Рішення № 12200139, 22.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/31822.10.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБР-Бестен»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ферми»

про                              стягнення 79786,81 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Смиковський Д.П, довіреність № 135 від 01.07.2010р.

від відповідача          Положенцева Т.В., довіреність № б/н від 15.10.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБР-Бестен»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ферми»про стягнення з останнього 79786,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № б/н від 29.09.2009р.

Ухвалою суду від 13.09.2010 р. порушено провадження у справі № 1/318 та призначено розгляд на 22.10.2010р.

21.10.2010 відповідач подав до відділу діловодства відзив на позовну заяву та зустрічний позов.

22.10.2010р. представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі, надав свої пояснення по суті спору, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.

У судовому засіданні 08.09.2010 представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір уступки права вимоги. Відповідно до умов договору відповідач набув права вимоги, яке належало позивачу та стає кредитором за договором № 122 від 29.12.2008, укладеного між позивачем та державним сільськогосподарським підприємством «Головний селекційний центр України»на суму 85068,00 грн.

Згідно з п.4 договору уступки вимоги копії документів, вказаних у п.3 договору, передаються позивачем (цедентом) відповідачу (цесіонарій) в момент підписання цього договору і є його невід’ємною частиною.

У додатку №1 до договору уступки вимоги сторони визначили, що відповідач перераховує позивачу кошти по мірі стягнення заборгованості з боржника –Державного сільськогосподарського підприємства (п.2 додатку №1). Але незалежно від виконання боржником грошового зобов’язання, відповідач зобов’язується у повному обсязі перерахувати позивачу компенсації уступленого права вимоги до 30.03.2010р.

Відповідач виконав свої зобов’язання частково у сумі 15000 грн. У зв’язку з цим, позивач 06.08.2010р. направив на адресу відповідача вимогу про виконання грошового зобов’язання на суму боргу –70068,00 грн. Вказана заборгованість до цього часу відповідачем не погашена.

За неналежне виконання своїх зобов’язань позивач нарахував відповідачу 3517,79 грн. –пені, 525,51 грн. – 3% річних, 5675,51 грн. –індексу інфляції.

Відповідач надіслав до суду відзив н позов, в якому наводить свої заперечення та просить суд у задоволенні позову відмовити, мотивуючи наступним.

Договором уступки вимоги не передбачено обов’язку відповідачем сплатити на користь позивача пеню, а тому у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Крім цього відповідач вважає, що позивачем застосовані для розрахунку неправильні величини індексів інфляції. Позивачем було відступлено відповідачу неіснуюче право вимоги, а тому договір містить ознаки недійсності, у зв’язку з чим відповідачем подано зустрічну позовну заяву про визнання договору уступки вимоги недійсним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до норм чинного законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов’язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов’язання, зокрема: - припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; - зміна умов зобов’язання; - сплата неустойки; - відшкодування збитків та моральної шкоди.

За порушення відповідачем грошового зобов’язання позивач застосував штрафну санкцію у вигляді неустойки (пеню) у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ (п.6 ст.231 ГК України). При цьому відповідач не надав доказів, що він звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання на підставі ст. 617 ЦК України.

Відповідач правомірно вказав у відзиві на позов про те, що позивачем неправильно застосовані величини індексу інфляції, тому суд здійснив нарахування індексу інфляції, за заявлений позивачем період, згідно з величинами, що відповідають даним Державного комітету статистики України.

Заперечення відповідача щодо передачі йому неіснуючого права вимоги суд не може визнати належно обґрунтованими, виходячи з наступного.

З усних пояснень представника позивача слідує, що боржник –Головний селекційний центр України не виконав вчасно свої зобов’язаня, передбачених у п.3.5 та п.4.1.2 договору № 122, а тому позивач втратив інтерес у його подальшому виконанні боржником. У зв’язку з цим, згідно п.8.2 договору позивач надіслав боржнику –Головному селекційному центру України листа № 88к від 18.03.2009 з вимогою дострокового розірвання договору та перерахування позивачу грошових коштів у розмірі 100068,00 грн.

Такі дії позивача відповідають п.8.2 договору № 122 та ч.1 ст.188 ГК України, яка передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, і п.3.ст.612 ЦК України в якому зазначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За вказаних обставин у суду відсутні правові підстави визнати, що позивачем було відступлено відповідачу неіснуюче право вимоги.

Крім того, відповідач прийняв договір уступки вимоги до виконання та здійснив часткову оплату цього договору у розмірі 15000,00 грн., що підтверджено копіями банківських виписок з рахунку позивача, завірених належним чином.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 70068,00 грн. у повному обсязі. Щодо нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних втрат, 3% річних, то суд з розрахунком позивача не погоджується, та вважає що стягненню підлягає: пеня у розмірі 2439,90 грн., 910,88 грн. –інфляційних втрат, 529,83 грн. –3% річних.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що відповідач порушив свої зобов’язання передбачені договором уступки права вимоги, позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково у розмірі 73948,61 грн., а саме: 70068,00 грн. –основного боргу, 2439,90 грн. –пені, 910,88 грн. –інфляційних втрат, 529,83 грн. –3% річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 797,87 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ферми»(03113, м. Київ, проспект Перемоги 62-Б, код ЄДРПОУ 32597786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБР - Бестен»(03148, м.Київ, вул. Пшенична 2, к.403, код ЄДРПОУ 32595176) 70 068 (сімдесят тисяч шістдесят вісім) грн. –основного боргу, 910 (дев’ятсот десять) грн. 88 коп. –інфляційних втрат, 2439 (дві тисячі чотириста тридцять дев’ять) грн. –90 коп. - пені, 529 (п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 83 коп. –3% річних, 739 (сімсот тридцять дев’ять) грн. 49 коп. –державного мита, 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 48 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні інших позовних вимог –відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       В.І. Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 28.10.2010)