Рішення № 121964202, 17.09.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:361/9721/23

Провадження №: 2/755/2951/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в підготовчому засіданні, без участі сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитних договорів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 105 479,82 грн, що складаються із заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2021 року № 960176765 в розмірі 97 613,71 грн, заборгованості за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 4745283856 у розмірі 7 866,11 грн та судові витрати в розмірі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 960176765. Договір укладено в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, на підставі додаткової угоди від 31 грудня 2020 року № 26 та Реєстру боржників від 04 січня 2022 року № 167, право грошової вимоги за кредитним договором від 05 жовтня 2021 року № 960176765, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 05 жовтня 2021 року № 960176765, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 жовтня 2021 року № 960176765 в розмірі 97 613,71 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 21 999,40 грн, сума заборгованості за відсотками - 75 614,31 грн.

Також 10 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4745283856. Договір укладено в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.

27 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення прав вимоги № 20230127, відповідно до умов якого та реєстру боржників, що становить додаток № 1 до такого договору, право грошової вимоги за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 4745283856, укладеним між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 4745283856 в розмірі 7 866,11 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5 300,12 грн, сума заборгованості за річними відсотками - 44,13 грн, сума заборгованості за щомісячними відсотками - 2 521,86 грн, заборгованість за пенею - 0,00 грн.

На підставі вказаного просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 05 жовтня 2021 року № 960176765 в розмірі 97 613,71 грн, заборгованості за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 4745283856 у розмірі 7 866,11 грн, що разом складає 105 479,82 грн.

Додатково наголошує, що всі нарахування заборгованості за кредитним договором

від 05 жовтня 2021 року № 960176765 в розмірі 97 613,71 грн та заборгованості за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 4745283856 у розмірі 7 866,11 грн здійснювалися до дати отримання ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови договору позики та кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2023 року позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07 березня 2024 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі та заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить зменшити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 05 жовтня 2021 року № 960176765 в розмірі 97 613,71 грн, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу - 21 999,40 грн, суми заборгованості за відсотками - 75 614,31 грн. Заборгованість за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 4745283856 у розмірі 7 866,11 грн відповідачем ОСОБА_1 внесено на розрахунковий рахунок ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у добровільному порядку.

26 березня 2024 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що позовні вимоги не визнає. Боржник не була повідомлена про зміну кредиторів у зобов`язаннях як щодо кредитного договору від 05 жовтня 2021 року № 960176765, так і щодо кредитного договору від 10 березня 2021 року № 4745283856. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази переходу до позивача права вимоги за кредитним договором від 05 жовтня

2021 року № 960176765, а саме: відсутній витяг з реєстру боржників до договору факторингу від

28 листопада 2018 року № 28/1118-01. Проценти за користування кредитними коштами за договором від 05 жовтня 2021 року № 960176765 нараховано після закінчення строку його дії. З урахуванням положень пункту 18 Перехідних положень ЦК України, неустойка (шраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно до 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту переходу прав вимоги до відповідача за кредитним договором від 05 жовтня 2021 року № 960176765, не обґрунтовано належним чином розмір заборгованості, а також факту перерахування відповідачеві кредитних коштів за договором від 05 жовтня 2021 року № 960176765. Тому підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2021 року № 960176765 відсутні.

При розрахунку суми заборгованості за кредитним договором від 10 березня 2021 року

№ 4745283856 позивачем також не враховано положення пункту 18 Перехідних положень ЦК України, а також положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», частини другої статті

21 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, листом від 22 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» повідомило відповідача, що питання погашення заборгованості за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 4745283856 врегульовано, у ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» фінансові вимоги відсутні.

У задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі.

26 березня 2024 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання недійсними кредитних договорів в порядку захисту прав споживачів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір

№ 960176765. Пунктами 1.1, 1.3, 1.9 договору від 05 жовтня 2021 року № 960176765 встановлено такі умови кредитування: сума кредиту - 22 000,00 грн, строк кредитування - до 04 листопада 2021 року, дисконтна процентна ставка - 164,25 % річних (0,45 % від суми кредиту за кожен день користування). При цьому, згідно Паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до вказаного договору, дисконтна процентна ставка - 3,65 - 722,7 %, індивідуальна процентна ставка - 361,35 - 722,7 %, базова процентна ставка - 722,7 %, тип процентної ставки - фіксована, розмір процентної ставки при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 1087,70 % річних. Встановлення процентних ставок у такому розмірі суперечить положенням статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» оскільки є непропорційною сумою компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором. Умови договору є несправедливими для споживача.

