Рішення № 122002255, 01.10.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Справа № 280/6200/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1; код ЄДРПОУ 13844159),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б; код ЄДРПОУ 20490012),

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.04.2024 за №084750010158 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 у зв`язку із недосягненням пенсійного віку та зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (список №2) відповідно до норм п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з 16.04.2024, з моменту подання заяви, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу періоди її роботи з 03.11.2004 по 31.12.2023 на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) 12 психіатричного відділення (молодший медичний персонал) в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради до загального і спеціального стажу роботи в подвійному розмірі та здійснити їй перерахунок пенсії, починаючи з часу звернення із заявою про призначення пенсії за віком, починаючи з 16.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.04.2024 позивач звернулась за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі Список №2). Водночас, спірним рішенням у призначенні пенсії відмовлено з посиланням на недосягнення пенсійного віку 55 років, встановленого п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV). Позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки вважає, що набула право на пільгову пенсію на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), при досягненні віку 50 років. Крім того, відповідачем до страхового стажу позивача було зараховано період роботи в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради з 03.11.2004 по 31.12.2023 в одинарному розмірі, що, на думку позивача, суперечить чинному законодавству. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 08.07.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області), витребувано у третьої особи докази по справі.

25.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 16.04.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, яку за принципом екстериторіальності передано на розгляд до ГУ ПФУ в Миколаївській області. У призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років, згідно із даними паспорта громадянина України на ім`я позивача, її вік станом на день подання заяви про призначення пенсії становив повних 50 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Вказує, що положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі Закон № 2148-VIII) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Відтак, положення Закону №1788-XII в частині визначення права та призначення пенсії за віком пільгових умовах застосуванню не підлягають. Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано періоди згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 31.08.1992: роботи протягом липня - грудня 2000 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб; отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 01.07.2002 по 27.12.2002, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; страховий стаж з 01.01.2004 обчислено за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 зараховано періоди роботи, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.04.2024 № 88, без урахування відпусток без збереження заробітної плати. Крім того, статтею 60 Закону № 1788-ХII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) із лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у паталого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. До страхового стажу в подвійному розмірі зараховуються періоди роботи по 31.12.2003, а проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав. Тому, до страхового стажу позивача період роботи з 03.11.2004 по 31.12.2023 зараховано в одинарному розмірі відповідно до чинного законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити.

06.08.2024 третя особа подала витребувані судом докази та пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 16.04.2024 позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, яку за принципом екстериторіальності розглянуто відповідачем, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням позивачем пенсійного віку. Призначення пенсії позивачу можливе буде лише відповідно до Закону №1058-IV та за умови досягнення нею віку 55 років. Крім того, період роботи з 03.11.2004 по 31.12.2023 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі згідно Закону №1058-IV. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. З аналізу зазначених норм вбачається, що зарахування стажу у пільговому порядку (подвійному розмірі) після 01.01.2004 застосовується для визначення права на пенсію за віком. При призначенні пенсії за віком стаж зараховується в одинарному розмірі для обчислення розміру пенсії, тобто при розрахунку коефіцієнту стажу. З аналізу зазначених норм вбачається, що період роботи після 01.01.2004 зараховується до страхового стажу при обчисленні пенсії в порядку і на умовах, передбачених Законом №1058-IV, саме на загальних умовах в одинарному розмірі. Таким чином, правових підстав для зарахування періоду роботи позивача з 03.11.2004 по 31.12.2004 у подвійному розмірі немає. Вважає, що пенсія позивачу розрахована вірно відповідно до чинного законодавства України, умови для нарахування та виплати позивачу пенсії дотримані, отже підстави для задоволення адміністративного позову відсутні. Дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції та Законах України, а відтак позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі матеріалів справи судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.04.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За принципом екстериторіальності заява позивача від 16.04.2024 розглянута ГУ ПФУ в Миколаївській області.

За результатами розгляду заяви позивача та поданих документів ГУ ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення від 24.04.2024 № 084750010158 про відмову в призначенні пенсії.

За змістом рішення зазначено, що вік заявниці 50 років 02 місяці. Страховий стаж особи для визначення права на пенсію становить 47 років 01 місяць 01 день (з урахуванням пільгового обчислення відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Страховий стаж особи становить 28 років 04 місяці 11 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 37 років 05 місяців 20 днів з урахуванням пільгового обчислення відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До страхового стажу позивача не зараховано періоди згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 31.08.1992: роботи протягом липня грудня 2000 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб; отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 01.07.2002 по 27.12.2002, оскільки не підтверджено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалась у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; страховий стаж з 01.01.2004 обчислено за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 зараховано періоди роботи, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.04.2024 № 88, без урахування відпусток без збереження заробітної плати. Прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону №1058-ІV у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

12.05.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про надання роз`яснення з приводу періодів її роботи, зарахованих до страхового стажу у подвійному розмірі з урахуванням вимог ст. 60 Закону №1788-XII та одинарному розмірі.

Листом №10432-9765/Р-02/8-0800/24 від 10.06.2024 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що статтею 60 Закону №1788-XII було визначено, що період роботи до 1 січня 2004 року у лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Період роботи з 03.11.2004 по 31.12.2023 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі згідно із Законом №1058-IV.

Вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та не зарахування періоду роботи в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради до страхового стажу у подвійному розмірі, позивач звернулася до суду з даним позовом.

У даній справі одним зі спірних є питання щодо пенсійного віку, при досягненні якого позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2: позивач вважає, що має право на такий вид пенсії після досягнення віку 50 років на умовах, передбачених п. «б» ст.13 Закону №1788-XII, а відповідач стверджує, що пенсійний вік для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначається п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV і становить 55 років. При цьому, достатність наявного у позивача страхового та пільгового стажу для призначення такого виду пенсії відповідачем визнається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 досліджувала питання конкуренції норм Закону №1058-IV та Закону № 1788-XII при визначенні права особи на пенсію за віком на пільгових умовах.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що 03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим, Велика Палата Верховного Суду виснувала про наявність колізії між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах за Списком №2. Перший із цих законів визначає такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у зразковій справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

У згаданій частині обставини справи, яка розглядається, відповідають ознакам типової справи, щодо якої прийнято рішення у зразковій справі №360/3611/20.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач до 01.04.2015 працювала на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача, довідками про підтвердження наявного трудового стажу, розрахунком страхового стажу, проведеним відповідачем.

На час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 16.04.2024 позивач досягла віку 50 років, мала достатній страховий та пільговий стаж.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 1788-XII, відтак відмова в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах з посиланням на недосягнення віку 55 років, визначеного п.2 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Таким чином, оскільки позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ після досягнення віку 50 років, суд дійшов висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права в цій частині позовних вимог, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За встановленими обставинами справи, на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач мала необхідний страховий та пільговий стаж, передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ, а єдиною підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах було не досягнення віку 55 років, що визнано судом протиправним.

Відтак, всі умови для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виконано, у зв`язку з чим належним способом захисту порушеного права є зобов`язання пенсійного органу призначити позивачу відповідний вид пенсії з дня звернення за призначенням з 16.04.2024.

Відповідний обов`язок щодо призначення позивачу пенсії необхідно покласти на орган Пенсійного фонду, який був компетентним щодо вирішення відповідного питання за принципом екстериторіальності у відповідності до Порядку №22-1 ГУ ПФУ в Миколаївській області.

Щодо позовних вимог в частині зарахування періодів роботи позивача з 03.11.2004 по 31.12.2023 на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) 12 психіатричного відділення (молодший медичний персонал) в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради до загального і спеціального стажу роботи в подвійному розмірі та здійснення у зв`язку з цим перерахунку пенсії, суд зазначає таке.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Приписами ч. 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідач не заперечує, що спірний період роботи позивача з 03.11.2004 по 31.12.2023 відноситься до пільгового стажу за Списком №2, водночас, вважає, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, проте проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав.

Водночас, слід зазначити, що судом під час розгляду справи встановлено, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-IV, як вказує відповідач.

Вищенаведене правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Так, відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Таке право на зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону №1788-ХІІ, не пов`язано із набранням чинності Законом № 1058-IV.

З матеріалів справи, а саме копії трудової книжки позивача, Довідки від 11.04.2024 №88, судом встановлено, що у період з 03.11.2004 (наказ від 03.11.2004 №111-к) по теперішній час (на 10.04.2024) позивач працювала повний робочий день на посаді молодшої медичної сестри (санітарка-палатна) 12-го психіатричного відділення алкогольних психозів в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, що передбачена Списком №2 розділ ХХІV, позиція 24в Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Також, Довідкою КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради від 11.04.2024 №89, підтверджується, що у період з 03.11.2004 (наказ від 03.11.2004 №111-к) по теперішній час (на 10.04.2024) позивач працювала повний робочий день на посаді молодшої медичної сестри (санітарка-палатна) 12-го психіатричного відділення в КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.

Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Отже, за правилами ст.60 Закону №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи у такому закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.

Разом з цим, доказів зарахування відповідачем у подвійному періодів роботи з 03.11.2004 по 31.12.2023 до страхового стажу позивача матеріали справи не містять.

На підставі вищевикладеного суд доходить до висновку про те, що позивач має право на пільгове обчисленні стажу при призначенні та обрахунку пенсії із зарахуванням спірного періоду з 03.11.2004 по 31.12.2023 трудової діяльності до страхового стажу у подвійному розмірі.

При цьому, позивачем помилково заявлено вимогу про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, оскільки відповідно до встановлених обставин справи відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Відтак, на час розгляду справи, позивач не є отримувачем пенсії, а тому спір щодо перерахунку пенсії є передчасним.

Порушене право позивача підлягає поновленню у спосіб зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з врахуванням пільгового обчислення періоду роботи з 03.11.2004 по 31.12.2023 у подвійному розмірі на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) 12 психіатричного відділення (молодший медичний персонал) в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради.

Водночас, оскільки відповідно до Порядку №22-1 виплата пенсії здійснюється органом Пенсійного фонду за місцем проживання пенсіонера, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснити нарахування та виплату призначеної позивачу пенсії.

У свою чергу, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, на час розгляду справи по суті є самостійною і достатньою підставою для прийняття судом рішення про відмову у позову.

Крім того, проведення нарахування та виплата пенсії є наслідком прийняття органом Пенсійного фонду рішення про її призначення.

Оскільки на даний час на виконання даного рішення суду відповідачем призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, у суду відсутні підстави вважати, що призначена позивачу на виконання даного рішення суду пенсія не буде нарахована та виплачена, і що в цій частині права позивача будуть у майбутньому порушені. Отже такі вимоги є передчасними.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що, виходячи з меж заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи та висновків суду, належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 24.04.2024 за №084750010158 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 16.04.2024, з врахуванням пільгового обчислення періоду роботи з 03.11.2004 по 31.12.2023 у подвійному розмірі на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) 12 психіатричного відділення (молодший медичний персонал) в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради.

У зв`язку з наведеним, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас, в іншій частині підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24 квітня 2024 року №084750010158 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 з 16.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, із врахуванням пільгового обчислення періоду роботи з 03.11.2004 по 31.12.2023 у подвійному розмірі на посаді молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) 12 психіатричного відділення (молодший медичний персонал) в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, місцезнаходження: 54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1; код ЄДРПОУ 13844159.

Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 01.10.2024.

Суддя М.О. Семененко