Рішення № 121977019, 30.08.2024, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3627/24

провадження №2/216/1911/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2024 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого, судді Чирського Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Смолдирева М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що 15.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» (надалі - Кредитодавець ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС») та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник або Відповідач) укладено кредитний договір № 2736947 (надалі - Кредитний договір), згідно умов якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти у сумі 10000 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених п.п 1.3-1.7 Кредитного договору.

Відповідно до умов Кредитного договору нарахування кредитором процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування, з дати надання кредиту до його повного повернення на залишок фактичної заборгованості від наданої суми кредиту.

Товариством належним чином виконано свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

27.08.2021 року між ТОВ ««БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 27/08-1, відповідно до умов якого ТОВ ««БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за Кредитним договором № 2736947 від 15.06.2021 року, що укладений між ТОВ ««БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 ..

У свою чергу, 10.01.2023 року відповідно до Договору № 10-01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в тому числі за Кредитним договором № 2736947 від 15.06.2021 року, що укладений між ТОВ ««БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 ..

Позивач свої зобов`язання за Кредитним договором № 2736947 від 15.06.2021 року виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. відповідачу.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом на 10.05.2024 становить 20240,72 грн. з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7935,00 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 1500,00 грн. - заборгованість з комісії; 148,76 грн. - 3% річних; 656,96 грн. - інфляційні втрати.

Позивач просить стягнути на його користь вказану заборгованість, витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.05.2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, крім того заперечував проти задоволення позову, , оскільки є військовослужбовцем, та має пільги. Отже, ним позов визнано частково, а саме в стягненні з нього тіла кредиту у розмірі 10 000 грн.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.

15.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2736947, згідно умов якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти у сумі 10000 грн, строком на 15 днів до 30.06.2021 року та граничним строком кредитування 1 рік (пункт 1.10. Договору). Відповідач же зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (пункт 1.1. Договору).(а.с.4).

Розмір процентів за договором визначений пунктом 1.6. Договору та становить 4,95% за кожен день користування кредитом.

Крім того, 15.06.2021, на підтвердження укладення договору, сторонами підписані заявка на отримання кредиту та паспорт споживчого кредиту. Вказані документи засвідчені підписами сторін (а. с. 5 зв. стор.- 6).

Згідно довідки від 04.01.2022 кошти в розмірі 10 000,00 грн. були виплачені відповідачу 15.06.2021 року на картковий рахунок (а.с. 7).

27.08.2021 року між ТОВ ««БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 27/08-1, відповідно до умов якого ТОВ ««БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за Кредитним договором № 2736947 від 15.06.2021 року, що укладений між ТОВ ««БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 (а.с. 10-11).

Реєстром боржників від 27.08.2021 року кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2736947 (а.с.13-15).

У свою чергу, 10.01.2023 року відповідно до Договору № 10-01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в тому числі за Кредитним договором № 2736947 від 15.06.2021 року, що укладений між ТОВ ««БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 (а.с. 16-18).

Реєстром боржників від 10.01.2023 року кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2736947 (а.с.19-21).

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 10.05.2024 року, що підлягає стягненню становить 20 240,72 гривень, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 10 000,00 гривень, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 7935,00 гривень, заборгованість з комісії 1500,00 гривень, нараховані 3 % річних 148, 76 гривень, втрати від інфляції 656,96 гривень (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між відповідачем і первісним кредитором укладено договір позики, який оформлений сторонами в письмовій формі.

Сторонами не оспорюється факт укладення кредитного договору №2736947 від 15.06.2021 року, необхідність виконання цього правочину, наявність заборгованості внаслідок неналежного його виконання та право позивача на звернення з розглядуваним позовом до суду, а тому наведені обставини, з урахуванням приписів ч.1 ст.82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Враховуючи наведені норми, наявні підстави для стягнення з відповідача боргу за тілом кредиту у розмірі 10000,00 грн.

Разом з тим, відповідач не погоджуючись із нарахуванням відсотків, по кредитному договору, заборгованості з комісії, 3% річних, втрат від інфляції, стверджує, що звільнений від сплати цього платежу на підставі ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судом встановлено, що станом на дату відступлення права вимоги за договором позивачем було нараховано відповідачу заборгованість за відсотками в сумі 7935,00 грн., заборгованість з комісії в сумі 1500,00 грн., 3% річних у сумі 148,76 грн. та втрати від інфляції в сумі 656,96 грн.

Однак, суд не погоджується щодо стягнення з відповідача зазначених коштів, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року № 1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Останніми змінами, які набрали чинності 19 серпня 2022 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та

територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

Відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такої ж позиції дотримувалось і Міністерство оборони України з приводу того, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій з 16 червня 2017 року, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуває на військовій службі на підставі контракту з 30.09.2016 року по теперішній час, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 16.06.2017 року, копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 27.09.2016 року, протягом усього періоду виконання умов кредитного договору та станом на час розгляду справи має статус військовослужбовця Збройних Сил України, а тому на нього поширювались пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Відповідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; платіжну інструкцію про оплату наданих послуг № 0433350000 від 10.05.2024, відповідно до якого позивачем сплачено 45000 грн. за надання правової допомоги згідно договору № 02-01/2023 від 02.01.2023; заявку на надання юридичної допомоги № 24 від 26.04.2024, у якій між позивачем та Адвокатським об`єднанням погоджено надання наступних правових (юридичних послуг: надання усної консультації (2 години) вартістю 3000 грн. та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (2 години) вартістю 6000 грн.; акт № 1 про надання юридичної допомоги від 03.04.2024.

Враховуючи часткове задоволення позову, та відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 грн. задовольнити частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (49,4%), тобто в розмірі 4446,00 грн.

Окрім цього, за змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1495,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись 12, 44, 81, 89, 131, 141, 258-259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за Кредитним договором № 2736947 від 15.06.2021 року, яка виникла станом на 10.05.2024 року, у розмірі 10 00,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.), що складається із заборгованості за тілом кредиту - 10000,00 грн.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) судові витрати у розмірі 5941,80 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот сорок одна гривня 80 коп.), що складаються із судового збору у розмірі 1495,80 грн. (одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять гривень 80 коп.) та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4446,00 грн. чотири тисячі чотириста сорок шість гривень 00 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Суддя Г. М. Чирський