. За таких обставин позовна вимога в частині стягнення з відповідача 10133,11 грн. збитків визнається судом не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Позовна вимога позивача про виселення орендаря та передачу орендованого майна Комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «МАГІСТРАЛЬ»шляхом складання акту приймання-передачі, судом визнається такою, що підлягає задоволенню, оскільки пунктом 9.1. договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 14.05.2007 р. до 13.05. 2010 року; пунктом 9.3. даного договору визначено, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Судом встановлено, що відповідне рішення про продовження строку дії договору оренди Київською міською радою не приймалося.

У зв’язку з тим, що строк дії договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва від 14.05.2007 р. закінчився, позивач просить виселити відповідача з приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 58 К1, загальною площею 157 кв.м. та зобов’язати передати зазначене приміщення за актом приймання-передачі позивачу.

Згідно з приписами статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно зі статтею 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні відповідач зобов’язаний негайно за актом приймання-передачі повернути об’єкт оренди позивачу у стані, в якому перебував об’єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об’єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Проте, як зазначає позивач, відповідач до даного часу будівлю загальною площею 157,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 58 К1 не звільнив та по акту приймання-передачі не передав. У зв’язку з тим, що із припиненням договору оренди відповідач втратив статус орендаря, а отже, у нього відсутні правові підстави перебувати у приміщенні розташованого за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 58 К1, загальною площею 157 кв.м., суд визнає вимоги про виселення відповідача з вказаного приміщення та передачу цього приміщення позивачу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вимога позивача про зобов’язання відповідача підписати акти виконаних робіт з жовтня 2009 р. по травень 2010 р. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його пропущення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбудеться шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною статті 20 ГК ЦК України.

Отже, рішення суду повинно бути спрямовано на відновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, а не на встановлення того чи іншого юридичного факту.

Відповідно до статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень суду щодо встановлення юридичного факту.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України орган державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У той же час, вимога позивача про зобов’язання відповідача виконати належним чином свої зобов’язання за договором оренди та прийняти роботи, виконані з жовтня 2009 р. по травень 2010 р., шляхом підписання актів виконаних робіт пов'язаний з встановленням юридичного факту, тобто не кореспондується зі способами захисту цивільних прав, передбачених ст.16 ЦК України.

Виходячи з цього, оскільки до компетенції суду не віднесені повноваження зобов’язувати підписувати акти виконаних робіт і суд, як орган державної влади, зобов’язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законам України, правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 534, 546, 549, 551, 611, 614, 651, 653, 625, 629, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 283, 291 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВРЕКОНСТРУКЦІЯ»(01004, м. Київ, вул. Горького, 5, ідентифікаційний код 03335623) на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «МАГІСТРАЛЬ»(03131, м. Київ, вул. Лютнева, 58, ідентифікаційний код 05445534) 171 533 (сто сімдесят одна тисяча п’ятсот тридцять три) грн. 07 коп. основного боргу, 13175 (тринадцять тисяч сто сімдесят п’ять) грн. 57 коп. пені, 1 928 (одна тисяча дев’ятсот двадцять вісім) грн. 13 коп. трьох відсотків річних, 1 951 (одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят одну) грн. 37 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Виселити Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «КИЇВРЕКОНСТРУКЦІЯ»(01004, м. Київ, вул. Горького, 5, ідентифікаційний код 03335623) з адміністративного приміщення загальною площею 157,00 кв.м., в тому числі що знаходиться на першому поверсі за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 58 К1.

4.          Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «КИЇВРЕКОНСТРУКЦІЯ»(01004, м. Київ, вул. Горького, 5, ідентифікаційний код 03335623) передати за актом приймання-передачі Комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «МАГІСТРАЛЬ»(03131, м. Київ, вул. Лютнева, 58, ідентифікаційний код 05445534) адміністративне приміщення загальною площею 157,00 кв.м., в тому числі що знаходиться на першому поверсі за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 58 К1.

5.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.

7.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.