Рішення № 12200050, 18.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/47618.10.10 За позовом Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»

до Благодійного фонду «Наша ініціатива»

про стягнення 7980,39 грн.

                                                                       Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: Комарницький В.С. –предст. за довір.№155/1/11-4275 від 20.08.2010р.;

від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 18.10.2010р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»до Благодійного фонду «Наша ініціатива»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за фактичне користування нежилим приміщенням після закінчення строку дії Договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Києва № 10/2568 від 17.07.2007р. в розмірі 7980,39 грн., та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач після закінчення строку дії Договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Києва № 10/2568 від 17.07.2007р. продовжував фактично користуватись нежилим приміщенням, але при цьому неналежним чином виконував зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2010р. було порушено провадження у справі №35/476, розгляд справи призначено на 29.09.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 29.09.2010р. надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/476 від 10.09.2010р.

Відповідач в судове засідання 29.09.2010р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/476 від 10.09.2010р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 35/476 від 10.09.2010р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.10.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2010р. надав документи на виконання вимог ухвали суду у справі № 35/476 від 29.09.2010р.

В судовому засіданні 18.10.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 18.10.2010р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/476 від 10.09.2010р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана відповідачеві за адресою, вказаною у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 31.08.2010р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2007 року між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(позивачем) та Благодійним фондом «Наша ініціатива»(відповідачем) було укладено Договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Києва №10/2568.

У відповідності до умов Договору орендодавець (позивач) на підставі рішення Київської міської ради від 27.10.2005р. №265-1/3726 додаток 1 пункт 9 передає, а орендар (відповідач) –приймає в оренду нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 39, літер А, для розміщення благодійної організації, загальною площею 31,38 кв.м., в тому числі на 3 поверсі 31,38 кв.м. (п.1.1., п.2.1.).

Строк дії договору було встановлено сторонами з 18.07.2006р. до 16.07.2007р. (п.9.1.).

Відповідно до п. 3.1. Договору за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001р. №366/1342, рішення Київської міської ради від 27.10.2005р. №265-1/3726, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід’ємною частиною цього Договору на дату підписання Договору становить 153,98 грн.

На підставі п. 3.5. Договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об’єкта оренди орендодавцеві.

Згідно п. 3.6. Договору орендна сплачуться орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 4.2. Договору орендар зобов’язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Пунктом 7.5. Договору було встановлено, що у разі закінчення строку договору або при його розірванні орендар зобов’язаний за актом приймання-передачі повернути об’єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об’єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об’єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що термін дії Договору оренди №10/2568 від 17.07.2007р. закінчився 17.07.2007р., однак, відповідач продовжував користуватись приміщенням та в порушення зобов’язання по здійсненню орендної плати не сплатив позивачу орендну плату за період з 16.05.2009 року по 31.05.2010 року, у зв’язку з чим виникла заборгованість за фактичне користування нежилим приміщенням в розмірі 7980 грн. 39коп. (розрахунок наявний в матеріалах справи).

15.06.2010р. позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу за № 155/1/11-2304 від 15.06.2010р. з вимогою до 21.06.2010р. сплатити суму заборгованості.

Відповідач залишив вказаний вище лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Спірне приміщення є комунальним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно –правовими актами (ч.1 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно п.1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до п. 9.1. Договору строк дії Договору закінчився 17.07.2007 року, однак, відповідач продовжував фактично користуватись орендованим нежилим приміщенням. Доказів здійснення оплати орендних платежів за період з 16.05.2009 року по 31.05.2010 року відповідачем суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні, відповідач свої зобов’язання щодо сплати орендної плати не виконав, суму заборгованості в розмірі 7 980грн. 39 коп. не сплатив.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобов’язання щодо здійснення орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість в загальному розмірі 7980,39 грн.

На дату звернення з позовом до суду та розгляду справи в судовому засіданні відповідач суму заборгованості не сплатив.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за фактичне користування нежилим приміщенням в розмірі 7980,39 грн., є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Благодійного фонду «Наша-ініціатива»(юридична адреса: 02094, м. Київ, б-р. Верховної ради, 24-А, кв.29; фактична адреса: 04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 39 літер А, код ЄДРПОУ 26021821, р/р 2600100600065 у АКБ «Правекс-банк», МФО 321983) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м.Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500, р/р 2600800990704 у ВАТ КБ «Хрещатик»м. Києва, МФО 300670), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 7980,39 (сім тисяч дев’ятсот вісімдесят гривень 39 коп.) –заборгованості за фактичне користування нежилим приміщенням, 102,00 (сто дві гривні 00 коп.) –державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 26.10.2010