Рішення № 121977796, 30.09.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/1745/2024

ЄУН 229/5073/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі головуючого суддіШевченко Л. В., за участю секретаря судового засідання Зінченко С. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дружківка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,

У С Т А Н О В И В:

26.07.2024 року адвокат Калінін Сергій Костянтинович, який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1196471 від 26.07.2024 року, в інтересакх позивача ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, відповідно до якого просить звільнити ОСОБА_1 , як споживача, від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 96138 від 20.11.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 39 154,00 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 17 840,50 грн; стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5 500,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис № 96138 від 20.11.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 39 154,00 грн. Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 372441866 від 02.03.2020 укладеним із Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», правонаступником усіх прав і обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» правонаступником усіх прав і обов`язків якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Сума заборгованості за кредитним договором складає 59 368,32 грн. Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна згідно Єдиного реєстру нотаріусів не діє. Вважає, що виконавчий напис № 96138 від 20.11.2020 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню. Позивач не підписував в будь-який спосіб вказаний вище кредитний договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», та сторона позивача констатує той факт, що наданий відповідачем нотаріусу примірник кредитного договору не був посвідчений нотаріально.

26.07.2024 року разом з позовною заявою до суду представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить звільнити ОСОБА_1 , як споживача, від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню № 64966543 від 25.03.04.2021, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 96138 від 20.11.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 39 154,00 грн.

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 29.07.2024 року звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору в сумі 1211 грн 20 коп. за пред`явлення до суду позову, прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній цивільній справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.

Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 29.07.2024 року звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову; заяву представника ОСОБА_1 адвоката Калініна Сергія Костянтиновича про забезпечення позову задовольнив; зупинив стягнення по виконавчому провадженню № 64966543 від 25.03.04.2021, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 96138 від 20.11.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 39 154,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Калінін С. К. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 07.08.2024 року через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі строни позивача.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки він суд не повідомив. Заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від відповідача на адресу суду не надходило.

29.08.2024 року від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» Тимошенка О. О. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що вчинення виконавчого напису нотаріусом можливе на оригіналі чи належно засвідченій копії договору, що встановлює основне зобов`язання, а оскільки кредитний договір № 372441866 від 02.03.2020 не визнаний судом нікчемним, то ТОВ «ФК» «Онлайн Фінанс» має право на повернення заборгованості, відповідно до вищезазначеного виконавчого напису.Оскільки факт заборгованості позивача за кредитним договором № 372441866 від 02.03.2020 є безспірним, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснив захист цивільних прав нового кредитора - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі відповідно до порядку встановленого законом. Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису. Позивач мав довести, що була відсутня правова підстава для вчинення спірного виконавчого напису, тобто факт відсутності порушеного права відповідача та відсутність підстав для захисту відповідного права шляхом стягнення кредитної заборгованості на підставі спірного виконавчого апису. Однак належних та допустимих доказів з цього приводу позивачем не надавалось (19322/24-Вх від 29.08.2024 року).

Представник третьоїособи приватнийвиконавець виконавчогоокругу Дніпропетровськоїобласті НордіоВ.В.у судовезасідання нез`явився,про дату,час тамісце розглядусправи бувповідомлений належнимчином. Про причини своєї неявки він суд не повідомив. Заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від представника третьої особи на адресу суду не надходило.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності з точки зору допустимості, належності, об`єктивності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Олексієво-Дружківка м. Дружківки Донецької області є громадянкою України, зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Дружківським МВ УМВС України в Донецькій області (арк. с. 17-19).

02.03.2020 року року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» в особі директора Андронікової О. О., що діє на підставі Статуту, було укладено кредитний договір № 372441866, відповідно до якого відповідачем надано позивачу кредит без конкретної споживчої мети, на суму 14000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів (арк. с. 26-30).

20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С., на підставі ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис № 96138 про звернення стягнення з громадянки України, якою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка є боржником за кредитиним договором 372441866 від 02.03.2020 року, укладеним з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28.11.2018 року є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05.08.2020 є ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», заборгованість за кредитним договором 372441866 від 02.03.2020 року. Строк платежу за кредитним договором 372441866 від 02.03.2020 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 04.11.2020 року по 04.11.2020 року. Сума заборгованості складає 37954,00 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 14000 грн 00 коп.; прострочена заборгованість за комісією 0 грн 00 коп.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користуванням кредитом 23 954 грн 00 коп.; строкова заборгованість за сумою кредиту 0 грн 00 коп.; строкова заборгованість за комісією 0 грн 00 коп.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користуванням кредитом 0 грн 00 коп.; строкова заборгованість за штрафами і пенями 0 грн 00 коп. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати зі стягувача в розмірі 1200 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню 39154,00 грн (арк. с. 31).

25.03.2021 року представник ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» Тимошенко О. О. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійника О. І. з заявою про примусове виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. за № 96138 від 20.11.2020 року, про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 39154,00 грн (арк. с. 25).

25.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Олійником О. І. на підставі виконавчого напису № 96138, вчиненого 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського Горай О. С., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 39154,00 грн (арк.с. 34-35).

27.06.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В. В. при примусовому виконанні виконавчого напису № 96138, вчиненого 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського Горай О. С., винесено постанову про передання виконавчого документу приватному виконавцю Нордіо В. В. у строк до 27.06.2023 року (арк. с. 32-33).

Вирішуючи спір згідно встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, зі змінами та доповненнями до нього.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, вчинення виконавчого напису нотаріусом можливе лише на підставі нотаріально посвідченого договору, за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості перед стягувачем та дотримання ним строків звернення.

Верховний Суд України у справі за № 6-887цс17 висловив правову позицію, та зазначив, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15ц зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17.

В матеріалах справи відсутні докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, докази надіслання боржнику повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірними.

Зі змісту спірного виконавчого напису нотаріуса вбачається, що в даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

З оспорюваного виконавчого напису встановлено, що приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться y безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений 20.11.2020, тобто після я набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

З наданих сторонами доказів та заперечень вбачається, що укладений між ТОВ та позивачем договір позики, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20 (провадження № 61-5910св21).

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: «Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017р. (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами».

Отже, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням імперативно встановленою законом вимогою безспірності розміру заборгованості, в момент вчинення виконавчого напису 20.11.2020 року були відсутні правові підстави для його вчинення, тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з принципу змагальності сторін, закріпленому в статті 12 ЦПК України, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахування вищевикладеного, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 17840,50 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв?язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов?язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або стеження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК У країни).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.

Зазначений правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 16.01.2019, справа № 753/15556/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставіст.1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно дост. 1212 ЦК Україниу такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Відповідно до інформації приватниго виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В. В. на запит адвоката Калініна С. К. № 309229 від 22.07.2024 року станом на 22.07.2024 року в межах виконавчого провадження з доходів боржника стягнуто кошти на загальну суму 19931,27 грн. Згідно розподілу, здійсненого приватним виконавцем на суму 19931,27 грн з даних коштів перераховано: 306,75 грн в рахунок сплати витрат виконавчого провадження; 1784,02 грн в рахунок сплати основної винагороди приватного виконавця; 17840,50 грн в рахунок сплати заборгованості за виконавчим провадженням (та перераховано на рахунок стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (арк. с. 36).

За таких обставин, враховуючи, що виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. № 96138 від 20.11.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 39154,00 грн, визнано таким, що не підлягає виконанню, то отримані стягувачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 17840,50 грн, підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 17840,50, підлягає задоволенню.

Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Договору № б/н/24 про надання професійної правничої (правової) допомоги від від 18.06.2024 року, ордеру серії ВІ № 1196471 від 26.07.2024, адвокат Калінін С. К. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2212, видане головою Ради адвокатів Полтавської області 26.06.2018) здійснював представництво відповідача ОСОБА_1 (арк. с. 16, 21,41-44).

Згідно наданого стороною позивача договору № б/н/24 від 18.06.2024 року про надання професійної правничої (правової) допомоги встановлено, що між Адвокатським бюро «Калінін і Партнери» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 3.2, 4.7 вказаного договору за правничу (правову) допомогу, передбачену в п.п.1.1, 1.2 Договору Клієнт сплачує Бюро гонорар (винагороду) розмір якого, а також умови та порядок розрахунків визначаються Сторонами в додатках до цього Договору, з урахуванням Рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди), затверджених рішенням засновника Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» № 3/2018 від 17.07.2018. Акт виконаних робіт (наданих послуг) на вимогу Клієнта складається Бюро протягом 3-х робочих днів з дня висування такої вимоги.

Згідно з Додатком № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги) № б/н/24 від 08.06.2024 року сторони домовились про гонорар Бюро, умови та порядок розрахунків: 1) на визначення розміру гонорару Бюро впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обгрунтованого розміру гонорару; 2) за надання професійної правничої (правової) допомоги, передбаченої в п.п. 1.1 Договору Клієнт спалачує Бюро гонорар (винагороду) в розмірі 5500 грн, у строк до набрання судового рішення законної сили, про яке визначено предметом Договору.

Відповідно до Рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (винагороди), затверджених рішенням засновника Адвокатського Бюро «Калінін і партнери» № 3/2018 від 17.07.2018, розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати. Консультації: усна без вивчення документів - від 200 грн., устна з вивченням документів - від 400 грн., письмова з посиланням на норми права - від 1000 грн. Правовий аналіз правочину з виїздом поза робоче місце адвоката 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб/год. Складання документів, звернень, заяв, інше - 500 грн/стор. Представництво інтересів клієнта в установах, організаціях, підприємствах - від 1000 грн. (арк. с. 46).

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 26.07.2024 року (додаток № 2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/24 від 08.06.2024) Бюро надало, а Клієнт ОСОБА_1 прийняв (отримав) юридичні послуги (професійну правничу допомогу) у формі наданих послуг на загальну вартість 5500 грн (арк. с. 51).

Згідно платіжних інструкцій № 152288427 від 21.06.2024 року та № NC-3086842 від 05.08.2024 року ОСОБА_1 здійснено оплату Калініну і Партнери АБ за договором № б/н/24 від 18.06.2024 в загальному розмірі 5500 грн (арк. с. 52, 124).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині 3 статті 137 ЦПК Українизазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатоюпрофесійноїправничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65 цс 22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У разі встановлення у договорі фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріаліву справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді цієї справи в суді, суд провів правову оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів, встановив співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг та дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн, що також відповідає принципам розумності, співмірності й реальності судових витрат у справі.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 29.07.2024 року, якою зупинено стягнення по виконавчому провадженню № 64966543 від 25.03.04.2021, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 96138 від 20.11.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 39 154,00 грн, до набрання сили остаточного рішення у даній цивільній справі - продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, разі задоволення позову на відповідача.

Позивач звернувся з даним позовом до суду через систему «Електронний суд» та відповідно частини 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». У зв`язку з вищевикладеним, з відповідача в дохід держави слід стягнути, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8 грн), та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 484,48 грн (605,60 грн. х 0,8 грн).

Керуючись ст. 4, 5, 6, 12, 77-81, 89, 136, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 96138 від 20.11.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 39 154,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 17 840 /сімнадцять тисяч вісімсот сорок/ грн 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» в дохід держави 968 /дев`ятсотшістдесят вісім/ грн 96 коп. судового збору за подання позовної заяви, 484 /чотириста вісімдесятчотири/ грн 48 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 /п`ятьтисяч п`ятсот/ грн 00 коп.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 29.07.2024 року, якою зупинено стягнення по виконавчому провадженню № 64966543 від 25.03.04.2021, відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича № 96138 від 20.11.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 39 154,00 грн, до набрання сили остаточного рішення у даній цивільній справі - продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», код ЄДРПОУ 42254696, адреса місцезнаходження: б. Верховної Ради, буд. 34, офіс 511, м. Київ, 02094;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, адреса: проспект Слобожанський, буд. 93, офіс 3, м. Дніпро.

Cуддя Л. В. Шевченко