При цьому, кредитний договір від 05 жовтня 2021 року № 960176765 укладений сторонами з використанням електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, проте не підписаний представником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до вказаного договору взагалі не підписаний сторонами. Отже, з урахуванням положень частини першої статті 215 ЦК України кредитний договір від 05 жовтня 2021 року № 960176765 є недійсним, оскільки в момент вчинення його не підписано кредитодавцем.

Кредитний договір від 10 березня 2021 року № 4745283856 просила визнати недійсним, оскільки його положення порушують приписи статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема з огляду на те, що сума нарахованих відсотків перевищує половину суми, одержаної споживачем за таким кредитним договором.

На підставі викладеного вимоги зустрічної позовної заяви просила задовольнити, просила визнати недійсним договір кредитної лінії від 05 жовтня 2021 року № 960176765, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , та визнати недійсним кредитний договір від 10 березня 2021 року № 4745283856, укладеним між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1

01 квітня 2024 року позивачем подано відповідь на відзив по справі, у якому ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» наголосило на дотриманні порядку укладення електронного договору, встановленого законодавством. Під час укладення кредитного договору від 05 жовтня

2021 року № 960176765 та підписання його одноразовим ідентифікатором відповідач не висловив заперечень щодо умов та правил надання кредиту, з умовами кредитування ознайомлений належним чином. Контррозрахунку заборгованості за договором позивачем не надано, доказів про неотримання коштів також не надано. На спростування тверджень позивача про недоведеність факту перерахування грошових коштів за договором та факту переходу права вимоги за таким договором позивач додатково надав детальний розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», платіжне доручення про переказ коштів. Надані розрахунки проведено відповідно до умов договору. При цьому, нарахування неустойки (штрафу, пені) за договором не здійснювалося, нараховано відсотки за користування кредитними коштами у погодженому сторонами розмірі. Факт переходу права вимоги додатково підтверджується витягом з договору відступлення прав вимоги від

28 листопада 2018 року № 28/1118-01 та витягом з реєстру прав вимоги від 04 січня 2022 року

№ 167 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01. Договори факторингу недійсним визнані не були.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 97 613,71 грн просили задовольнити.

02 квітня 2024 року до суду від позивача за первісним позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. У відзиві ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зазначено, що є неналежним відповідачем за зустрічним позовом, оскільки спірні кредитні договори укладено між ОСОБА_1 та кредитодавцями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень». Правовідносини стосовно укладення спірних кредитних договорів мають розглядатися між первісними кредиторами та позичальником. При цьому, вважає, що під час укладення спірних кредитних договорів сторони досягли згоди щодо істотних умов таких договорів, укладені в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо їх форми, оскільки електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку визначеному законом. Волевиявлення учасників кредитних правовідносин під час укладення договорів було вільним. Положення Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні ризики тощо, які передують укладенню договору. Також, боржник здійснював часткове погашення заборгованості за кредитними договорами, що свідчить про визнання умов таких договорів. Окрім цього, боржник повністю сплатила суму заборгованості за кредитним договором від 10 березня 2021 року № 4745283856, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало заяву про зменшення позовних вимог, тому вказаний кредитний договір не є предметом спору по справі.

Зустрічну позовну заяву просили залишити без задоволення,

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитних договорів недійсними, поданий в межах розгляду цивільної справи за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 08 травня 2024 року.

09 квітня 2024 року від відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що всупереч вимогам статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням обраної сторонами процедури укладення договору, примірник договору, що належить споживачу, не було направлено відповідачеві за первісним позовом. Кредитний договір від 05 жовтня 2021 року № 960176765 не підписано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Ні договір, ні паспорт споживчого кредиту не містять номерів рахунків, на які мало здійснюватися перерахування коштів за договором. Договір від 05 жовтня 2021 року № 960176765 є недійсним з огляду на приписи частини першої статті 215 ЦК України. Розрахунок заборгованості за відсотками за договором від 05 жовтня 2021 року № 960176765 суперечить положенням абзацу

2 частини першої статті 1048 ЦК України, оскільки відсотки нараховано поза погодженим строком кредитування. Також, положенням законодавства суперечить нарахування відсотків у період дії військового стану.

08 травня 2024 року сторони у підготовче засідання не з`явилися. Підготовче засідання відкладено на 05 червня 2024 року.

05 червня 2024 року сторони у підготовче засідання не з`явилися, про дату час та місце підготовчого засідання повідомлялися належним чином. Представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокатом Васильєвим В.В., подано заяву про проведення підготовчого засідання за його відсутності, з приводу закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 16 липня 2024 року на 12-30 год.

У судове засідання 16 липня 2024 року на 12-30 год сторони не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомили.

Представник позивача за первісним позовом - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», у заяві від 02 квітня 2024 року розгляд справи просив здійснювати без свої участі.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 у заяві від 13 серпня

2024 року розгляд справи просила здійснювати без її участі.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, прийшов до таких висновків.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 30 листопада 2022 року

№ 619/598/21, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 960176765 (далі - Договір від 05 жовтня 2021 року № 960176765), згідно з яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 на умовах кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Рентерія ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно пункту 1.3 договору від 05 жовтня 2021 року № 960176765 кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 22 000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 04 грудня 2021 року.

Пунктом 1.7 договору кредитної лінії визначено, що кредитна лінія надається строком на

30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 04 грудня

2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Також пунктом 1.8 сторони погодили, що встановлений в пункті 1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом (пункт 1.9 договору). Виключно на період строку, визначеного пунктом

1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою у розмірі 722,70 % річних, що складає 1,98 % за день користування (пункт

1.9.1 договору). За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 361,35 % річних, що становить 0,99 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті (пункт 1.9.2 договору).

Згідно пункту 1.9.3 договору, якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 % річних, що становить 2,10 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку статті 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду, є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8 цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж

1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

При цьому, відповідно до п. 1.12.1 вказаного договору, вбачається, що зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. Відповідно до п. 1.12.2 вказаного договору, вбачається, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що невід`ємною частиною договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщено на сайті товариства www.moneyveo.ua.

У пункті 4.4 договору зазначено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником і товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Пункт 4.15 договору свідчить про те, що вказаний договір є електронним документом, створеним і збереженим у Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Також до договору від 05 жовтня 2021 року № 960176765 додано паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору повідомляє, що позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить в собі всі істотні умови договору та додатково повідомляється СМС-повідомленням, на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит.

Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп`ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено абзацом 2 частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», при цьому, натиснувши на текст «Правила надання грошових коштів в кредит».

У разі вчинення дій спрямованих на прийняття оферти, Позичальник повідомляється про те, що Товариством ініційовано грошовий переказ за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного Позичальником в Заявці на кредит.

Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником бути підписаний сторонами.

Отже, інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства роз`яснюється Позичальнику, що у разі його згоди з офертою Товариства, а саме ввести одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства і відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі та натиснути кнопку «ТАК», що одночасно є підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, як і було зроблено з Відповідачем, тобто введення у відповідне поле одноразового ідентифікатора та перерахування Товариством грошових коштів на банківський рахунок Позичальника.

Отже, судом встановлено, що 05 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір кредитної лінії № 960176765, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язався надав позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів, а саме до 04 грудня 2021 року. Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV63M7G, відправленим 05 жовтня 2021 року о 21:08:53 год, введеним 05 жовтня 2021 року о 21:09:52 год., який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить розділ Реквізити сторін. Вказане відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона не укладала кредитний договір у визначений спосіб, що зазначений номер телефону належить іншій особі, що не отримувала від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредит, а також доказів виконання своїх зобов`язань за договором. Отже, відповідачем за первісним позовом не спростовано факту укладення договору від 05 жовтня 2021 року № 960176765.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від

23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З матеріалів справи судом встановлено, що 31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 у новій редакції. Відповідно до п. 2.1 Договору від

28 листопада 2018 року № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Згідно п.п. 1.3 Договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до п. 4.1 Договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує.

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» може передавати окремими реєстрами ТОВ «Таліон плюс» право вимоги за кредитними договорами.

Також сторони погодили відступлення не лише існуючих прав вимоги, але й тих прав, які виникнуть в майбутньому, що відповідає положенням статей 514, 1078 ЦК України.

На виконання п. 2.1 договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був складений та підписаний Реєстр прав вимоги від 04 січня 2022 року № 167 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01. Реєстр підтверджує, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 960176765 у розмірі 64 834,71 грн, з яких: 21 999,40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 42 835,31 грн - заборгованість за відсотками.

Тобто, реєстр прав вимоги від 04 січня 2022 року № 167 до договору факторингу від

28 листопада 2018 року № 28/1118-01, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за договором кредитної лінії 05 жовтня 2021 року № 960176765, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» вже після укладення вказаного договору кредитної лінії та настання строку виконання зобов`язання за ним, що спростовує доводи відповідача за первісним позовом про недоведеність факту переходу прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».

Надалі ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 20 жовтня 2022 року уклали Договір факторингу № 20102022 відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених договором (пункт 2.1 договору). Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у додатку до цього Договору.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 06 березня 2023 року № 2 до договору факторингу від 20 жовтня 2022 року № 20102022 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором

№ 960176765 в сумі 97 613,71 грн з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу

- 21 999,40 грн; сума заборгованості за відсотками - 75 614,31 грн.

Також матеріали справи не містять повідомлення боржника - ОСОБА_1 , про відступлення прав вимоги за договором, передачу персональних даних боржника та надання йому інформації про фактора, що обумовлено частиною першою статті 18 Закону України «Про споживче кредитування».

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач вказує, що на виконання договору від 05 жовтня 2021 року № 960176765 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05 жовтня 2021 року про переказ коштів згідно договору для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .

З наданого позивачем за первісним позовом розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань згідно договору від 05 жовтня 2021 року № 960176765 утворилася заборгованість у сумі 97 613,71 грн, з яких: 21 999,40 грн - залишок заборгованості за основним боргом, 75 614,31 грн - залишок заборгованості за відсотками.

До матеріалів справи також долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором від

05 жовтня 2021 року № 960176765 за період з 05 жовтня 2021 року по 04 січня 2022 року (дата відступлення прав вимоги за договором факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01), складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». З розрахунку вбачається, що заборгованість боржника складає 64 179,13 грн, з яких: 21 999,40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 42 835,31 грн - заборгованість за відсотками.

Також до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості за договором від 05 жовтня 2021 року № 960176765 за період з 04 січня 2022 року по 06 березня 2023 року (дата відступлення прав вимоги за договором факторингу від 20 жовтня 2022 року № 20102022), складений ТОВ «Таліон Плюс». З розрахунку вбачається, що заборгованість боржника складає 97 613,71 грн, з яких:

21 999,40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 75 614,31 грн - заборгованість за відсотками.

Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі

№ 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від

15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Відповідно до доданих до позовної заяви розрахунків ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 97 613,71 грн, з яких: 21 999,40 грн - заборгованість за тілом кредиту, 75 614,31 грн - заборгованість за відсотками.

Умовами кредитного договору від 05 жовтня 2021 року № 960176765 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був визначений строк кредитування 30 днів зі сплатою процентів на вказаний період за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних (1,98 % в день). Підписавши договір сторони визначили термін платежу

- 04 грудня 2021 року, сума кредиту - 22 000,00 грн, сума нарахованих процентів - 2 970,00 грн, всього до сплати - 24 970,00 грн.

Пунктом 1.7 договору кредитної лінії від 05 жовтня 2021 року № 960176765, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , передбачено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 04 грудня 2021 року.

Матеріали справи не містять доказів продовження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 строку повернення кредиту. Жодні додаткові угоди між сторонами договору не укладалися.

Також у матеріалах справи відсутня інформація про активацію боржником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду, у порядку, встановленому пунктом 1.8 договору.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» мало право на нарахування відсотків за користування кредитом лише по 04 грудня 2021 року.

Відповідно до наданого позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» розрахунку заборгованості сума відсотків за користування кредитом за вказаний період становить 2 970,00 грн (сума заборгованості станом на 04 грудня 2021 року - тіло кредиту).

При цьому, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що 07 листопада 2021 року боржник ОСОБА_1 сплатила грошові кошти у розмірі 3 624 грн, 3 623,40 грн з яких зараховано кредитодавцем у рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом та 0,60 грн - в рахунок заборгованості за тілом кредиту.

Факт сплати грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідач за первісним позовом не заперечувала, вказала про це у відзиві на позовну заяву. Вказане також свідчить про факт визнання нею укладеного договору, наявності зобов`язань за таким договором та згоду із сумою нарахованих відсотків.

Відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягала стягненню заборгованість за договором кредитної лінії від 05 жовтня 2021 року № 960176765 в розмірі 21 999,40 грн., з яких: 21 999,40 грн - заборгованість за кредитом, 0,00 грн - заборгованість за відсотками.

На підставі викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії від 05 жовтня 2021 року № 960176765 у розмірі 21 999,40 грн.

Щодо вимог зустрічного позову, суд зазначає таке.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані фактом порушення порядку укладення кредитного договору від 05 жовтня 2021 року № 960176765 та включенням до договору кредитної лінії від

05 жовтня 2021 року № 960176765 та кредитного договору від 10 березня 2021 року № 4745283856 положень, що суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Стосовно посилання позивача за зустрічним позовом на недійсність договору від 05 жовтня 2021 року № 960176765 у зв`язку із відсутністю підпису кредитодавця, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина перша, друга статті 207 ЦК України

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України, волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

У тому випадку коли сторона не виявляла своєї волі до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тоді правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо простої письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний судом недійсним. Такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання самостійного позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Такі висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня

2022 року у справі № 227/3760/19-ц, яка не встановила підстав для відступу від зазначених висновків.

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом заявив вимогу про визнання договору

від 05 жовтня 2021 року № 960176765 недійсним з мотивів його неукладеності (непідписання договору кредитодавцем), а отже, обрав неналежний спосіб захисту прав та інтересів, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним, що також є самостійною підставою для відмови у позові.

При цьому, судом встановлено, що під час укладення кредитного договору від 05 жовтня

2021 року № 960176765 сторонами дотримано вимоги стосовно форми договору та підписано кредитодавцем та боржником, договір укладено в електронній формі, Рентерія ОСОБА_1 , отримала кредитні кошти, користувалася ними, вносила кошти в рахунок погашення наявної заборгованості, що також свідчить про фактичне визнання нею такого кредитного договору та наявності власних зобов`язань за ним.

Стосовно посилання ОСОБА_1 на недійсність договору кредитної лінії від 05 жовтня 2021 року № 960176765 та кредитного договору від 10 березня 2021 року

№ 4745283856 на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтю 21 Закону України «Про споживче кредитування», суд зазначає таке.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Відповідно до положень вказаної статті продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначений (невичерпний) перелік несправедливих умов договору.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач не надав належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є несправедливим до нього, оскільки при підписанні даних договорів ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з їх умовами, а тому, проаналізувавши умови кредитних договорів та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність в договорі кредитної лінії від 05 жовтня 2021 року

№ 960176765 та кредитному договорі від 10 березня 2021 року № 4745283856 несправедливих умов.

Доводи зустрічного позову про встановлення відповідальності за невиконання умов кредитного договору у вигляді надмірно високої пені для позичальника не заслуговують на увагу.

Так, враховуючи положення чинного законодавства про принцип свободи договору, позивач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитним установами, якщо дійсно вважав встановлення сукупної вартості кредиту, відсотків за користування кредитом у зв`язку із порушенням зобов`язань несправедливими умовами, натомість ОСОБА_1 погодилася на такі умови договорів, підписавши їх зміст без будь-яких застережень, чим засвідчила свою згоду на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Як уже зазначалося раніше, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, користувалася ними, вносила кошти на погашення заборгованості за договором від 05 жовтня

2021 року № 960176765, а також повністю погасила наявну заборгованість за договором від 10 березня 2021 року № 4745283856. Вказані обставини позивач за зустрічним позовом не заперечувала та самостійно надала докази на підтвердження зазначеного.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитних договорів недійсними.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами, вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

Відповідно до статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першою, шостою, сьомою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії від 05 жовтня 2021 року № 960176765 у розмірі 21 999,40 грн. Вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання договорів недійсними задоволенню не підлягають, у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог.

Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 03 жовтня 2023 року про оплату судового збору на суму 2 684,00 грн.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 604,89 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 203, 204, 207, 217, 218, 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором відкриття кредитної лінії від 05 жовтня 2021 року № 960176765 в розмірі 21 999,40 грн (двадцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 40 копійок).

В інший частині вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання кредитних договорів недійсними, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 604,89 грн (шістсот чотири гривні 89 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032.

Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 27 вересня 2024 року.

Суддя О.О. Хромова