Рішення № 122001736, 01.10.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/31905/23

категорія 102000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Новоград-Волинського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Новоград-Волинського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо викладеної у листі від 21.10.2023 за вих. №М-9/6/1826-23/1826/9-23 відмови в оформленні та видачі ОСОБА_1 нового паспорта громадянина України у формі книжечки замість паспорта громадянина України, що підлягає обміну у зв`язку із його непридатністю для користування, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати Новоград-Волинський відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_1 новий паспорт громадянина України у формі книжечки замість паспорта громадянина України, що підлягає обміну у зв`язку із його непридатністю для користування, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що після досягнення 16-річного віку отримав паспорт громадянина України у формі ID-картки. У подальшому позивач звернувся до територіального відділу УДМС із заявою про відкликання згоди на обробку персональних даних та знищення їх в ЄДДР проте у відповідь на свою заяву отримав відмову, яка слугувала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, надано відповідачу строк на подачі відзиву.

24.11.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що за результатами розгляду заяви-звернення позивача, поданої у порядку Закону України "Про звернення громадян", щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки замість раніше виданого паспорта громадянина України у формі ID-картки, листом від 21.10.2023 надано відповідь із роз`ясненням порядку здійснення процедури обміну паспорта та зазначено перелік документів, які необхідно подати для такого обміну.

Відповідач вважає, що територіальним підрозділом не надавалась відмова в оформленні обміну паспорта, оскільки позивач не звертався із заявою встановленої форми та до заяви про обмін паспорта не надав визначеного Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України переліку документів, необхідного для оформлення обміну паспорта згідно встановленої процедури із наданням усіх необхідних документів.

Переписка із позивачем щодо роз`яснення порядку отримання паспорта згідно приписів Закону України від 20.11.2012 №5492-VІ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" у формі листа не може розцінюватися як відмова відповідача в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки.

Відповідач стверджує, що без надання відповідних документів та заяви встановленої форми, відповідач не має жодних правових підстав на вчинення відповідних дій, а тому лист-відповідь не можна розцінювати, як відмову в обміні позивачу ID-картки на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

Стосовно посилань позивача на висновки, викладені у рішенні, прийнятому за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, то на думку відповідача, вони до даних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки на відміну від зразкової справи, правовідносини у даній справі виникли у зв`язку із обміном на паспорт громадянина України у формі книжечки замість виданого раніше оформленого у формі ID-картки.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що його дії повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, а позовні вимоги є необґрунтованими. Проти задоволення позову представник відповідача заперечував та просив відмовити у його задоволенні (а.с.37-40).

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , після досягнення 16-річного віку, звернувся до Новоград-Волинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області та отримав паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 від 22.10.2019 (а.с.27).

15.09.2023 позивач звернувся засобами поштового зв`язку до Новоград-Волинського відділу УДМС України в Житомирській області із заявою про відкликання згоди на обробку персональних даних та знищення їх в ЄДДР (а.с.15-17). Копії такої заяви позивач надіслав на адресу УДМС України в Житомирській області та ДМС України.

Новоград-Волинський відділ УДМС України в Житомирській області листом від 11.10.2023 за вих. №М-8/6/1826-23/1826/8-23 надав відповідь, якою повідомив позивача, що оскільки Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі закон «Про ЄДДР») не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, УНЗР не може бути видалено з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру (а.с.18-20).

Аналогічні за змістом відповіді отримано позивачем також від УДМС України в Житомирській області та ДМС України (листи від 09.10.2023 і від 03.10.2023 відповідно).

У зв`язку із непридатністю для користування паспорта громадянина України у формі ID-картки позивач звернувся до Новоград-Волинського відділу УДМС України в Житомирській області із заявою від 30.09.2023 (вх. №М-9/6/1826-23) про обмін паспорта громадянина України, в якій просив оформити та видати йому новий паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року замість паспорта, що підлягає обміну, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (а.с.21-22).

Водночас, позивачем зазначено, що у даній заяві ним повідомлено про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки - документа Єдиного державного демографічного реєстру (далі - ЄДДР, Реєстр), про незгоду на обробку персональних даних у зв`язку із неприпустимістю втручання держави в особисте і сімейне життя людини, та обґрунтовано право на отримання паспорта-книжечки відповідно до Положення про паспорт та Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.

