Ухвала суду № 121997802, 01.10.2024, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/618/19 пров. №1-кп/478/12/2024

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Казанка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.358 КК України,

В с т а н о в и в:

В провадженні Казанківського районного суду Миколаївської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.358 КК України.

Під час судового розгляду, після дослідження доказів, що надані стороною обвинувачення, захисниками обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимими докази в порядку ст. 89 КПК України.

Так, стороною захисту зазначено, що постановою від 11.06.2017 року старшого слідчого в ОВС 2-го слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 призначено проведення по кримінальному провадженню №12017040230000060 від 12.01.2017 року за ч.1 ст.358 КК України, почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України (а.к.п. 66-68 т.3 ). Посилаючись на те, що вказаний висновок №30/2.3/1577 від 05.06.2017 року є очевидно недопустимим доказом, у відповідності до ст.89 КПК України, оскільки висновок складено 05.06.2017 року, тобто до винесення постанови та прийняття рішення слідчого про проведення експертного дослідення - 11.06.2017 року, а також, відповідно до вступної частини експертного висновку, експерт проводить експертне дослідження на підставі постанови слідчого ОСОБА_7 від 12.06.2017 року, тобто іншої постанови, просили суд визнати висновок експерта про проведення судової технічної експертизи документів №30/2.3/1577 від 05.06.2017 року (а.к.п.71-98 т.3) очевидно недопустимим доказом.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 підтримали клопотання, просили задовольнити.

Захисник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про проведення судового засідання в його відсутності.

Прокурор проти задоволення клопотання обвинуваченого заперечувала, посилаючись на те, що питання допустимості доказів суд вирішує в нарадчій кімнати під час ухвалення судового рішення.

Розглянувши клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження з приводу заявленого клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленомуКПК України.

Згідно з ч. 1ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України.

Згідно з ч. ч. 2, 3ст. 89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Слід зазначити, що доказами у кримінальному провадженні, згідно зіст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченомуКПКпорядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Застосоване законодавцем при наданні визначення поняття «докази» формулювання «фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку» та положення ч. 3ст. 17 КПКпро те, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2ст. 89 КПКтягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення такого питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Постановлення ухвали без надання оцінки доказів в їх сукупності буде суперечити загальним засадам кримінального судочинства.

Суд вважає, що питання допустимості або недопустимості вказаних обвинуваченим доказів недоцільно з`ясовувати та перевіряти на цій стадії судового процесу, до завершення повного дослідження доказів у кримінальному провадженні, а необхідно дати їм належну оцінку разом з усіма наявними доказами в їх сукупності та взаємозв`язку після завершення судового розгляду у нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного судового рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що питання про допустимість або недопустимість заявленого у клопотанні доказу, а саме: висновку експерта судової технічної експертизи документів від 05.06.2017 року №30/2.3/1577 з додатками (а.к.п.71-98 т.3), може бути вирішене під час ухвалення судом остаточного рішення за наслідками розгляду кримінального провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85-89, 94, 371-372 КПК України, суд

П о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про визнання доказів очевидно недопустимими, - відмовити.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає, але заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1статті 392 КПК України

Суддя ОСОБА_1