Рішення № 121988151, 09.09.2024, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/927/23

Провадження № 2/392/69/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді -Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Мала Виска Кіровоградської області цивільну справу №392/927/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини,

за участю учасників справи:

представника позивача - адвоката Семенова Є.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Семенов Є.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди матері ОСОБА_2 .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час зареєстрованого шлюбу, який в подальшому було розірвано рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20.04.2023, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4 . Після народження дитина проживає разом з батьком, за адресою АДРЕСА_1 , та він створив всі належні умови проживання, відпочинку, навчання малолітньої доньки, яка відвідує дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу № 27 «Вишенька». Квартира, в якій позивач проживає разом з донькою, належить на праві власності його матері ОСОБА_5 . Відповідач теж мешкає в м. Кропивницький (де саме ОСОБА_1 не відомо), зареєстрована у с. Хмельове Новоукраїнського району Кіровоградської області та немає у власності чи користуванні гідного житла. Матір увесь цей час не брала участі у вихованні та матеріальному утриманні дитини, позивачу не відомо чи працює відповідач. Позивач ОСОБА_1 постійно працює на посаді монтажника в ФОП « ОСОБА_6 » і має стабільний дохід. За таких обставин вважає, що місце проживання дитини ОСОБА_7 має бути визначена разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , без згоди матері ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Бадердінової А.В. від 26.04.2024 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 392/927/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 5.09.2024 року, підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Семенов Є.О. підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити з обставин зазначених в позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, 05.09.2024 року звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність та визнання позовних вимог. При цьому, в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у відсутність представника управління, висновок органу опіки та піклування підтримав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо визнання відповідачем позовних вимог суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності або добровільності їх визнання. Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов визнання їх усіма учасниками справи та відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності. У разі, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову

Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного Суду від 25.05.2022 року в справі № 675/2136/19.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог стаття 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 12.03.2019 року Фортечним районним у м. Кропивницькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області зареєстровано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації актів про одруження складено актовий запис №86 від 12.03.2019 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кропивницький народилася ОСОБА_3 , батьки: ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (мати), про що 12.03.2019 року складено відповідний актовий запис № 149 Фортечним районним у м. Кропивницькому відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 12.03.2019 року).

Відповідно до рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20.04.2024 року в справі № 392/506/23 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.03.2019 року Фортечним районним у місті Кропивницькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про що в Книзі реєстрації актів про одруження складено актовий запис №86 від 12.03.2019 року.

Відповідно до довідки № 114/01-14 від 06.06.2023 року виданою ОСОБА_1 директором ДНЗ (ясла-садок) комбінованого типу № 27 «Вишенька», його донька ОСОБА_3 ,. ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідує навчальний заклад. Вихованням дитини займається батько ОСОБА_1 . Мати ОСОБА_2 за період перебування дитини в закладі участі у вихованні доньки не брала, а саме: жодного разу не приводила дівчинку до закладу і не забирала її, не підтримувала зв`язок з вихователями з приводу виховання дитини, не цікавилась життям доньки, не з`являлась на різноманітні заходи.

Відповідно до довідки № 1 від 02.06.2023 року ФОП « ОСОБА_6 » , ОСОБА_1 працює в ФОП « ОСОБА_6 » на посаді монтажника з 01.06.2020 року (згідно наказу) по теперішній час. Довідками про доходи № 1 від 02.06.2023 року підтверджується, що ОСОБА_1 отримує заробітну плату в ФОП « ОСОБА_6 ».

Згідно із довідкою міської ради м. Кропивницький № 2139/02/1 від 30.08.2019 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідкою голови ОСББ «Фортечний 2016» А. Гончаренка за № 4 від 04.06.2023 року підтверджується, що ОСОБА_5 проживає за адресою АДРЕСА_1 . Склад сімї: чоловік - ОСОБА_8 , 1972 року народження; донька ОСОБА_9 , 2000 року народження; син - ОСОБА_1 , 1994 року народження, онука - ОСОБА_3 , 2019 року народження, яка за вказаною адресою не зареєстрована але фактично проживає з вересня 2019 року.

Згідно із договором дарування квартири від 10.10.2001 року посвідченого державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори Лимар О.А., громадяни ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 подарували громадянці ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 .

Між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 укладено шлюб, який зареєстровано 04.09.1993 року районним РАГС м. Кіровоград, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 896 (після укладення шлюбу прізвище дружини: ОСОБА_15 ), та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.09.1993 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Роздолля, Компаніївського району Кіровоградської області, народився ОСОБА_1 , батьки: ОСОБА_13 (батько) та ОСОБА_16 (мати), про що 18.06.1994 року складено відповідний актовий запис № 15 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 18.06.1994 року).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 23.02.1995 року, ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

27.08.1999 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_16 укладено шлюб, який зареєстровано 27.08.1999 року відділом РАГС Компаніївського РУЮ Кіровоградської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 33 (після укладення шлюбу прізвище дружини: ОСОБА_17 ), та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 27.08.1999 року.

Згідно із висновком виконавчого комітету Кропивницької міської ради № 140/19 від 17.01.2024 року затвердженим рішенням виконавчого комітету Кропивницької міської ради № 82 від 23.01.2024 року - враховуючи, що між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній спір про місце проживання малолітньої дитини, орган опіки та піклування вважає за недоцільне визначати місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 . Також відповідно до відомостей викладених у висновку ОСОБА_2 пояснила, що вони домовились з ОСОБА_1 про те, що малолітня дочка ОСОБА_4 буде проживати з ним, спір щодо місця проживання дочки між нею та батьком дитини відсутній. ОСОБА_2 відмовилась повідомляти адресу свого проживання, не надала документів для визначення місця проживання дитини з нею, повідомила, що не претендує щоб ОСОБА_4 проживала з нею.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що дитина з народження проживає з ним, відповідач участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, метою звернення до суду з даним позовом є проведення реєстрації місця проживання дитини разом з ним, оскільки його матір ОСОБА_5 , яка є власником квартири в якій він проживає разом з дитиною, умовою для надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини в цій квартирі зазначила рішення суду, оскільки, на її думку, відповідач в подальшому зможе претендувати на частину квартири.

Представник позивача - адвокат Семенов Є.О. в судовому засіданні пояснив, що відповідачка з дитиною не бачиться та не спілкується, ніде не працює, шлюб між сторонами розірвано, не має постійного місця проживання у м. Кропивницькому та не проживає за місцем реєстрації у с. Хмельове, крім того, не надала доказів наявності права власності на нерухоме майно. Вказав, що ОСОБА_2 позов визнала і у суду немає підстав для того, щоб не приймати визнання позову відповідачкою, оскільки в даній справі це не суперечить закону і не порушує будь чиїх прав і охоронюваних законом інтересів. Зазначив, що позивач має постійне місце проживання, працює, дитина ходить в дитячий садок поруч з будинком, у якому вони разом мешкають, відвідує підготовчі курси до школи. Наголосив, що квартира не належить позивачу ОСОБА_1 , а є власністю його матері ОСОБА_5 , яка заперечує проти реєстрації онуки у її квартирі без рішення суду про визначення місця проживання дитини. Позивач ОСОБА_1 із відповідною заявою про реєстрацію ОСОБА_3 до уповноваженого органу реєстрації місця проживання не звертався, відмови не отримував. Звернув увагу суду, що кожна людина має право на реєстрацію постійного місця проживання, в тому числі і дитина, оскільки це необхідно для багатьох речей - можливого отримання субсидій, допомоги держави. Повідомив суд, що на його думку відомості у висновку виконавчого комітету Кропивницької міської ради щодо недоцільності визначати місце проживання дитини суперечать один одному та зазначений висновок не є обов`язковим при розгляді справи про визначення місця проживання дитини.

В підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 зазначила суду, що після народження дитини вони з позивачем ОСОБА_1 домовились про те, що спільна донька ОСОБА_4 буде проживати з позивачем, жодного спору щодо місця проживання дитини немає.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7.12.2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) вказано, що положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Згідно з ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. 1 та 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з якою дитина і так фактично проживала і від якої мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.

Зокрема, зі змісту висновку виконавчого комітету Кропивницької міської ради № 140/19 від 17.01.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились про місце проживання доньки з батьком, мати не заперечує стосовно визначення місця проживання дитини з батьком, спору з цього приводу не виникає.

Зазначеним підтверджується, що ОСОБА_2 добровільно змінила місце свого проживання, малолітня ОСОБА_3 проживає разом із батьком, а мати дитини не заперечує проти цього.

Нормами ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тобто, без урахування всіх фактичних обставин цієї справи, та відсутності висновку за позовом, який повинен містити інформацію щодо предмета доказування, неможливий розгляд справи по суті.

Зазначене узгоджується з позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року по справі № 712/11527/17.

Отже у даній категорії справ наявність письмового висновку щодо доцільності визначення місця проживання дитини, що є предметом спору, є обов`язковою.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із матір`ю до суду не надала, навпаки позовні вимоги визнала.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини не вимагала від батька дитини змінити місце проживання дитини, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою, при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання дитини відповідач повідомила, що не претендує щоб донька проживала з нею.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Суд звертає увагу, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дочкою.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23.

Щодо зазначеної позивачем та його представником правової мети звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, та підстав на обґрунтування позову - для реєстрації місця проживання дитини разом з батьком суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання.

За приписами ч. 1, ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до п. 16-17 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265 (далі - Порядок), місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/ зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.

Згідно з п. 33, 51, 64, 65 Порядку, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

В той же час, позивач, під час розгляду справи, на запитання головуючого судді, щодо звернення його до відповідача для отримання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини з ним, повідомив, що не звертався та відмови від неї не отримував. Натомість вказав, що його матір ОСОБА_5 , яка є власником квартири, в якій він мешкає разом з донькою, наполягає на отримання рішення суду про визначення місця проживання дитини для здійснення подальшої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Отже аналіз зазначених норм закону, дозволяє дійти висновку, що реєстрація особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за рішенням суду проводиться у разі відсутності згоди одного з батьків або законних представників (наявності спору) та в такому разі вірним способом захисту порушеного права позивача є звернення до суду з позовною заявою про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини за адресою реєстрації батька .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що на час його звернення до суду ОСОБА_1 з даним позовом про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені, невизнані або оспорювані його права чи законні інтереси, а тому в задоволені позову слід відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову, тому судові витрати, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, необхідно вважати фактично понесеними позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини, ЄДРПОУ 42215510, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова