Ухвала суду № 121987507, 30.09.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 428/7964/15-ц

№ 4-с/183/36/24

У Х В А Л А

30 вересня 2024 року Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорока О.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про відкриття виконавчого провадження, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста», -

в с т а н о в и в:

20.09.2024 року канцелярією Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області зареєстровано скаргу боржника ОСОБА_1 , у якій він просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2024 року ВП № 74821834, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. з примусового виконання виконавчого листа № 428/7964/15, виданого 08.08.2023 року Дніпровським апеляційним судом.

Одночасно зі скаргою заявником подано клопотання про поновлення строку для подання скарги, яке мотивоване тим, що 23 травня 2024 року ОСОБА_2 від знайомих отримав листа приватного виконавця, з якого дізнався про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2024 року ВП № 74821834, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А.

Після декількох вимог про направлення йому копії постанови, лише 04.06.2024 року ОСОБА_1 отримав рекомендований лист з повідомленням та оскаржувану постанову, однак помилково направив до Новомосковського міськрайонного суду позов про визнання протиправними дій приватного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2024 року йому було відмовлено у відкритті провадження, однак про винесену ухвалу заявникові стало відомо лише 02 вересня 2024 року, тому.

Так само, ОСОБА_1 нічого не було відомо про те, що була залишена без розгляду та повернута його скарга ухвалою суду від 26 серпня 2024 року, яку він отримав 10.09.2024 року.

Скаржник наполягає на тому, що вжив всіх заходів для своєчасного оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, однак помилкові скарги йому були повернуті, про винесені ухвали заявникові нічого не було відомо, тому він вважає, що з поважних причин пропустив строк для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, тому просить його поновити.

Вирішуючи питання про поновлення строку для пред`явлення скарги, вважаю за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно достатті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За змістомнаведених норм,за порівняльногоаналізу змістутермінів «дізнався»та «повиненбув дізнатися»,що містятьсяу положенняхстатті 449 ЦПК України, можна зробити висновок про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права, і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Під часвизначення початкуперебігу строкузвернення досуду ізскаргою надії (бездіяльність)суб`єкта,закріпленого участині першійстатті 449 ЦПК України та частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження, тощо.

Висновки щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі № 910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі № 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року в справі № 918/333/13-г.

За змістомстатті 81 ЦПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Відповідно достатті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першоюстатті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Системний аналізвказаних процесуальнихнорм разоміз положеннямипункту «а»частини першоїстатті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19 (провадження № 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18, даючи оцінку співвідношенню норм ГПК України та положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення строків у календарних та робочих днях виснувала, що «стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» єзагальною нормоюпо відношеннюдо статей 339-341ГПКУкраїни, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положеньГПКУкраїни, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу».

Як вбачається з матеріалів справи у поданій скарзі ОСОБА_1 наполягає на тому, що постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 428/7964/15, виданого 08.08.2023 року Дніпровським апеляційним судом вже була предметом оскарження, однак суб`єктом оскарження був Луганський відділ ДВС у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Матеріали справи містять рекомендований лист з повідомленням, який свідчить про те, що ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2024 року ВП № 74821834, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А., - 04.06.2024 року.

Отже, розуміючи порядок оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, внаслідок чого йому було відмовлено у відкритті провадження відповідною ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2024 року.

Далі, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в тому числі, на постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А., однак і ця скарга була подана з порушеннями вимог ЦПК України, оскільки не подано клопотання про поновлення строків на її оскарження, внаслідок чого була повернута заявникові відповідною ухвалою від 05 серпня 2024 року.

Заявник стверджує, що був обізнаний про наявність винесених ухвал, однак чекав їх отримання безпосередньо поштою, тому не отримавши ухвали суду від 05 серпня 2024 року, вирішив звернутися до суду втретє.

При цьому, варто звернути увагу, що сама скарга на рішення приватного виконавця містить дані про те, що з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, розміщеної на сайті Міністерства юстиції України за посиланням https://asvpweb.miniust.gov.ua/#/search-debtors, вбачається наявність оскаржуваної ОСОБА_3 постанови.

Отже, з аналізу поданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 про порушення своїх прав, як боржника у виконавчому провадженні, дізнався 04 червня 2024 року після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а з належно оформлену скаргу направив до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 10.09.2024 року, про що свідчить відтиск печатки на поштовому відправленні.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив визначений частиною першою статті449ЦПКУкраїни десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, а подані ним докази для поновлення строків не можуть бути розцінені, як поважні.

Незнання порядку оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, з урахуванням вже винесеного рішення судом за скаргою боржника, а так само помилки щодо норми застосування процесуального права і невиконання вимог суду щодо усунення недоліків поданих скарг, не свідчать про те, що ОСОБА_1 не знав про презумпцію свого обов`язку щодо обізнаності стану виконавчого провадження з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження і до моменту звернення з цією скаргою.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що у задоволенні клопотання про поновлення строків на оскарження постанови приватного виконавця слід відмовити, а подану скаргу слід залишити без розгляду.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст.126,127,353,354,447,449 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на подачу скарги.

Скаргу ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про відкриття виконавчого провадження, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста», - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту складення цієї ухвали.

Суддя Сорока О.В.