Рішення № 121977639, 30.09.2024, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/2973/24 Провадження № 2-а/724/24/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року Хотинський районний суду Чернівецької області у складі:

головуючого судді Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання Філіпчука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотині в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

встановив:

28 серпня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ісопчук Валерій Володимирович, звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов обґрунтовує тим, що постановою поліцейського1-го взводу 2 роти 1 батальйон Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, серії ЕНА №2883060 від 21.08.2024 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.5 ст.121 КУпАП за те, що вона 21.08.2024 року о 16 год. 51 хв. в с. Атаки, траса Н03, 306 км., керувала транспортним засобом марки «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_1 з не пристебнутим ременем безпеки, чим порушила вимоги п.2.3 в. ПДР України, та скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.

Зазначає, що дана постанова поліцейського є незаконною, оскільки 21.08.2024 року близько 17:00 години вона, як завжди, рухалася в напрямку міста Хотина, щоб забрати дитину із дитячого садка, однак на трасі утворився затор і щоб не стояти в ньому, адже потрібно було вчасно забрати дитину, вона об`їхала затор з правої сторони узбіччя, в коли вона безпосередньо наблизилася до поста, до її автомобіля підбіг працівник поліції для перевірки документів. Саме в цей час для зручності при поліцейському вона відстібнула пасок безпеки та пред`явила увесь пакет документів.

Посилається на те, що під час руху автомобіля, тобто до її зупинки працівником поліції, вона завжди була пристебнута ременем безпеки. У подальшому працівник поліції почав казати їй, що об`їжджати затор не можна, що цим вона порушує правила дорожнього руху, а в кінцевому результаті почав говорити, що вона їхала з не пристебнутим паском безпеки, однак вона це заперечила та попросила працівника поліції надати їй відеодоказ, одна таке її прохання було залишення без задоволення.

Вказує, що на передньому сидінні її автомобіля сидів пасажир ОСОБА_2 , який був свідком вказаних подій та бачив, що під час руху вона була пристебнута а також бачив, коли саме вона відстебнула пасок безпеки.

Позивач вважає складену відносно неї постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи, тому просить позов задовольнити та скасувати постанову серії ЕНА №2883060 від 21.08.2024 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП, провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Хотинського районного суду від 28.08.2024 року провадження у даній справі відкрито, розгляд справи призначений на 09 вересня 2024 року.

06 вересня 2024 року на адресу суду від представника відповідача Маланчука М. надійшов відзив на вказаний адміністративний позов, зі змісту якого вбачається, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки рядовим поліції Слухінським С.В. встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, було роз`яснено позивачеві її права як громадянки України передбачені ст.63 КУ та ст.268 КУпАП, що зафіксовано на відеозаписі, який доданий до відзиву, а саме на 05 хв.42 сек. відео. Вказує на те, що підставою для зупинки та перевірки документів була ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та у відповідно до п.10 Постанови Кабінету міністрів України від 29 грудня 2021 р. №1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану»: уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі: проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду, що, відповідно, є підставою для перевірки документів, визначених у п.п. 2.1 Правил дорожнього руху України, а також у відповідності до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно, вимоги поліцейських, стосовно перевірки документів у ОСОБА_1 були законними та відповідали нормам чинного законодавства України, так як позивач здійснював проїзд через блокпост, розташований на ДСПП «Атаки».

Як вбачається із відеозапису, який був здійснений на нагрудний відео реєстратор працівників поліції, то на ньому не вбачаються будь-які маніпуляції позивача щодо відстебування ременя безпеки після зупинки її транспортного засобу. Наявним відео записом в повній мірі підтверджується факт, що саме позивачка при зазначених обставинах була водієм вказаного в постанові транспортного засобу та факт керування автомобілем з порушенням вимог п.п.2.3 в ПДР України.

Отже, в діях позивача є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, оскаржувана постанова винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством, доводи позивача є безпідставними та не необґрунтованими.

20 вересня 2024 року на адресу суду, від позивача представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ісопчука В.В. надійшли додаткові пояснення по справі, зі змісту яких вбачається, що з наявного в матеріалах справи відеозапису нагрудної камери патрульного відзнятого у період часу, коли було виявлено адміністративне правопорушення, патрульний поліції не представився та не повідомив ОСОБА_1 про проведення відеозапису на боді-камеру, не було роз`яснено позивачці за яке порушення вона притягується до відповідальності. Також інспектор не встановив особу свідка, який перебував на передньому сидінні автомобіля та не запропонував надати йому пояснення стосовно обставин викладених у постанові. Крім того відеозапис не є належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку із тим, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис. Справу просить розглянути у відсутності сторони позивача.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Учасники справи в судове засідання, призначене на 30 вересня 2024 року, не з`явилися, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п.1 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження, зокрема, рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

На підставі ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зазначена постанова судом перевіряється на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції,

