Рішення № 122002590, 30.09.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 рокусправа №380/2545/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-2), у якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №262640006299 від 02.11.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 01.11.2023 про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до стажу періодів роботи: з 30.08.1984 по 25.06.1986 на Херсонському суднобудівному-судноремонтному заводі ім.. Комінтерна; з 16.05.1996 по 02.09.2007 у Судноплавній компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Кордо Інтернешнл», ЛТД; з 03.09.2007 по 05.06.2022 у Філіалі компанії «Сахалін Енерджі Інвест Компані, ЛТД» згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 30.08.1987, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії, однак у відповідь отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №262640006299 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Із вказаним рішення не погоджується, вказує, що обов`язок щодо заповнення трудової книжки покладено на роботодавця і позивач не може нести негативні наслідки у зв`язку з допущеними роботодавцем недоліками. Також наголошує на тому, що відповідач-2 не вжив жодних заходів для отримання необхідних документів, не зважаючи на наявність таких повноважень. Крім того, вказує про необхідність зарахування до страхового стажу також періоду роботи 03.09.2007 по 05.05.2022 у Філіалі компанії «Сахалін Енерджі Інвест Компані, ЛТД», оскільки в той період діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Наведене зумовило звернення до суду з цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 07.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків ухвалою судді від 04.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України.

Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що згідно з поданої заяви та долучених документів право на пенсійну виплату відсутнє Відтак, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач 01.11.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 02.11.2023 прийняло рішення №262640006299 про відмову у призначенні пенсії.

Не погоджуюсь із таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Умови призначення пенсії передбачені за віком передбачено ст. 26 Закону №1058-IV.

Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Позивач 01.11.2023 звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідач-2 прийняв рішення №262640006299 від 02.11.2023, яким у призначенні пенсії за віком позивачу відмовив.

З оскаржуваного рішення встановлено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону №1058-IV становить 60 років; вік заявника 61 рік 06 місяців 10 днів. Необхідний страховий стаж згідно з ст. 26 Закону №1058-IV становить 29 років; страховий стаж заявника 14 років 09 місяців 03 дні.

Відтак, з наведеного висновується, що у призначенні пенсії позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Водночас, із оскаржуваного рішення вбачається, що до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 30.08.1984 по 25.06.1986 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата наказу про прийняття на роботу (стаж зараховано з дати переведення 26.06.1984). Для зарахування необхідно долучити уточнювальну довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів;

- період роботи з 16.05.1996 згідно запису №9 трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутній запис про звільнення з роботи;

- період роботи з 03.09.2007 по 05.06.2022 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991.

Оцінюючи такі дії відповідача-2, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Також відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), відповідно до пункту 2.2 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Із копії трудової книжки, долученої позивачем до матеріалів справи, вбачається наступне:

- 30.08.1984 прийнятий 4 механіком ХІ П`ятирічки (наказ №88 ПФ);

- 26.06.1986 переведений 3 механіком « ОСОБА_2 » (наказ №25 від 23.06.1986).

В оскаржуваному рішенні відповідач-2 покликається на те, що період роботи з 30.08.1984 по 25.06.1986 згідно трудової книжки НОМЕР_2 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутня дата наказу про прийняття на роботу (стаж зараховано з дати переведення 26.06.1984).

Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами (пункт 2.1 глави 2 Інструкції №58).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 глави 2 Інструкції № 58).

Згідно з пунктом 2.4 глави 2 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За змістом абзацу першого пункту 2.14 глави 2 якої у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Згідно із пунктом 2.6 глави 2 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (пункт 2.9 глави 2 Інструкції № 58).

За змістом пункту 2.10 глави 2 Інструкції № 58 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

Аналіз викладених норм вказує, що обов`язок дотримання порядку заповнення трудової книжки покладається на роботодавця.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, згідно із якою на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та своєю чергою, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив правову позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу під час призначення пенсії.

Вказані позиції підтримані Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 у справі 580/4012/19.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи.

Оскільки трудова книжка містить записи щодо дати прийняття позивача на роботу, його посаду та підстави внесення такого запису, то період з 30.08.1984 по 25.06.1986 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо відсутності у записі дати наказу, на підставі якого позивача прийнято на роботу, то суд зазначає, що такий недолік не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач у жодний спосіб не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативних наслідків за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог під час заповнення трудової книжки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі 580/4012/19.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.05.1996 згідно запису №9 трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутній запис про звільнення з роботи.

Як вже зазначалось судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону №1788-ХІІ).

З трудової книжки позивача встановлено, що 16.05.1996 позивача прийнято старшим механіком у судноплавну компанію CORDO INTERNATIONAL (запис №9). Наступний запис у трудовій книжці (запис №10) про прийняття 03.09.2007 у виробничий керівником відділу логістики у філіал компанії «Сахалін Енерджі Інвестмент Компані», ЛТД».

Відтак, у трудовій книжці відсутній запис про звільнення позивача з посади старшого механіка у судноплавній компанії CORDO INTERNATIONAL, про що зазначають відповідачі.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідач-2, маючи низку повноважень, жодних дій по витребуванню документів не вчинив, поклав весь тягар відповідальності на позивача. Тому просить зарахувати до страхового стажу період роботи з 16.05.1996 по 02.09.2007.

З цього приводу суд зазначає, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1).

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до п.п. 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 2.1. до заяви про призначення пенсії за віком. зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Згідно з п. 2 Порядку №637 У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

З аналізу наведених норм Порядку №22-1 та Порядку №637 випливає, що обов`язок подання трудової книжки, як основного документу, що підтверджує стаж роботи, а також інших документів, за відсутності відповідних записів у трудовій книжці, покладено саме на заявника під час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

Натомість з матеріалів справи встановлено, що позивачем подано трудову книжку НОМЕР_3 , у якій відсутній запис про звільнення позивача з роботи, та не подано інших документів, з яких таку інформацію можна було б встановити.

Дії представника позивача щодо звернення з адвокатськими запитами до Державної податкової служби України, юридичного департаменту Одеської міської ради, Державного архіву Одеської області, департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради були вчинені вже після звернення позивача із заявою про призначення пенсії та прийняття відповідачем-2 спірного рішення, відтак не можуть враховуватись судом в контексті оцінювання правомірності прийнятного рішення №262640006299 від 02.11.2023.

Суд не заперечує покликання позивача на існування у пенсійного органу повноважень щодо витребування додаткових документів, втім зазначає, що у спірній ситуації саме позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії не подано жодних документів, які підтвердили б його трудовий стаж у період з 16.05.1996 по 02.09.2007, та не вжито жодних дій з метою отримання таких документів.

Покликання позивача на дату 02.09.2007 як на кінцеву дату працевлаштування у судноплавній компанії CORDO INTERNATIONAL є припущенням, відтак період роботи з 16.05.1996 по 02.09.2007 за встановлених судом обставин не міг бути зарахований до страхового стражу позивача, відтак дії відповідача-2 в цій частині є правомірними.

Також у спірному рішенні зазначено про незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 03.09.2007 по 05.06.2022 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (надалі також - Угода від 13.03.1992).

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу та призначення позивачу пенсії.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Отже, Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при призначенні пенсії, а також заробіток за відповідний період, який підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Відтак, дії відповідача-2 щодо не зарахування періоду роботи з 03.09.2007 по 05.06.2022 на території рф є протиправними, оскільки у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною як для України, так і для росії, та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

З аналогічних підстав суд відхиляє твердження відповідача-2 про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 у зв`язку з прийняттям Закону України від 23.12.2022.

Отже, вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

За наведених обставин, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №262640006299 від 02.11.2023 та наявність підстав для його скасування.

Зважаючи на вищенаведені висновки про необхідність зарахування окремих періодів роботи до страхового стажу, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 01.11.2023 про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону №1058-IV із зарахуванням до стажу періодів роботи: з 30.08.1984 по 25.06.1986 на Херсонському суднобудівному-судноремонтному заводі ім.. Комінтерна; з 03.09.2007 по 05.06.2022 у Філіалі компанії «Сахалін Енерджі Інвест Компані, ЛТД» згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 30.08.1987.

Водночас, слід наголосити, що позивач помилково заявляє вимогу зобов`язального характеру до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

З цього приводу суд зазначає, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.12.2021 у справі №280/5145/19, від 05.06.2020 року у справі №280/5161/19, від 12.11.2019 року у справі №640/21330/18.

Відтак, за подання цього позову належало сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Оскільки позов містив вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.

Щодо надміру сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн, суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №262640006299 від 02.11.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2023 про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із зарахуванням до стажу періодів роботи: з 30.08.1984 по 25.06.1986 на Херсонському суднобудівному-судноремонтному заводі ім. Комінтерна; з 03.09.2007 по 05.06.2022 у Філіалі компанії «Сахалін Енерджі Інвест Компані, ЛТД», згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 30.08.1987.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368).

Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна