Рішення № 12199216, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/24821.10.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» до                     Державного підприємства «Науково-виробниче природоохоронне

об’єднання»

про                     стягнення 41604 грн.89 коп.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Тупікін І.Е.          

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання»про стягнення з останнього заборгованості, 3% річних та пеня за договором № 02/02 від 02.02.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Між сторонами у справі 02.02.2010 р. був укладений договір № 02/02.

Відповідно до п. 1.1. даного договору предметом є надання позивачем послуг по обслуговуванню офісної техніки (ремонту; заправки), що належить відповідачу згідно додатку № 1, що є невід’ємною частиною договору, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити отримані послуги.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач свої зобов’язання за договором виконав та надав відповідачеві послуги на загальну суму 63025,65 грн., що підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.1 договору, розрахунок за надані послуги здійснюється шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних послуг.

Відповідачем свої зобов’язання за договором виконані частково, а саме, відповідач за надані послуги сплатив лише 24424,26 грн.

Отже, станом на день винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 38600,99 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства; відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, на підставі ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та виходячи з п. 5.1. договору з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне здійснення розрахунків.

Отже, виходячи з вищевикладеного вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання»(м. Київ, вул. Урицького, 5; код ЄДРПОУ 32821115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»(м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б; код ЄДРПОУ 25394112) 38600 (тридцять вісім тисяч шістсот) грн. 99 коп. основного боргу, 303 (триста три) грн. 45 коп. 3% річних, 2620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн. 45 коп. пені, 416 (чотириста шістнадцять) грн. 04 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути позивачеві, Товариству з обмеженою відповідальністю «Український папір»(м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б; код ЄДРПОУ 25394112) надлишково сплачене державне мито в сумі 83 (вісімдесят три) грн. 96 коп., що перераховано платіжним дорученням № 7329 від 19.08.2010 р., оригінал якого залишено в матеріалах справи № 2/248.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О.Домнічева

Повне рішення складено 25.10.2010 р.