Рішення № 12199277, 22.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/40222.09.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Солді і Ко»

до Публічного акціонерного товариства Тресту «Київміськбуд –імені М.П.

Загороднього»

про стягнення 18244,13 грн.

                                                                       Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:           Погорілець Р.В. - предст. за довір. №165 від 31.08.2010р.;

Від відповідача: Ігнатуша М.О. - предст. за довір. №775 від 09.08.2010р.

В судовому засіданні 22.09.2009р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Солді і Ко»до Публічного акціонерного товариства Тресту «Київміськбуд –1 імені М.П. Загороднього»про стягнення з відповідача на користь позивача 18244,13 грн. заборгованості за отриманий товар, з яких: сума основного боргу –11594,24 грн., пені –2067,12 грн., 3% річних –809,37 грн., інфляційних нарахувань –3773,40 грн. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо сплати за поставлений товар належним чином не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2010р. було порушено провадження у справі № 35/402, розгляд справи призначено на 11.08.2010р.

В судовому засіданні 11.08.2010р. представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/402 від 22.07.2010р.; підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.08.2010р. надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/402 від 22.07.2010р.; заперечував проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 11.08.2010р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 13.09.2010р.

13.09.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви у справі з метою мирного врегулювання спору.

В судовому засіданні 13.09.2010р. представник позивача підтримав вищезазначене клопотання та повідомив суд, що між сторонами ведуться переговори щодо врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.09.2010р. надав документи на виконання вимог ухвали суду; підтвердив вищезазначене.

Суд задовольнив клопотання відповідача про перенесення судового засідання.

В судовому засіданні 13.09.2010р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 17.09.2010р.

В судовому засіданні 17.09.2010р. представник позивача надав документи для огляду суду та до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.09.2010р. надав документи для огляду суду та до матеріалів справи; визнав позовні вимоги тільки в частині основної суми боргу, в іншій частині заперечував та просив суд відмовити в задоволенні повністю.

В судовому засіданні 17.09.2010р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 20.09.2010р.

В судовому засіданні 20.09.2010р. представник позивача надав документи для огляду суду та до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.09.2010р. надав документи для огляду суду та до матеріалів справи; визнав позовні вимоги тільки в частині основної суми боргу, в іншій частині заперечував та просив суд відмовити в задоволенні повністю.

В судовому засіданні 20.09.2010р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 22.09.2010р.

В судовому засіданні 22.09.2010р. представник позивача надав документи для огляду суду та до матеріалів справи; підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.09.2010р. надав документи для огляду суду та до матеріалів справи; визнав позовні вимоги тільки в частині основної суми боргу, в іншій частині заперечував та просив суд відмовити в задоволенні повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2006 року між Приватним акціонерним товариством «Солді і Ко»(далі –позивач) та Публічним акціонерним товариством трест «КИЇВМІСЬКБУД-1»ім. М.П. Загороднього (далі –відповідач) було укладено Договір поставки №19/12 (далі – договір).

Згідно п. 1.1. договору постачальник (позивач) зобов’язався поставити та передати у власність покупця (відповідач) продукцію, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2. договору поставка товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, що поставляється за одною товарно-транспортною накладною (актом прийому-передачі, накладною).

Згідно п. 1.3. договору номенклатура (асортимент), кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами в специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з дати поставки відповідної партії товару постачальником на склад покупця.

Відповідно до п. 6.4. договору сторони домовились, що для обліку партій відвантажень та оплат по договору постачальник веде єдиний рахунок розрахунків. В разі наявності у покупця заборгованості по одній партії товару та передоплати по іншій, така передоплата зараховується в першу чергу для погашення заборгованості.

Позивач на виконання умов Договору поставки №19/12 від 04.12.2006р. поставив відповідачу товар за видатковими накладними на загальну суму 132417,20грн.

Зобов‘язання по оплаті поставленого позивачем товару відповідач не виконав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті передачі та прийняття товару за видатковими накладними та ґрунтуються на Договорі поставки №19/12 від 04.12.2006р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 11594,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов’язання за Договором поставки №19/12 від 04.12.2006р. щодо сплати за поставлений товар не виконав, суму заборгованості у розмірі 11594,24 грн. не сплатив.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи, інфляційні нарахування становлять 3773,40 грн., 3% річних –809,37 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 11594,24 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 3773,40 грн., 3% річних в розмірі 809,37 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2067,12 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 7.3. Договору поставки від 04.12.2006р. передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати, встановлених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 26.09.2008р. по 17.04.2009р. в розмірі 2067,12 грн. При цьому позивач не врахував положень ст. 258 ЦК України.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в однин рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. 261 ЦК України).

Позивач дізнався про порушення свого права у вересні 2008р., саме з цієї дати почався строк позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені, проте позовна заява була подана позивачем до Господарського суду міста Києва 20.07.2010р., тобто після спливу позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч. 1 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 26.09.2008р. по 17.04.2009р в розмірі 2067,12 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П.Загороднього (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6, код ЄДРПОУ 04012655, р/р 26006041300201 в АКІБ «УКРСИББАНК»м. Харків, МФО 351005) на користь Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, код ЄДРПОУ 23162981, р/р 26003000372001 в ПуАТ “КБ «АкордБанк», МФО 380634), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 11594,24 грн. (одинадцять тисяч п’ятсот дев’яносто чотири гривні 24 коп.) –заборгованості за Договором поставки № 19/12 від 04.12.2006р., 3 773,40 грн. (три тисячі сімсот сімдесят три гривні 40 коп.) –інфляційних збитків, 809,37 грн. (вісімсот дев’ять гривень 37 коп.) –3% річних, 161,77 грн. (сто шістдесят одна гривня 77 коп.) - державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Солді і Ко»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, код ЄДРПОУ 23162981, р/р 26003000372001 в ПуАТ “КБ «АкордБанк», МФО 38063433) з Державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в розмірі 20,68 грн. (двадцять гривень 68 коп.).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення 22.10.2010.