у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, судом встановлено, що постановою поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Слухінським С.В., серії ЕНА №2883060 від 21.08.2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.5 ст.121 КУпАП за те, що вона 21.08.2024 року о 16 год. 51 хв. в с. Атаки, траса Н03, 306 км., керувала транспортним засобом марки «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_1 з не пристебнутим ременем безпеки, чим порушила вимоги п.2.3 в. ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.2.3 «в» Правил дорожнього руху зазначено, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Диспозицією ст.121 ч. 5 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться обов`язок знати і неухильно дотримуватись вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно вимогст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з ч. 1ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.2 ст. 11 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Для підтвердження вчинення позивачем правопорушення, вказаного в оскаржуваній постанові, відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, подав до суду відзив на позов до якого було долучено відеозапис із боді-камери працівника поліції.

Під час дослідження наданого відповідачем відеозапису, який був здійснений на нагрудний відереєстратор працівника поліції, судом встановлено, що інспектором зафіксовано рух транспортного засобу «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль був зупинений працівником поліції, так як автомобіль здійснив об`їзд автомобілів, які перебували в черзі перед блокпостом с. Атаки, для перевірки документів, і з наявного відеозапису чітко вбачається, що водійка вказаного автомобіля, керуючи транспортним засобом була не пристебнута ременем безпеки, а також із вказаного відеозапису, не вбачаються будь-які маніпуляції позивача щодо відстебування ременя безпеки саме після зупинки її транспортного засобу. Тобто, з наведеного слідує, що на момент зупинки транспортного засобу позивач не була пристебнута ременем безпеки.

Отже, як встановлено судом та вбачається з відео бодікамери, яка закріплена на форменому одязі патрульного, факт правопорушення за ч.5 ст.121 позивачем підтверджуються в повній мірі, а саме під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 не була пристебнута ременем безпеки під часу та на момент зупинки транспортного засобу, адже на відео не вбачаються будь які маніпуляції позивача щодо відстебування ременя безпеки після зупинки її транспортного засобу.

Що стосується посилань представника позивача що відеодоказ, який наданий відповідачем не може бути належним доказом вчинення правопорушення, так як у оскаржуваній постанові відсутні посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, то суд зазначає наступне.

Вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення вказані у ст. 283 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: -дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; - транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); -технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; -відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вказаним вимогам, усі обов`язкові реквізити вказані, всі графи постанови чітко заповнені. У постанові чітко описано допущене порушення і є посилання на нормативно-правовий акт, яким передбачено відповідальність за вказане діяння, а саме ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Окрім цього, посилання позивача на ту обставину, що у оскаржуваній поставні відсутні відомості посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, на думку суду не може бути самостійною підставою для скасування даної постави враховуючи той факт, що суд прийшов до висновку про доведеність факту порушення позивачем правил дорожнього руху.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15.

Беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.

Необґрунтованими та безпідставними є посилання представника позивача у додаткових поясненнях щодо не встановлення працівником поліції пасажира, який перебував на передньому сидінні автомобіля та не запропоновано надати йому пояснення як свідка вказаних подій, оскільки інспектором було виявлено порушення правил дорожнього руху, які зафіксовані, і додаткового підтвердження чи спростування вчинення позивачем вказаного правопорушення, зі сторони свідка не потрібно.

Інші посилання позивача щодо неправомірності оскаржуваної постанови не є підставою для скасування правомірної постанови.

Таким чином, судом встановлено, що в діях позивача був наявний склад адміністративного правопорушення, оскільки доводи позивача фактично були спростовані в судовому засіданні під час дослідження відеозапису з нагрудного відео реєстратора, на якому міститься файл та зафіксовано період від моменту руху автомобіля по крайній правій полосі дороги та зупинки транспортного засобу, розгляду справи про адміністративне правопорушення до відмови від отримання копії, що підтверджується відсутністю особистого підпису ОСОБА_1 у оскаржуваній постанові, чим було завершено розгляд справи. Тобто, відеозйомка велася безперервно, в рамках чинного законодавства згідно ст. 40 КУпАП.

Крім цього, судом встановлено, що вимоги поліцейських, стосовно перевірки документів у позивача ОСОБА_1 були законними та відповідали нормам чинного законодавства України, так як позивач здійснювала проїзд через блокпост, розташований на ДСПП «Атаки».

Згідно статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету міністрів України від 29 грудня 2021 р. №1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану»: уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі: проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в?їзду-виїзду, що, відповідно, є підставою для перевірки документів, визначених у п.п. 2.1 Правил дорожнього руху України, а також у відповідності до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію».

Суд вважає, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи наявні документи та матеріали, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Позивачем не надано суду будь яких належних та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.

Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

При цьому, позивачем не надано суду будь-яких належних та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог немає, а постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №2883060 від 21.08.2024 року на ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП, винесена інспектором у відповідності до вимог чинного законодавства та відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у виді судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.77,243-245, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня його постановлення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.09.2024 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК