Рішення № 122002056, 30.09.2024, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Ужгород№ 260/3843/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (далі відповідач 1, ТУ ДСА в Закарпатській області), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі третя особа, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якому просить:

1)Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо видачі мені довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці" за вих. № 743 від 20.05.2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

2)Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області видати мені установленої законодавством форми довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень (30 х 3028,00 = 90840,00 гривень).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач повинен видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку такої винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 року (3028 грн), а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102 грн).

Ухвалою судді від 24.06.2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки посадовий оклад працюючого судді станом на 01.01.2024 року обраховується з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, а отже Територіальне управління не має підстав для видачі довідки судді у відставці, зокрема позивачу, виходячи з іншого розміру прожиткового мінімуму.

ГУ ПФУ в Закарпатській області подано до суду пояснення та що стосується самого права, з яким позивач пов`язує виникнення в нього права на проведення перерахунку, зазначає, що норма, на яку посилається позивач, а саме п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судці у відповідній кількості прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно враховувати положення інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді.

Головне управління звертає увагу суду, що станом на час розгляду даної справи, норма статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік» не визнана неконституційною, тому підстави для її незастосування відсутні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач звільнений з посади голови Перечинського районного суду Закарпатської області та являється суддею у відставці.

20.04.2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 року у розмірі 3028 грн.

За результатами розгляду такої заяви, 20.05.2024 року відповідачем видано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 743 від 20.05.2024 року, в якій, щомісячне довічне грошове утримання позивача розраховано у розмірі 2102 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 130 Конституції України визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII), визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Положеннями частини 1 статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 року діє в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Аналіз наведених вище правових норм надає суду підстави для висновку, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин, щодо виплати суддівської винагороди, застосовуватися не можуть.

Крім цього, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 року № 3460-IX було установлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Так, слід зазначити, що визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано положеннями Закону України від 15.07.1999 року № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Разом з тим, суд звертає увагу, що статтею 7 Закону № 3460-IX, разом із встановленням станом на 01.01.2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, було також встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 гривень.

Натомість, зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у цій справі, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закон № 3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Крім цього, Закон № 3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми.

При цьому, Конституція України не надає закону про державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На вказані вище аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII чітко закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін саме до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Аналогічна правова позиція щодо застосування Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, статті 135 Закону № 1402-VIII, у подібних правовідносинах, викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 року у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 року у справі № 140/5481/22.

За встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року (3028 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону № 3460-IX, є неправомірним.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 грн; зобов`язання відповідача виготовити та видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до статті 139 КАС України здійснені позивачем документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 30 код ЄДРПОУ 26213408), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063), про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 в наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 гривень.

3. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області виготовити та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року у розмірі 3028,00 гривень.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті