Ухвала суду № 121965176, 17.09.2024, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УХВАЛА

Іменем україни

справа № 521/9150/24

провадження № 4-с/521/49/24

17вересня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Родіоновій Т. А.,

розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А., стягувач: ОСОБА_2 ,-

Встановив:

ОСОБА_1 05.06.2024 року звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А., стягувач: ОСОБА_2 , у якій просила суд визнати незаконною та скасувати Постанову державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А. від 24.01.2024 року про арешт коштів боржника; зобов`язати державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А. провести зняття арешту із рахунку НОМЕР_1 , МФО 336310 в АТ «Ідея Банк»; покласти на Малиновський відділ державної виконавчої служби судові витрати .

13.09.2024 року до суду надійшла уточнена скарга, в якій ОСОБА_1 просила суд скасувати Постанову державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А. від 24.01.2024 року про арешт коштів боржника; скасувати арешт рахунку НОМЕР_1 , МФО 336310 в АТ «Ідея Банк», накладений державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А.; зобов`язати державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А. повернути кошти, що безпідставно списані з рахунку НОМЕР_1 , МФО 336310 в АТ «Ідея Банк» за період з лютого по липень 2024року в сумі 16 350, 00 грн. на зазначений рахунок; покласти на Малиновський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції судові витрати по справі.

Свої вимоги скаржниця обґрунтувала тим, що 24.01.2024 року державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцькою Ю.А. винесена постанова про арешт коштів боржника, відповідно до якої було арештовано в тому числі і рахунок, на який проводиться нарахування пенсії. На всі її звернення до виконавчої служби про зняття арешту із рахунку, що відкритий в АТ «Ідея Банк» і на який надходять виключно пенсійні виплати отримано відмову від державного виконавця і до теперішнього часу грошові кошти на цьому рахунку є заблоковані.

Скаржниця в судове засідання не з`явилася, її представник подала до суду заяву про розгляд скарги без участі сторони скаржника, заявлені вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцька Ю.А. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала відзив, відповідно до якого просила суд відмовити в задоволення скарги у повному обсязі, справу просила розглянути без участі державного виконавця.

Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно з ч. 1ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Судом встановлено, що 26.12.2014 року Малиновським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 521/13126/14ц щодо виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/13126/14ц по стягненню з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ОСОБА_2 , який подано ОСОБА_2 до Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції на виконання.

По даному виконавчому листу відкрито виконавче провадження №48468845 та проводилось стягнення коштів.

24.01.2024 року державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцькою Ю.А. винесена постанова про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на рахунок боржниці ОСОБА_1 НОМЕР_1 , МФО НОМЕР_2 в АТ «Ідея Банк». Зазначений рахунок використовувався громадянкою ОСОБА_1 для нарахування їй пенсії по інвалідності в сумі 2 725, 00 грн.

27.02.2024 року винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій ОСОБА_1 , однак відомостей щодо направлення зазначеної постанови до банку не було надіслано державним виконавцем.

Боржниця ОСОБА_1 05.02.2024 року зверталась до державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А. із проханням зняти арешт із рахунку НОМЕР_1 , в АТ «Ідея Банк», однак всі звернення боржниці до державного виконавця залишені без розгляду.

29.02.2024 року боржниця направляла заяву на ім`я державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А. із проханням зняти арешт із її рахунку, оскільки боржниця використовує його виключно для отримання пенсії по інвалідності.

При вирішенні вимоги щодо скасування постанови Державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А. про арешт коштів боржника суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 7 ч. 3ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

В силу положень ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", метою накладення арешту є забезпечення реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається, в першу чергу, на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі, на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Пунктом 8 розділу VIII "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року N512/5, визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Частиною 3 ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно дост.70ЗУ "Провиконавче провадження"розмір відрахуваньіз заробітноїплати,пенсії,стипендії таінших доходівборжника вираховуєтьсяіз суми,що залишаєтьсяпісля утриманняподатків,зборів таєдиного внескуна загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування. Іззаробітної платиборжника можебути утриманоза виконавчимидокументами допогашення уповному обсязізаборгованості: уразі стягненняаліментів,відшкодування шкоди,заподіяної каліцтвом,іншим ушкодженнямздоров`я абосмертю особи,у зв`язкуіз втратоюгодувальника,майнової та/абоморальної шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням абоіншим суспільнонебезпечним діянням,-50відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.{Приписабзацу четвертогочастини другоїстатті 70визнано таким,що невідповідає КонституціїУкраїни (єнеконституційним)в тім,що вінунеможливлює виплату-у розміріне нижчепрожиткового мінімуму-пенсії,що єосновним джереломіснування,призначеної вустановленому закономрозмірі прожитковогомінімуму,згідно зРішенням КонституційногоСуду №3-р(II)/2023від 22.03.2023}З пенсіїможе бутивідраховано небільш як50відсотків їїрозміру наутримання членівсім`ї (аліменти),на відшкодуваннязбитків відрозкрадання майнапідприємств,установ іорганізацій,на відшкодуванняпенсіонером шкоди,заподіяної каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я,а такожу зв`язкуіз смертюпотерпілого,на поверненняпереплачених сумзаробітної платив передбаченихзаконом випадках. {Приписабзацу п`ятогочастини другоїстатті 70визнано таким,що невідповідає КонституціїУкраїни (єнеконституційним)в тім,що вінунеможливлює виплату-у розміріне нижчепрожиткового мінімуму-пенсії,що єосновним джереломіснування,призначеної вустановленому закономрозмірі прожитковогомінімуму,згідно зРішенням КонституційногоСуду №3-р(II)/2023від 22.03.2023}За іншимивидами стягненьможе бутивідраховано небільш як20відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні N 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується ст. ст. 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

З урахуванням наведеного, оскільки законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань із соціальних виплат, тому накладення арешту на рахунок ОСОБА_1 , на які надходять соціальні виплати, порушує вимоги ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надала державному виконавцю підтверджуючі документи про те, що фактично тривалий час арешт накладений на кошти, які становлять пенсію боржника.

В порушення вимог Закону державний виконавець належним чином не перевірив статус коштів на рахунках та в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону арешт з цих коштів не зняв.

Як вбачається з виписки АТ «Ідеа Банк" від 21.05.2024 року ОСОБА_1 має відкритий рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ідеа Банк», на який їй зараховується виключно пенсія.

Отже, Державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцькою Ю.А. при винесенні оскаржуваної постанови накладено арешт, в тому числі, і на рахунок, на який зараховується пенсійні виплати боржниці ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує пяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно з пунктом 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на те, що на рахунки заявника, з яких вона просить зняти арешт, дійсно зараховується пенсія останньої, та, зважаючи на граничний розмір відрахувань із заробітної плати та пенсії, суд вважає вимоги заявника обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що накладений на рахунки в банку арешт унеможливлює отримання будь-яких коштів заробітної плати та пенсії ОСОБА_1 скарга підлягає задоволенню в частині відновлення порушених оскаржуваною цією постановою прав заявника, зокрема в частині скасування постанови в частині накладення арешту на грошові кошти: а саме на пенсійні виплати, що міститься на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ідеа Банк».

Щодо вимоги скаржниці про зобов`язання державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А. повернути кошти, що безпідставно списані з рахунку НОМЕР_1 , МФО 336310 в АТ «Ідея Банк» за період з лютого по липень 2024року в сумі 16 350, 00 грн. на зазначений рахунок суд зазначає наступне.

Зі скарги вбачається, що з рахунку боржника в рамках виконавчого провадження фактично списано 16350, 00 грн. в рахунок погашення боргу на користь стягувача.

Суд вважає, що у такому випадку державний виконавець має право здійснити перерахунок стягнутої заборгованості в рахунок погашення боргу з урахуванням вимоги ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження", тому така вимога не підлягає задоволенню, враховуючи, що існує борг, який боржником не погашено в повному обсязі.

Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний зацікавленою особою спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі N 2/0301/806/11 зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат по оплаті судового збору, що пов`язані із подачею скарги до суду та професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (частина друга статті 452 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що "саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності".

Скаржниця у скарзі зазначає, що її судові витрати по справі складаються із витрат по оплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок та оплати послуг адвоката у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Судом встановлено, що скаржниця сплатила судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, що підтверджується квитанцією №45263119 від 23 травня 2024 року, тому вказана сума судового збору підлягає стягненню з органу державної виконавчої служби.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом її скарги в суді нею надано копію договору про надання послуг адвоката та консультаційних послуг №01/02/24 від 01.02.2024 року, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Аверіною В.В, однак доказів оплати вказаних послуг суду не надано, тому суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги.

Керуючись ст.ст. 18, 48, 52, 56, 59, 59, 70 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 ЦПК України, суд -

вирішив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А., стягувач: ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Чернолуцької Ю.А. від 24.01.2024 року у виконавчому провадженні №48468845 в частині накладення арешту на рахунок НОМЕР_1 , МФО 336310 в АТ «Ідея Банк».

Стягнути з Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (код ЄДРПОУ 41405463) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок в рахунок сплаченого судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

17.09.24