За результатом розгляду заяви, відповідач листом від 21.10.2023 за вих. №М-9/6/1826-23/1826/9-23, посилаючись на пункти 6, 69 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, відмовив в оформленні і видачі паспорта громадянина України у формі паперової книжечки зразка 1994 року, зазначивши, що актами Кабінету Міністрів України не передбачено порядок обміну паспорта у формі картки на паспорт зразка 1994 року у формі книжечки. Крім того, зазначений територіальний підрозділ ДМС, посилаючись також на п.1 ч.1. ст.11 Закону України «Про захист персональних даних», зробив висновок, що у зв`язку із ненаданням позивачем згоди на обробку персональних даних, оформлення та видача паспорта громадянина України будь-якої форми не вбачається можливою (а.с.28-31).

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача в оформленні та видачі йому паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 та 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 5 Закону України від 18.01.2001 №2235-III "Про громадянство України" (далі - Закон №2235-ІІІ) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України від 20.11.2012 №5492-VІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VІ), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-VІ, паспорт громадянина України віднесений законодавцем до документів, оформлення яких передбачається із застосуванням засобів Реєстру.

При цьому, законодавцем у частині 4 статті 21 Закону №5492-VІ чітко визначено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно абзацу четвертого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Порядок №302) встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється.

Щодо доводів позивача про врахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 за результатами розгляду справи №806/3265/17, суд зазначає наступне.

Під час розгляду зразкової справи №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; б) відповідач територіальні органи ДМС України; в) предмет спору вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

У наведеній справі позивач не отримував паспорт у формі ID-картки. Правовідносини стосувались внесення персональних даних до Реєстру, у зв`язку з видачею паспорта у формі ID-картки. Предметом розгляду у наведеній справі було право отримати паспорт громадянина України в альтернативній формі для особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних, яка є необхідною для отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 вже отримав паспорт громадянина України у вигляді ID-картки і відповідно згода на обробку його персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру була ним надана. ОСОБА_1 має унікальний номер запису в реєстрі, дані про нього вже наявні в ЄДДР.

Тобто, зміст позовних вимог та наведене правове регулювання правовідносин, з яких виник спір у даній справі, дають підстави вважати, що ця справа не відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17, в якій Велика Палата Верховного Суду раніше висловила правовий висновок.

Аналіз наведених обставин дає можливість дійти беззаперечного висновку щодо відмінності обставин вказаної та зразкової адміністративної справи, та неможливості врахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018.

Враховуючи вищезазначені обставини, заміна ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушуватиме його права та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі №380/5977/21.

Щодо процедури обміну ID-картки ОСОБА_1 на паспорт громадянина України зразка 1994 року, суд зазначає наступне.

З тексту позовної заяви встановлено, що позивач 30.09.2023 звернувся з письмовою заявою до відповідача з проханням про видачу паспорта громадянина України в формі книжечки у зв`язку із непридатністю для подальшого використання паспорта громадянина України у формі ID-картки (а.с.21-22).

Згідно з п.6 Порядку №302 обмін паспорта здійснюється у разі: зміни інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв`язку із зміною написання латинськими літерами складових імені прізвище, ім`я у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації); отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;) закінчення строку дії паспорта; непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія); якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

Таким чином, нормами Порядку №302 передбачено наступні види обміну: обмін паспорта у формі ІD-картки на інший паспорт у формі ID-картки; обмін паспорта у формі книжечки зразка 1994 року на паспорт у формі ID-картки. Даний перелік є вичерпним.

Відповідно до пункту 7 Порядку №302 оформлення, обмін та видача паспорта здійснюються особі на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

При цьому, відповідно до пункту 69 Порядку №302 заявник подає для обміну паспорта в тому числі такі документи: паспорт, що підлягає обміну; документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів); про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка (крім випадків, коли здійснюється обмін паспорта зразка 1994 року); про народження дітей - свідоцтва про народження дітей; про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили; про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили; документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків з даними про РНОКПП, або повідомлення про відмову від його прийняття, або дані про РНОКПП, внесені до паспорта або свідоцтва про народження.

Тобто з аналізу правових норм чітко вбачається, що процедура обміну паспорта громадянина України передбачає подання відповідної заяви-анкети та переліку необхідних документів.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 Порядку №302 Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Порядок подання документів, їх розгляд і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку (далі-рішення суду), регламентовано Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 №456 (далі - Порядок №456).

Так, відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку №456 законодавцем визначено, що для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну.

Однак ОСОБА_1 до Новоград-Волинського відділу УДМС у Житомирській області з заявою щодо обміну паспорта громадянина України за встановленою процедурою з наданням усіх необхідних документів (в тому числі з заповненням заяви-анкети), зразок якої встановлено Порядком №302, не звертався.

Таким чином, територіальний підрозділ УДМС у Житомирській області без надання всіх визначених законодавцем документів не має жодних правових підстав на вчинення відповідних дій по заміні паспорта.

Про вищезазначені обставини заявника було повідомлено листом від 21.10.2023 №М-9/6/1826-23/1826/9-23, у якому роз`яснено законодавчо визначений алгоритм дій, які необхідні для обміну паспорта громадянина України.

Подана позивачем заява від 30.09.2023 була розглянута відповідно до норм Закону України "Про звернення громадян", а відтак, відмови в обміні чи в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року позивач не отримував.

З урахуванням змісту поданої позивачем заяви від 30.09.2023, вона не є підставою для видачі чи обміну паспорта будь-якого зразка, у тому числі і у формі книжечки, вона є заявою довільної форми, яка відповідачем правомірно розглянута у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".

При цьому, суд також зауважує, що до заяви від 30.09.2023 не додано жодних оригіналів документів визначених п.п.2 п.2 Розділу IV Порядку №456, а також судове рішення, що набрало законної сили та засвідчене в установленому порядку про зобов`язання органу державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки 1994 року, у разі якщо таке рішення вже було прийняте.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України із заявою встановленого зразка, що є передумовою для розгляду питання про оформлення, видачі чи обміну паспорта громадянина України у формі книжечки.

Суд вважає, що розгляд поданої позивачем заяви відповідно до Закону України "Про звернення громадян" з роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідного для обміну паспорта громадянина України, не є порушенням прав позивача з боку відповідача.

Сама по собі незгода позивача зі змістом відповіді не спростовує тієї обставини, що звернення розглянуто в установленому законом порядку та не може бути підставою для визнання протиправною відмови відповідача і задоволення позовних вимог про зобов`язання видати чи обміняти паспорт у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки, навіть у разі наявності в нього такого права, оскільки позивачем не дотримано процедури звернення з метою обміну паспорта та не надано повного переліку необхідних для цього документів.

Таким чином, відсутність факту відмови відповідача в оформленні чи обміні паспорта на паспорт зразка 1994 року на підставі поданої заяви, свідчить про звернення позивача до суду з позовом ще до порушення права відповідачем.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на звернення до суду за судовим захистом за умови дотримання всіх необхідних процедур.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023 у справі №560/3212/23.

Щодо доводів позивача про небажання документуватися паспортом громадянина України у формі ID-картки, пов`язаного з відмовою у наданні згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №5492-VІ Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних" (ст.10 Закону №5492-VІ).

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 за №2297-VІ (далі - Закон №2297-VІ) обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Разом з тим, відповідно до п.п.2,5, ч.1 ст.11 Закону №2297-VІ підставами для обробки персональних даних в т.ч. є: дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був документований паспортом громадянина України у формі ID-картки, на підставі заяви-анкети №3961125 від 08.10.2019 (а.с.41), яка власноручно ним підписана.

Таким чином, оформлення позивачу паспорта громадянина України, який наразі він хоче обміняти, було здійснене територіальним підрозділом з дотриманням вимог Закону №5492-VІ, наданням позивачем згоди на обробку персональних даних та з застосуванням засобів ЄДДР.

За результатами проведеної ідентифікації, ОСОБА_1 присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, що підтверджується в т.ч. і відображенням номеру УНЗР в наданій позивачем до суду копії паспорта громадянина України у формі ID-картки.

Таким чином, аргументування позивачем своєї відмови від обміну паспорта громадянина України у формі ID-картки на аналогічний за формою документ y зв`язку з ненаданням згоди на обробку персональних даних та небажанням внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру не може бути взята судом до уваги в силу того, що інформація про позивача вже наявна у Реєстрі та щодо позивача вже сформовано унікальний номер запису в Реєстрі.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ID-картка № НОМЕР_1 ) до Новоград-Волинського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул.О.Чернявського, 3, м.Звягель, Житомирська область, 11708, код ЄДРПОУ 37808497) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

01.10.24