Рішення № 121965678, 30.09.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/883/24

Справа № 760/5751/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса представника: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: 04050, м. Київ-50, а/с 48; РНОКПП представника /для пошуку в системі «Електронний суд»: НОМЕР_3/) до Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; e-mail: public@patrol.police.gov.ua), Управління патрульної поліції у місті Києві (адреса: 03048, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С ТА Н О В И В:

Рух справи

11.03.2024 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшов вказаний адміністративний позов, датований 06.03.2024, за підписом представника позивача - адвоката Лінника М.А. (діє на підставі ордеру), в якому він просить суд:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1527172 від 26.02.2024, винесену інспектором роти УПП бат. Полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Кротом Юрієм Анатолійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у виді штрафу в розмірі 680,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18.03.2024 відповідний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).

Обґрунтування позову

В позові, зокрема, вказується, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 1527172, винесеної 26.02.2024 інспектором УПП рота УПП бат.Полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Кротом Юрієм Анатолійовичем о 12:20:05 водій ОСОБА_1 по вул. Васильківська в м. Києві керував автобусом Богдан А-09201, реєстраційний номер НОМЕР_2 (власник ОСОБА_2 ), який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом № НОМЕР_4 технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, а саме встановлено шини різних моделей з різними малюнками і протекторами на одній осі, чим порушив п. 31.4 ПДР - керування водієм ТЗ, технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього штраф в розмірі 680,00 грн.

Із фактом скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, позивач категорично не погоджується, вважає дії інспектора неправомірними, а складену постанову незаконною та необґрунтованою, а отже такою, що має бути скасована.

У позові зазначається, що позивач працює водієм в ТОВ «Ірпінське автотранспортне підприємство 13250». Згідно дорожнього листа № 844355 від 26.02.2024 цього дня виїхав на приміський маршрут № НОМЕР_4 «Чабани-Виставковий центр» автобусом Богдан А-09201 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Наголошується, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Позивач звертає увагу на те, що оскаржувана постанова не містить відомостей про те, який саме підпункт та пункт 31.4 ПДР України він порушив; визначити за порушення якого з підпунктів та пунктів п. 31.4 ПДР було притягнуто водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП неможливо, оскільки жоден з пунктів та підпунктів п. 31.4 ПДР в оскаржуваній постанові не зазначено, а лише вказано, що водій порушив п. 31.4 ПДР - керування водієм ТЗ , технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, Правил дорожнього руху і технічної експлуатації. Зазначення в постанові словами, що на автобусі встановлено шини різних моделей з різними малюнками протектора на одній осі не замінює вказати в постанову який саме підпункт пункту 3.4 ПДР було порушено водієм.

Крім того, наголошує, що доказів того, що водій керував автобусом, на якому встановлено на одній осі шини різних моделей з різними малюнками протектора, немає.

В позові зауважується, що водій ОСОБА_1 26.02.2024 о 12 год. 20 хв. не керував автобусом, технічний стан і обладнання якого не відповідав вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації. У вказаний проміжок часу водій знаходився в автобусі, який стояв на узбіччі дороги по вул. Васильківська в м. Києві за автобусною зупинкою. В автобусі пасажирів не було. Напередодні лопнуло в автобусі колесо і водій ОСОБА_1 встановив на його місце запасне колесо і повідомив телефоном своє керівництво і власника автобуса про необхідність заміни шини і чекав в автобусі дзвінка від керівництва як діяти далі і на яке СТО в подальшому звернутися для заміни шин. Запасна шина була встановлена тимчасово внаслідок пошкодження належної.

Зі слів позивача, в цей час до автобуса підійшов інспектор Крот Ю.А. , сам відкрив двері автобуса, сказав водію, що буде складати постанову про накладення адміністративного стягнення про нібито встановлення шин з різними малюнками протектора. Водій ОСОБА_1 не погодився з зазначеними інспектором обставинами та пояснив, що рейсів по маршруту № НОМЕР_4 наразі не здійснює тому що лопнуло колесо і він встановив замість нього запасне колесо і чекає від керівництва подальших вказівок на яке СТО звернутися для заміни шин.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надається копія рахунку № 263 від 26.02.2024, виданий ТОВ «МПК ТАЕРС» власнику автобуса ОСОБА_4 на оплату 4 шт. шин 215/75R17/5-16HF660 SUNFFUL по ціні без ПДВ 3 250,00 грн, а всього на загальну суму 13 000,00 грн, всього з ПДВ - 15 600,00 грн, копію банківської квитанції № МВРЕ -ВЗЕ6-Е702-НАНТ від 26.02.2024 про сплату ОСОБА_2 (власником автобуса Богдан А-09201, реєстраційний номер НОМЕР_2 ) рахунку фактури ТОВ «МПК ТАЕРС» від 26.02.2024 на придбання шин 4 шт. на суму 15 600,00,00 грн, а також Веб-Чек шиномонтажа ОСОБА_5 від 26.02.2024, що розташований неподалік вул. Васильківська, про прийняття о 15-05-54 готівки в розмірі 2 370,00 грн за проведення робіт по заміні 4 шт. шин (зняти, розібрати, зібрати, поставити 4 шт. коліс), що, як вказує позивач, підтверджує обставини того, що заміна шин вказаного транспортного засобу відбулась 26.02.2024 о 15 год. 05 хв,

Позивач наполягає, що інспектором дій, направлених на з`ясування фактичних обставин справи, щодо наявності вини та з`ясування вчинення адміністративного правопорушення та доведеності вини не було здійснено, про що вказує відсутність під час розгляду справи належних, достовірних та допустимих доказів. В постанові не зазначені мотиви відхилення доводів водія, на які він посилався. Крім того, зазначає, що в цей час по всій Україні була оголошена повітряна тривога, однак поліцейським ця обставина була проігнорована, розгляд справи не було перенесено.

Щодо правової позиції Департаменту

23.07.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, датований 19.07.2024, за підписом представника Департаменту - Пєлєшенко Д. Р. (діє на підставі довіреності), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 40-44).

У відзиві вказується, що відповідно до оскаржуваної постанови, 26.02.2024 о 12 год. 20 хв. в м. Києві на вул. Васильківській, позивач керував транспортним засобом Богдан А-09201, номерний знак НОМЕР_2 , який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом НОМЕР_4, технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, а саме встановлено шини різних моделей з різними малюнками протектора на одній осі, чим порушив п. 31.4 Правил дорожнього руху, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП. До постанови, згідно з пункту 7 винесеного рішення додається фіксація з нагрудного реєстратора поліцейського № 472768.

Однак, зауважується, що згідно з Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозапису становить 30 днів, а тому відеозапис вчиненого правопорушення з об`єктивних причин долучити неможливо, адже подія мала місце 26.02.2024.

У відзиві звертається увага на те, що згідно з п. 2.3(а) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Наголошується, що відповідно до 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідач зауважує, що факт вчинення правопорушення позивач підтверджує у позові, зазначаючи що відбулась поломка ТЗ, у зв`язку з чим було замінено передню шину, однак це не є підставою звільнення від відповідальності, оскільки транспортний засіб Богдан А-09201, номерний знак НОМЕР_2 , використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, а тому, на думку відповідача, притягнення до відповідальності є законним та правомірним.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що інспектор Крот Ю. діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 26.02.2024 інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Крот Юрієм Анатолійовичем складено постанову серії ЕНА № 1527172 (а.с. 10) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, за змістом якої 26.02.2024 о 12 год 20 хв, у м. Київ, вул. Васильківська, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керував транспортним засобом Богдан А-09201, номерний знак НОМЕР_2 , який використовується для перевезення пасажирів за маршрутом НОМЕР_4, технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, а саме встановлено шини різних моделей з різними малюнками протектора на одній осі, чим порушив п. 31.4 Правил дорожнього руху, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Згідно з пункту 7 такої постанови до неї додаються: «Боді камера 472768».

Проте, як зауважується у відзиві, що згідно з Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозапису становить 30 днів, а тому відеозапис вчиненого правопорушення з об`єктивних причин долучити неможливо, оскільки подія мала місце 26.02.2024.

Позивач не погоджується із оскарженою постановою, наголошує, що він не керував автобусом, в автобусі лопнуло колесо і водій встановив на його місце запасне колесо, повідомив телефоном своє керівництво і власника автобуса про необхідність заміни шини і чекав в автобусі дзвінка від керівництва як діяти далі і на яке СТО в подальшому звернутися для заміни шин. Позивач стверджує, що запасна шина була встановлена тимчасово внаслідок пошкодження належної.

На підтвердження таких доводів, позивач додав до матеріалів справи:

- Копію дорожнього листа № 577355 від 26.02.2024 (а.с. 17-18);

- скріншот із застосунку moovitapp (а.с. 19);

- копію рахунку на оплату 4-х шин № 263 від 26.02.2024;

- копію квитанції від 26.02.2024 про оплату з 13:16 рахунку № 263 від 26.02.2024;

- копію веб чеку від 26.02.2024 (сплаченого о 15:05) про оплату послуг з зняття та встановлення колеса.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

02.07.2015 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015.

Відповідно до ст.ст. 1 та 13 Закону України «Про Національну поліцію» поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 4 Розділу І, п. 2 Розділу III Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ч. 2 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Так, ч.ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КУпАП.

Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).

За змістом п. 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 31.4.5.г ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам якщо на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Разом з тим, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частинами 1, 4 статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обґрунтованості винесення спірної постанови.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення вказано відео з бодікамери. Разом з тим, відповідного відеозапису матеріали справи не містять, а позивач вчинення правопорушення заперечує.

При цьому, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Не подано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і в порядку надання відзиву.

Суд ще раз наголошує, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17, від 19.02.2020 у справі № 524/1284/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, від 02.12.2019 у справі № 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 24.01.2019 у справі № 428/2769/17, від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, які є обов`язковими для врахування в силу приписів ч. 5ст. 242 КАС України.

На підставі зазначеного, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, тому у патрульної поліції відсутні фото- та відеоматеріали на підставі яких була винесена оскаржена постанова. Встановлення більшого терміну зберігання доказів вчинення адміністративного правопорушення знаходиться в сфері компетенції відповідного органу суб`єкта владних повноважень, а не позивача чи суду.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 121 КУпАП відповідальність передбачена саме за умови керування транспортним засобом що має технічні несправності, проте в даному випадку позивач стверджує, що відповідним транспортним засобом не керував, а стояв на узбіччі, через те, що лопнуло колесо і він чекав в автобусі дзвінка від керівництва як діяти далі.

Доказів саме керування відповідним транспортним засобом, щодо якого складено оскаржену постанову, матеріали справи не містять.

Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) /адміністративне провадження № К/9901/34580/18/ сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.

При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №524/4668/17, адміністративне провадження № К/9901/33802/18).

Разом з тим, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.

При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.

Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

На підставі наведеного позовні вимоги в частині скасування оскарженої постанови підлягають задоволенню в частині належного відповідача.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, одним зі способів захисту прав позивача у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є скасування судом оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, відсутність доказів правомірності дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Щодо судового збору

За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 605,60 грн (а.с. 1), сплачений позивачем за подання позову у даній справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.

Скасувати постанову серії ЕНА № 1527172 від 26.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Крот Юрієм Анатолійовичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. Л. Зуєвич