Рішення № 121968604, 30.09.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 рокусправа № 380/17858/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення №149 від 08 квітня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби;

зобов`язати перевести на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII з 28.07.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 380/22463/23, яке набрало законної сили та яке є обов`язковим до виконання, встановлено обов`язок відповідача зарахувати йому вислугу років у пільговому обчисленні 29 років 09 місяців 08 днів, проте останнім було враховано в календарному обчисленні, що складає 21 рік 10 місяців 17 днів. Вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є протиправним, а відтак звернувся з позовом до суду.

Відповідач у відзиві зазначає, що згідно із законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.

Ухвалою суду від 03.09.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, давши їм оцінку, суд виходив з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.12.2018 №293, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років на військовій службі станом на 28.12.2018 року становить: у календарному обчисленні: 21 рік, 10 місяць, 17 днів; у пільговому обчисленні: 07 років, 10 місяців, 21 день (без урахування календарної вислуги); загальна вислуга років: 29 років, 09 місяців, 08 днів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 380/22463/23 позов задовольнити частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неналежного розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 28.07.2023 про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 28.07.2023 про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та прийняти рішення відповідно до п.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вищезазначеного рішення суду, органом Пенсійного фонду прийнято рішення №149 від 08 квітня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» ОСОБА_1 .

У даному рішенні зазначено, що відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262, передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж», «з», статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. Згідно з поданням про призначення пенсії від 22.04.2019 № 1588, витягом із наказу від 28.12.2018 №293, вислуга років, старшого прапорщика ОСОБА_1 , станом на 28.12.2018 року у календарному обчисленні складає 21 рік 10 місяців 17 днів. Як вбачається з вище наведеного, підстави для призначення пенсії за вислугу років старшому прапорщику ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262 відсутні.

Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, представник позивача звернулася до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є рішення органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Пунктом а частини першої статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України постановою №393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).

Вказаним Порядком № 393 також визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах (п.1, п.п. «в» п.3 Порядку № 393).

При цьому, зі змісту Порядку № 393 слідує, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Враховуючи наведене, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд вважає, що Закон №2262-ХІІ, зокрема пункт «а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 24 календарних роки і більше.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а дійшов висновку, що «основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.».

Також, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 дійшов висновку про те, що «передбачена Постановою №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.».

Як вбачається із витягу з наказу від 28.12.2018 №293, відповідачем у тому числі визначено, що «загальна вислуга років» позивача на військовій службі станом на 28.12.2018 року становить 29 років, 09 місяців, 08 днів.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 380/22463/23, яке набрало законної сили, встановлено такі обставини: «У справі, яка розглядається, суд встановив, що загальна вислуга років позивача у тому числі у пільговому обчисленні складає 29 днів 09 місяців 08 днів.».

Як наслідок, такі обставини не підлягають доказуванню.

Наведене вказує на те, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не було дотримано п.1 і п.3 ч.2 ст.2 КАС України, критеріїв правомірності.

З огляду на викладене, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання дати, з якої відповідач повинен призначити пенсію за вислугу років, суд враховує таке.

Зміст спірного рішення відповідача вказує на те, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії оскільки він не має такого права.

При цьому, питання дати, з якої повинна бути призначена пенсія, відповідачем взагалі не досліджувалась, а тому спір між сторонами на час розгляду даної справи щодо цих обставин ще не виник.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наведена норма вказує на те, що завданням адміністративних судів є вирішення спору.

Враховуючи те, що спір з приводу дати призначення пенсії ще не виник, суд вважає, що такі вимоги позивача є передчасними, а тому в цій частині у задоволенні позову належить відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №149 від 08 квітня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович