Рішення № 12199705, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/40421.10.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен-Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват»

про стягнення 12021,03 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача: Клімушев Є.В. –предст. за довіреністю;

Від відповідача: не з’явився;

У судовому засіданні 21.10.2010 на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 8209,63 грн. заборгованості за договором № 016 К1/2008-01 від 01.01.2008, 1641,93 грн. інфляційних втрат, 361,67 грн. - 3% річних, 986,84 грн. пені, 820,96 грн. штрафу, а також про відшкодування витрат по сплаті державного мита –120,21 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 було порушено провадження в справі № 47/404 та призначено її до розгляду на 21.09.2010.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.09.2010 розгляд справи було відкладено на 05.10.2010, а 05.10.2010, у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання, на 21.10.2010.

В судовому засіданні 21.10.2010 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору № 016 К1/2008-01 від 01.01.2008 не було здійснено оплату в повному обсязі за надані позивачем послуги в сумі 8209,63 грн. вартості здійснених перевезень, здійснення яких підтверджується зокрема заявками на перевезення, товарно-транспортними накладними. Також, за прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання по оплаті наданих послуг перевезення, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 1641,93 грн. інфляційних втрат, 361,67 грн. - 3% річних, 986,84 грн. пені та 820,96 грн. штрафу.

Відповідач своїх представників в судові засідання не направив, вимог ухвал суду від 06.09.2010, 21.09.2010 та 05.10.2010 щодо надання документів, письмових пояснень по суті спору та доказів не виконав. Про проведення судових засідань 21.09.2010, 05.10.2010 та 21.10.2010 відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 851819 та за фактичною адресою. Відповідач через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 між позивачем –ТОВ «Рабен-Україна», як виконавцем, і відповідачем – ТОВ «Віват»як замовником, було укладено договір №016 К1/2008-01, який підписано виконавцем (позивачем) та замовником (відповідачем) та посвідчено печатками сторін, оригінал якого було досліджено судом в судовому засіданні, а належним чином засвідчена позивачем копія наявна в матеріалах справи.

Відповідно до умов цього договору №016 К1/2008-01 від 01.01.2008 виконавець зобв’язується за плату, на користь та за рахунок замовника надавати та організовувати транспортно-експедиційні послуги та надавати додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів по території України, а замовник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п.1.1), об’єм та кількість перевезень, терміни їх виконання, маршрути, вартість послуг визначаються за угодою сторін в додаткових угодах, що є невід’ємною частиною договору (Заявки) (п.1.2.), оплата наданих послуг здійснюється замовником по безготівковому рахунку на розрахунковий рахунок виконавця, який вказано у рахунку. Оплата здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку, за порушення замовником термінів оплати послуг, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% від вартості замовлених послуг за користування цими коштами. (п.п. 4.3, 5.3.6).

Позивачем на підтвердження здійснення перевезень в період з 19.11.2008 по 27.11.2008 згідно заявок до договору №016 К1/2008-01 від 01.01.2008 на перевезення вантажів автотранспортом було надано копії товаро-транспортних накладних № 0225444, 0220029, 0220030, 0225431, 0225430, 0225437, 0225436, 0225432, 0225433, 0225442, 0225441, 0225445 з відмітками вантажовідправника (відповідача) та вантажоодержувача про отримання вантажу.

Відповідно до рахунку –фактури № 181130193 від 28.11.2008 на суму 9794,56 грн., позивачем було виставлено відповідачу до оплати за здійснені внутрішні автоперевезення загалом суму у розмірі 9794,56 грн.

Також, відповідно до акту здачі –прийняття робіт (надання послуг), який підписаний лише представником позивача та посвідчений його печаткою, загальна вартість наданих позивачем послуг з перевезення вантажів згідно рахунку –фактури № 181130193 від 28.11.2008 склала 9794,56 грн. Відповідачем зазначений акт здачі –прийняття робіт (надання послуг) не підписаний і печаткою відповідача –не посвідчений, однак, як зазначав позивач у позові зазначений акт та рахунок –фактура на заявлену до стягнення суму були надіслані відповідачу на юридичну та на фактичну адреси, що підтверджується наявним в справі фіскальним чеком Укрпошти № 2629 від 21.04.2010 і відповідним описом вкладення у цінний лист.

Відповідно до пояснень представника позивача, відповідачем на користь позивача було сплачено грошові кошти в розмірі 1584,95 грн. за надані послуги з перевезення вантажів, доказів протилежного станом на момент вирішення спору, відповідачем суду не надано.

21.04.2010 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист –вимогу № КІ 1004-263 від 14.04.2010, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість в сумі 8209,63 грн. за надані послуги з перевезення вантажів у внутрішньому сполученні згідно рахунку –фактури 181130193 від 28.11.2008 що підтверджується наявними в справі фіскальним чеком Укрпошти № 2629 від 21.04.2010 і відповідним описом вкладення у цінний лист.

Як зазначав позивач у позові, відповідач відповіді на претензію не надав і заборгованість в сумі 8209,63 грн. за надані послуги не сплатив.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Вимогами статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як перевізник, умови договору №016 К1/2008-01 від 01.01.2008 та заявок до нього на перевезення вантажів автотранспортом виконав, а саме: ним було надано послуги з перевезення вантажів за заявленими маршрутами, що підтверджується наявними в справі копіями товарно-транспортних накладних на перевезення ватажу № № 0225444, 0220029, 0220030, 0225431, 0225430, 0225437, 0225436, 0225432, 0225433, 0225442, 0225441, 0225445 з відмітками вантажовідправника (відповідача) про відправлення та вантажоодержувача про отримання вантажу, а відповідач свій обов’язок щодо оплати в повному обсязі наданих послуг з перевезення вантажів не виконав, а лише частково оплатив вартість наданих позивачем послуг в сумі 1584,95 грн., доказів протилежного станом на момент вирішення спору відповідачем суду не надано.

Позивачем, на виконання п. 4.3 Договору №016 К1/2008-01 від 01.01.2008 для оплати відповідачем вартості наданих послуг з перевезення вантажів на суму 9794,56 грн. було виставлено відповідачу рахунок –фактуру № 181130193 від 28.11.2008 на суму 9794,56 грн., надіслання якого позивачем підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 2629 від 21.04.2010 і відповідним описом вкладення у цінний лист про направлення відповідачу зазначеного рахунку-фактури, який відповідач згідно умов укладеного між сторонами договору повинен був оплатити протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку, однак відповідачем вказаний рахунок був оплачений частково на суму 1584,95 грн., у зв»язку з чим, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 8209,63 грн. (9794,56 грн. вартість наданих послуг –1584,95 грн. часткова оплата).

Враховуючи наведене, суд, визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені в повному обсязі відповідачем послуги перевезення автотранспортом законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню у сумі 8209,63 грн.

Також, за прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання по оплаті наданих послуг перевезення, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 820,96 грн., 1641,93 грн. інфляційних втрат, 361,67 грн. - 3% річних за період прострочення з 09.12.2008 по 28.05.2010 та 986,84 грн. пені за період прострочення з 09.12.2008 по 09.06.2009 року.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті наданих позивачем послуг, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість у розмірі 8209,63 грн., то суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних законними та обґрунтованими.

Судом перевірено додані до позовної заяви розрахунки витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті за надані позивачем послуги, з якими суд частково погодився, оскільки відповідно до п.4.3. договору оплата здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання рахунку, який направлений позивачем відповідачу 21.04.2010, а відтак розмір витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних необхідно рахувати з 28.04.2010, а не з 09.12.2008, як це зазначено в розрахунках позивача, отже, за розрахунком суду, сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 20,92 грн. (8209,63 грн. х 3% х 31 (дні прострочення за період з 28.04.2010 по 28.05.2010 дата визначена позивачем до якої він здійснює нарахування 3% річних) : 365), розмір витрат з урахуванням індексу інфляції –0,00 грн. (8209,63 грн. х 0,994 розмір інфляції за травень 2010) – 8 209,63 грн.

Також судом розглянута позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 820,96 грн.

Згідно доданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми штрафу на підставі п. 5.3.6 Договору №016 К1/2008-01, який судом перевірений та з якими суд погоджується, сума штрафу яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 820,96 грн.

Крім того, судом розглянуто позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 986,84 грн., однак враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми пені за період прострочення з 09.12.2008 по 09.06 2009 року, тобто за період, щодо якого позивачем не надано належних доказів прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання по повній оплаті наданих послуг з перевезення, оскільки рахунок на оплату наданих послуг, який є підставою розрахунку відповідача з позивачем за надані послуги був надісланий позивачем на адресу відповідача лише 21.04.2010, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 2629 від 21.04.2010 і відповідним описом вкладення у цінний лист, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 8209,63 грн. основного боргу, 820,96 грн. штрафу та 20,92 грн. - 3% річних. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват»(код ЄДРПОУ 31612090, юридична адреса: 04205, м. Київ, пр-т. Оболонський, буд. 23-А, фактична адреса: 04128, м.Київ, вул.Туполєва, 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»(код ЄДРПОУ 32306522, місцезнаходження: 02154, м. Київ, бульвар Русанівський, буд. 7; фактична адреса: 07442, Київська обл., смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 150) суму основного боргу у розмірі 8209 (вісім тисяч двісті дев’ять) грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 20 (двадцять) грн. 92 коп., 820 (вісімсот двадцять) грн. 96 коп. штрафу, а також 90 (дев’яносто) грн. 52 коп. витрат по сплаті державного мита та 177 (сто сімдесят сім) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення: 26.10.2010