Рішення № 121971295, 30.09.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
30.09.2024
Номер справи
620/10455/24
Номер документу
121971295
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року Чернігів Справа № 620/10455/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі;

зобов`язати відповідача виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 02 грудня 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі, з 19 липня 2022 року по 25 червня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100;

визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно позивача стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки виплата індексації грошового забезпечення проведена, нарахована та виплачена відповідачем несвоєчасно, то позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також на виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами відповідно достатті 262 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України). Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. У обґрунтування зазначає, що індексація нарахована та виплачена на підставі рішення суду за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не входить до сум, що належать працівникові при звільнені, а тому немає підстав для застосування статті 117 КЗпП України. Також вказає, що затримка між нарахуванням індексації грошового забезпечення та її виплатою за рішенням суду відсутня, а отже відсутні і підстави для нарахування компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом від 02.09.2020 № 295 позивача було звільнено та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 02 вересня 2020 року (а.с. 10).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі №620/12558/23, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024, позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимогЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення відповідно до вимогЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, із врахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного рішення відповідач 25.06.2024 перерахував позивачу 57971,50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.06.2024 № 1029 та надходженням на рахунок позивача (а.с. 12).

Позивач вважає, що оскільки виплата індексації грошового забезпечення, відповідачем у день його звільнення не проведена, то відповідно дост.117 Кодексу законів про працю Українивін має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку та компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Не нарахування та не виплата вказаних суд і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно дост.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 4ст.43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульованіЗаконом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ(далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159(далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону №2050-ІІІвизначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно достатті 2 Закону №2050-ІІІкомпенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьомуЗаконіслід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі й суму індексації грошових доходів громадян.

Статтями3,4 Закону №2050-ІІІвстановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.

Так, у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 зазначено, що «…системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства».

Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.03.2023 у справі №620/7687/21.

Відповідно достатті 6 Закону №2050-IIIкомпенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

З огляду на наведене, суд зазначає, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченоїстатті 2 Закону №2050-ІІІта Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.

Використане устатті 3 Закону №2050-ІІІформулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Відтак, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положеньстатей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІдають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17.

Так, зі змістустатті 1 Закону №2050-ІІІслідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Судом встановлено, що 25.06.2024, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/12558/23, відповідачем здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення в сумі 57971,50 грн.

Із врахуванням того, що індексація є складовою заробітної плати (грошового забезпечення), то у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян, проводиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Зважаючи на наведене вище правове регулювання суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації, а тому позовні вимоги позивача у цій частині позову є обґрунтованими.

Отже, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, а саме по 25.06.2024.

Щодо вимог про виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає таке.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби врегульованоКодексом законів про працю України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби).

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування положень статей116та117 Кодексу законів про працю України як таких, що поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби та виключення із списків особового складу військової частини) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-ІХ текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».

Вказана редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

Верховний Суд уже неодноразово зазначав, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно доЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення»її належить обов`язково нараховувати й виплачувати (постанови від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17, від 16 квітня 2020 року у справі №822/3307/17, від 16 вересня 2020 року у справі №815/2590/18 та інші).

Статтею 116 КЗпПпередбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У постанові від 22 травня 2020 року у справі №320/1263/19 Верховний Суд вказував на те, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Також у постанові від 16 квітня 2020 року у справі №822/3307/17 Верховний Суд зауважував на тому, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому належить застосовувати нормиКЗпП.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що право на індексацію грошового забезпечення позивач мав на підставі закону, а не судового рішення, і відповідні кошти належали йому при звільненні.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом у справі № 120/313/20-а (постанова від 29.11.2021)

За змістом частини першоїстатті 117 КЗпПобов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності (пункт 38 постанови Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленимиЦивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17.

Як встановлено судом, позивача виключено зі списків особового складу з 02.12.2020, а лише 25.06.2024 відповідачем виплачена позивачу індексація грошового забезпечення на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду справа №620/12558/23.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем в частині виплати індексації грошового забезпечення не в строк, встановлений положеннямист.116 КЗпП України.

Таким чином, оскільки індексація грошового забезпечення позивачу не виплачена в день його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, відповідно до вимогстатті 117 Кодексу законів про працю Українипозивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки такого розрахунку.

Водночас, щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 02 грудня 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі, з 19 липня 2022 року по 25 червня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, суд зазначає таке.

Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні приписів статті 117 КЗпП України, яка діяла до внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 20.05.2021 у справі №380/3007/20 та від 29.10.2021 у справі №380/5499/20, статтею 117КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вже зазначалось, з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ, тому і підхід до правозастосування вказаної норми змінився.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Період затримки розрахунку при звільненні розпочинається з першого дня після звільнення, а закінчується днем є день остаточного розрахунку, оскільки саме в цей період у роботодавця існує заборгованість перед звільненим працівником (у цьому разі з 03.09.2020 - наступний після виключення позивача зі списків частини та всіх видів забезпечення) по 25.06.2024 - день виплати коштів згідно з рішенням суду у справі № 620/12558/23).

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 3 вересня 2020 року до 25 червня 2024 року, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ (19 липня 2022 року) і після цього.

Період з 3 вересня 2020 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.

Проте, період з 19 липня 2022 року до 25 червня 2024 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Аналогічний висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 у справі № 560/11489/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 29 лютого 2024 року у справі № 460/42448/22, від 10 квітня 2024 року у справі №360/380/23 та інших.

Суд зазначає, що позивач у позовній заяві позовні вимоги сформулював до відповідача шляхом зобов`язання останнього виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 02 грудня 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі, з 19 липня 2022 року по 25 червня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100

Згідно зіст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно допостанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995(далі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 цього Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно з п.5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доходи від 05.05.2023 №70 розмір грошового забезпечення позивача за два останні місяці служби, що передували місяцю його звільнення для 32801,58/ грн (16400,79 грн - у липні 2020 року та 16400,79 грн - у серпні 2020 року).

Кількість календарних днів служби позивача у липні - серпні 2020 року становила 62 день.

Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці, що передували місяцю його звільнення зі служби складає 529,06 грн. (32801,58 грн / 62 день).

Час затримки розрахунку при звільненні, з урахування заявлених позивачем позовних вимог (за шість місяців), за період з 03.09.2020 (наступний день після виключення зі списків частини) по 18.07.2022 становить 684 днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2020 по 18.07.2022 становить 361877,04 грн (529,06 грн х 684 днів).

Питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, але у редакції чинній до 19 липня 2022 року, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду, зокрема і у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19. Для застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно з`ясувати загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат для вирахування проценту, що складає грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у співвідношенні до загальної суми, що слугує підставою для застосування такого ж проценту середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від загальної її суми, який буде визначений належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу пропорційності (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №120/2617/20-а).

З урахуванням приписів частини п`ятоїстатті 242 КАС України, суд вважає за необхідне врахувати наведені вище правові позиції Верховного Суду (Великої Палати Верховного Суду) та застосувати в даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно достатті 117 КЗпП України, виходячи з середнього заробітку за час затримки належних при звільненні виплат, з огляду на таке.

Як вбачається із довідки про доходи від 05.05.2023 № 70 (а.с.11), у вересні 2020 року при звільненні позивачу було нараховано грошове забезпечення у сумі 214058,89 грн.

Отже, загальна сума, що підлягала виплаті при звільненні з урахуванням виплачених коштів за рішенням суду у справі № 620/12558/23 в сумі 57971,50 грн, становить 268819,51 грн (214058,89 грн - 1,5% військового збору + 57971,50 грн).

При цьому частка несвоєчасно виплаченої суми (57971,50 грн) становить 21,57% від загальної суми, що підлягала виплаті при звільненні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення за період з 03.09.2020 по 18.07.2022 становить 78056,88 грн (21,57% від 361877,04 грн).

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 19.07.2022 по 25.06.2024 слід застосувати статтю 117 КЗпП України у редакції після 19.07.2022, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Отже період за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені становить з 19.07.2022 по 19.01.2023, що складає 184 днів.

Середній заробіток за період з 19.07.2022 по 25.06.2024 становить 97347,04 грн (529,06 грн х 184 днів).

Ураховуючи викладене за період з 03.09.2020 по 25.06.2024 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені становить 175403,92 грн (78056,88 грн + 97347,04 грн).

Втім, суд взяв до уваги наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум на день звільнення (268819,51 грн), розмір недоплаченої суми (57971,50 грн), обставини за яких було встановлено наявність заборгованості (за нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивач звернувся лише в 2023 році), дії відповідача щодо її виплати, зокрема, після вирішення спору (рішення суду набрало законної сили 18.04.2024, а відповідач виплатив кошти 25.06.2024) та враховуючи принцип розумності та справедливості, а також те, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти УкраїниУказом Президента України № 64/2022введено воєнний стан в Україні, в період дії якого Збройні сили України та інші органи відповідно доКонституції Україниздійснюють покладені на них завдання з оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а видатки державного бюджету насамперед спрямовуються на здійснення першочергових заходів щодо укріплення обороноздатності держави, стягнення на користь позивача середнього грошового забезпечення у розмірі 40000,00 грн буде співмірною компенсацію майнових втрат, які позивач поніс через несвоєчасний розрахунок при звільнені та не призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений при зверненні до суду з цим позовом.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 03 грудня 2020 року 25 червня 2024 року у розмірі 40000,00 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 25.06.2024 включно за весь час затримки виплати.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення - 25.06.2024 включно за весь час затримки виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (просп. Миру, 190А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14037, код ЄДРПОУ 38590042),

Повне судове рішення складено 30.09.2024.

Суддя Олена ЛУКАШОВА

Часті запитання

Який тип судового документу № 121971295 ?

Документ № 121971295 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 121971295 ?

Дата ухвалення - 30.09.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 121971295 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 121971295 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 121971295, Чернігівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 121971295, Чернігівський окружний адміністративний суд було прийнято 30.09.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 121971295 відноситься до справи № 620/10455/24

Це рішення відноситься до справи № 620/10455/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 121971294
Наступний документ : 121971297