Рішення № 121968598, 30.09.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 рокусправа № 380/6299/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; далі - Позивач) до Головного управління ПФУ у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; код ЄДРПОУ 13814885; далі Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно Кудрявська, 16, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42098368; далі Відповідач 2), у якій (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 05.03.2024 року № 133850016238 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Винести рішення, яким зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, усунути порушення моїх прав шляхом зарахування до загального стажу роботи записи у трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та періоди проходження військової служби з 17.05.1986 року по 15.06.1988 року.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити та виплачувати мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», з моменту звернення, а саме 27.02.2024 року та виплатити пенсію за весь період.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування". Однак, згідно з рішенням № 133850016238 від 05 березня 2024 року йому відмовили у призначенні пенсії у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу, внаслідок відмови зарахувати період проходження військової служби з 17.05.1986 по 15.06.1988 згідно з трудовою книжкою. Позивач зазначає, що вказаний період роботи підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме записами у трудовій книжці.

Вважаючи, що має право на зарахування вказаного страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач 1 з посиланням на пенсійне законодавства та порядок ведення трудових книжок зазначає, що прийняв правомірно рішення, відтак просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 відзив на позов у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі), не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 10.04.2024 та копія позовної заяви з додатками були доставлені в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 16.04.2024 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою від 26.03.2024 позовну заяву залишено без руху. 08.04.2024 позивачем подано заяву на усунення недоліків позову, до якої долучено уточнену позовну заяву.

Ухвалою від 10.04.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (за місцем проживання) із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та 05 березня 2024 року прийнято рішення № 133850016238 про відмову у призначенні пенсії.

В зазначеному рішенні вказано, що стаж позивача становить 13 років 08 місяців 14 днів.

Вказано, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки, оскільки виправлення прізвища виконано з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок (дописано прізвище іншим чорнилом); періоди проходження військової служби з 17.05.1986 по 15.06.1988 по батькові (рос.), не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ).

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідачів у призначенні пенсії за віком, звернувся до суду з даним позовом.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішення відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

За змістом ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення", йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Положеннями ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

На момент внесення записів у трудову книжку позивача НОМЕР_2 від 28.07.1983 діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162).

Згідно з п.2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів(паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 28.07.1983 слідує, що позивач протягом трудової діяльності працював на різних посадах.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у рішенні від 05.03.2024 № 133850016238 послалось на відсутність необхідного страхового стажу. Страховий стаж складає 13 років 08 місяців 14 днів, до якого не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1983, оскільки виправлення прізвища виконано з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок (дописано прізвище іншим чорнилом); періоди проходження військової служби з 17.05.1986 по 15.06.1988 по батькові (рос.), не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ).

Суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.

Вказані відповідачем недоліки в трудовій книжці (дописано прізвище іншим чорнилом) не можуть бути підставою для виключення таких періодів з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві (організації), та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок.

Відповідачем не враховано, що не усі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З огляду на викладене, до загального страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1983, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а дописана дата народження власника на титульному аркуші, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення трудової книжки покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не може бути підставою для відмови у зарахуванні періодів його роботи.

При цьому, суд не вбачає за доцільне в межах розгляду даної адміністративної справи вказувати конкретні періоди, що відображені в трудовій книжці НОМЕР_2 від 28.07.1983, та підлягають для зарахування до страхового стажу позивача, адже оцінка наявності підстав для їх зарахування відноситься до дискреційних повноважень відповідачів та не надавалась під час розгляду заяви позивача від 27.02.2024.

Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період проходження військової служби з 17.05.1986 по 15.06.1988, оскільки по батькові (рос) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ).

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба незалежно від місця проходження служби.

За статтею 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У відповідності до абзацу другого частини першої статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач, у період з 17.05.1986 по 18.06.1988 проходив військову службу у рядах Радянської Армії.

Про проходження позивачем військової служби в період з 17.05.1986 по 18.06.1988 свідчить військовий квиток серії НОМЕР_3 , виданий позивачу.

Водночас, відповідач відмовив у зарахуванні вказаного періоду проходження строкової військової служби із посиланням на те, що батькові позивача (рос) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ).

З цього приводу суд зазначає, що дійсно військовий квиток НОМЕР_3 від 23.04.1986 року, заповнені російською мовою та видані на ім`я « ОСОБА_3 ».

Відповідно до даних паспорта громадянина України НОМЕР_4 , виданого 16.08.2011 Дрогобицьким МВ ГМВС України у Львівській області, російською мовою відомості про позивача зазначені « ОСОБА_3 ».

У будь-якому випадку особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, в установі, а неналежний порядок заповнення таких, або допущені помилки чи описки у написанні по батькові позивача (зокрема через переклад таких) не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

В розрізі встановлених обставин, суд приходить до висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.03.2024 № 133850016238 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).

Аналіз зазначеної норми, у її взаємозв`язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

При цьому, суд враховує, що відповідачем взагалі не надавалась оцінка періодам трудової діяльності позивача, відображеним у трудовій книжці НОМЕР_2 від 28.07.1983, а лише відмовлено у врахуванні їх в цілому, посилаючись на недоліки, а саме виправлення прізвища виконано з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок (дописано прізвище іншим чорнилом); періоди проходження військової служби з 17.05.1986 по 15.06.1988 по батькові (рос.), не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ).

Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управління ПФУ в м. Києві.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

З огляду на викладене, оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку страхового стажу) є прерогативою пенсійного органу, суд вбачає у необхідності захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головне управління ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 27.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи, які відображені в його трудовій книжці НОМЕР_2 від 28.07.1983, періоди проходження військової служби з 17.05.1986 по 15.06.1988, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкти владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі на підставі ухвали судді від 10.04.2024 року, у зв`язку з чим судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в м. Києві від 05.03.2024 №133850016238 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління ПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2024 про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування",зарахувавши до страхового стажу періоди роботи, які відображені в його трудовій книжці НОМЕР_2 від 28.07.1983, період проходження військової служби з 17.05.1986 по 15.06.1988, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Відмовити в задоволенні решти вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна