Ухвала суду № 121958643, 25.09.2024, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 484/4536/22

1-кп/467/24/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 146, ч.1 ст. 309 КК України відносно обвинуваченого

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мигія Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309 КК України.

Згідно обвинувального акту, 9 лютого 2016 року близько 02 години 35 хвилин ОСОБА_4 маючи злочинний намір, спрямований на умисне знищення чужого майна, прийшов до автомобільної стоянки, яка розташована поблизу мотелю «Три бажання» за адресою: АДРЕСА_2 , де на той момент були припарковані 2 автомобіля, а саме: автомобіль марки «Reno-Master» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 та «Skoda Fabia Combi» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Українські Ферми».

Виконуючи задумане, ОСОБА_4 , шляхом зламу замка на дверях, проник у середину автомобіля «Reno-Master», де усвідомлюючи та передбачаючи, що його протиправними діями можливе знищення чи пошкодження чужого майна, при допомозі невстановленого слідством джерела вогню, умисно здійснив підпал вказаного автомобіля з середини. В результаті вчиненого підпалу автомобіль «Reno-Master» повністю згорів. Крім того в ході пожежі повністю згорів автомобіль «Skoda Fabia Combi», котрий знаходився поруч.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 було спричинено матеріальну шкоду на суму 200900 грн., а ТОВ «Українські ферми», було спричинено матеріальну шкоду на суму 46 848 грн.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України - умисне знищення майна, вчинене шляхом підпалу.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, починаючи з кінця вересня 2018 року ОСОБА_4 за попередньою змовою із особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення почали вимагати грошові кошти в сумі 2000 гривень у мешканки с. Мигія Первомайського району Миколаївської області ОСОБА_7 ..

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами потерпілої, ОСОБА_4 , за допомогою мобільного зв`язку періодично телефонував ОСОБА_7 та у телефонній розмові чи при особистій зустрічі з потерпілою, ОСОБА_4 разом зі своїми спільниками особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, систематично вимагав передачі грошових коштів на свою користь із застосуванням психологічного тиску, поступово збільшуючи суму, котра станом на 5 грудня 2018 року складала 15000 гривень. При цьому, своєю протиправною поведінкою ОСОБА_4 , особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, змусили потерпілу ОСОБА_7 сприймати їх дії, як реальну загрозу її життю та здоров`ю у випадку невиконання їх незаконних вимог. Сприймаючи дані погрози як реальні, 17 листопада 2018 року ОСОБА_7 була змушена написати розписку про неіснуючу позику в сумі 7000 гривень, яку разом із своїм паспортом громадянина України передала ОСОБА_4 .

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а саме - вимагання вчинене за попередньою змовою групою осіб.

17 листопада 2018 року близько 18:00 годин ОСОБА_4 наказав своїм спільникам особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, привести ОСОБА_7 до його домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 , так як остання не виконувала його злочинних вимог, щодо передачі на його користь грошових коштів.

Виконуючи вказівку ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, прийшли до будинку АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_7 .. Далі, супроводжуючи свої дії фізичним примусом, позбавивши ОСОБА_7 можливості обирати за своєю волею її місцезнаходження та фактично обмежуючи свободу переміщення потерпілої, особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, привели останню до будинку АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_4 .

На подвір`ї даного домоволодіння, ОСОБА_4 за попередньою змовою із своїми спільниками, знову почали незаконно вимагати з потерпілої грошові кошти на користь ОСОБА_4 .. Отримавши від ОСОБА_7 усну відповідь про неможливість виконання даних вимог, ОСОБА_4 наказав особі 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особі 2 матеріали якої виділено в інше провадження, підвісити потерпілу на дереві за допомогою мотузки, маючи на меті незаконне позбавлення її волі.

Виконуючи незаконні вимоги ОСОБА_4 , особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження, зв`язав ноги потерпілій ОСОБА_7 , а особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, перекинув інший кінець мотузки через гілку на дереві, внаслідок чого підняв її над землею вниз головою. У такому положенні потерпілу ОСОБА_7 тримали близько 30 хвилин, внаслідок чого остання не мала можливості обирати за своєю волею місце знаходження та вільно пересуватись.

Таким чином, ОСОБА_4 за попередньою змовою із особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, переслідуючи корисливий умисел, направлений на незаконне вимагання грошових коштів, всупереч волі ОСОБА_7 , незаконно позбавили її волі і тримаючи її у виснажливих для людського організму умовах, заподіяли їй фізичних страждань.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а саме - незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань.

Крім того, з грудня 2018 року близько 18:00 годин ОСОБА_4 за попередньою змовою із особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, на автомобілі ВАЗ 21099 червоного кольору із реєстраційним номером НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 , приїхали до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований по АДРЕСА_2 , з метою незаконного позбавлення волі ОСОБА_8 , переслідуючи при цьому корисливий мотив, направлений на незаконне збагачення шляхом незаконного вимагання у потерпілого грошей. У даний момент потерпілий ОСОБА_8 знаходився у зазначеному місці.

Здійснюючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 за попередньою змовою із особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, застосували відносно ОСОБА_8 насилля, яке виразилось у нанесенні неодноразових ударів кулаками і ногами по різним частинам тіла, внаслідок чого заподіяли потерпілому фізичний біль та тілесні ушкодження, подолавши його опір.

В подальшому, ОСОБА_4 разом із особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, помістили ОСОБА_8 до багажника зазначеного автомобіля проти волі останнього, внаслідок чого незаконно позбавили його волі та повезли у невідомому для нього напрямку.

Після цього, приїхавши до будинку АДРЕСА_4 , де мешкає ОСОБА_9 , ОСОБА_4 за попередньою змовою із своїми вищевказаними спільниками, завели потерпілого ОСОБА_8 до погребу, розташованого на території зазначеного домоволодіння, зачинили його ззовні, де утримували потерпілого проти його волі до наступного ранку. При цьому, ОСОБА_8 був позбавлений можливості обирати за своєю волею місцезнаходження та фактично обмежений свободою переміщення.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а саме незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань.

Крім того, 4 грудня 2018 року близько 8:00 години, ОСОБА_4 за попередньою змовою із особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, переслідуючи корисливий мотив, направлений на незаконне збагачення шляхом незаконного вимагання у ОСОБА_8 грошей, приїхали на автомобілі ВАЗ 21099 червоного кольору із реєстраційним номером НОМЕР_3 до будинку ОСОБА_9 ( АДРЕСА_5 ).

Спочатку ОСОБА_4 разом із своїми вищевказаними спільниками вивели ОСОБА_8 з погребу і завели до однієї з кімнат житлового будинку, розташованого на території зазначеного домоволодіння, де продовжили незаконно вимагати у потерпілого грошові кошти, застосовуючи відносно нього фізичне насильство у вигляді нанесення чисельних ударів руками, ногами, палицями, гумовими шлангами по різним частинам тіла.

При вчиненні зазначених протиправних дій, ОСОБА_4 наказав особі 2 матеріали якої виділено в інше провадження, залишатись разом із ОСОБА_8 , щоб останній не втік, а сам за попередньою змовою із особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження, маючи на меті більш ефективне досягнення результату незаконного збагачення, поїхав на автомобілі ВАЗ 21099 із реєстраційним номером НОМЕР_3 до місця мешкання ОСОБА_10 , який являється знайомим потерпілого ОСОБА_8 .

Після цього ОСОБА_4 із особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, привезли ОСОБА_10 до будинку АДРЕСА_4 , де застосовуючи до нього безпосередній вплив фізичним примусом, позбавляючи його керувати своїми вчинками, надали йому плоскогубці, за допомогою яких наказали вирвати зуб ОСОБА_8 .

Будучи під безпосереднім впливом фізичного примусу з боку ОСОБА_4 , особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, внаслідок якого керування своїми вчинками було неможливим, ОСОБА_10 , не бажаючи здійснення таких дій та настання відповідних наслідків, взяв плоскогубці та вирвав один зуб з верхньої щелепи потерпілого ОСОБА_8 .. При цьому, особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, тримали потерпілого по боках, а ОСОБА_4 стояв поруч, керуючи діями останніх.

Відповідно до висновку експерта в ОСОБА_8 виявлено: закриту черепно-мозкову травму яка проявилася струсом головного мозку, посттравматичний правобічний перфоративний отит, травматична екстракція першого зуба верхньої щелепи справа, синець правої гомілки, садна і синці голови, тулуба і кінцівок.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, а саме - катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю шляхом нанесення інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать їх волі вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в період часу з грудня 2018 року по 4 грудня 2018 року ОСОБА_4 за попередньою змовою із особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, почали вимагати грошові кошти в сумі 5000 гривень у мешканця с. Мигія Первомайського району Миколаївської області - ОСОБА_8 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вимогу незаконного отримання грошових коштів потерпілого, ОСОБА_4 разом зі своїми вищевказаними спільниками, в усній формі, висловлювали погрози фізичною розправою на адресу ОСОБА_8 , що супроводжувалось нанесенням йому тілесних ушкоджень та фізичних страждань, тим самим своєю протиправною поведінкою ОСОБА_4 , особа 1 матеріали якої виділено в інше провадження і особа 2 матеріали якої виділено в інше провадження, змусили потерпілого ОСОБА_8 сприймати їх дії як реальну загрозу його життю та здоров`ю у разі невиконання їх незаконних вимог.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а саме - вимога передачі чужого майна (вимагання), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, 8 грудня 2018 року о 10:00 год. в будинку АДРЕСА_3 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , на підставі ухвали слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області проведено обшук.

В ході проведення даного обшуку у прихожій кімнаті житлового будинку, на холодильнику виявлено полімерний пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору у подрібненому та сухому стані. В подальшому вказаний пакет разом із його змістом належним чином вилучено.

Згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів», затвердженою постановою КМУ від 06.05.2020 № 770 канабіс, екстракт канабісу віднесені до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Згідно висновку експерта, надана на експертизу речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс. Маса канабісу у висушеному стані становить 20,321 г.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме - незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

До судового засідання обвинуваченим ОСОБА_4 подано два клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 КК України за кожним епізодом та закриття кримінального провадження в цих частинах, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В судовому засіданні усно заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні обвинувачений клопотання підтримав.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні підтримав заявлені клопотання обвинуваченого та просив про їх задоволення.

Обвинуваченому ОСОБА_4 судом було роз`яснено, та він повідомив суд, що розуміє, що має право на загальний судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину пред`явленого йому обвинувачення, та розуміє, що звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.1 ст. 309 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою обставиною, та не свідчить про його невинуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Водночас - обвинувачений надав свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.1 ст. 309 КК України, за закінченням строків давності.

У зв`язку із чим, просив закрити кримінальне провадження відносно нього, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Прокурор щодо вказаного клопотання заперечив з огляду, на те що злочини передбачені ч.2 ст. 146 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів, але відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України, строки давності у даному кримінальному провадженні зупинялися, обвинувачений оголошувався в розшук, вчиняв інші кримінальні правопорушення. Тому вважав, що клопотання в даній частині не підлягає до задоволення. В частині закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 309 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК України не заперечував, оскільки такий на теперішній час сплив.

Суд, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, прокурора щодо заявленого клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до положень ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина 4 ст. 286 КПК України передбачає, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частина 3 ст. 288 КПК України встановлює, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень ч.1 ст. 49 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінальних правопорушень) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 3 ст.49 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення кримінальних правопорушень) перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

В свою чергу, положеннями ч. 2 ст. 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

У відповідності до обвинувального акту по кримінальному провадженні № 12022150110000001, ОСОБА_4 09 лютого 2016 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 194 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, строк давності якого становить 10 років.

До закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України вчинене 17 листопада 2018 року,яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, строк давності якого становить 10 років.

До закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України (часом вчинення якого є 17 листопада 2018 року), обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146 КК України, вчинені 17 листопада 2018 року та на початку грудня 2018 року.

Зазначені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 146 КК України, відповідно до приписів ч. 4 ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, тобто строк давності за ним становить, згідно з вищевикладеними положеннями закону України про кримінальну відповідальність, п`ять років.

Однак, до закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 127 КК України вчинене 04 грудня 2018 року, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, та строк давності якого становить 10 років.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України, вчинене 04 грудня 2018 року, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, та строк давності якого становить 10 років, за ч.1 ст. 309 КК України вчинене 08 грудня 2018 року, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, та строк давності якого становить 3 роки.

Також, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувався у вчинених кримінальних правопорушеннях за ч.3 ст. 185 КК України, яке мало місце 07-08 січня 2022 року, та яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, та строк давності якого становить 10 років, за ч.4ст. 185 КК України вчинене 20 вересня 2022 року, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, та строк давності якого становить 10 років, за ч.4 ст. 185 КК України вчинене 20-21 жовтня 2022 року, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, та строк давності якого становить 10 років.

Ухвалою суду від 25.09.2024 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, в частині пред`явленого обвинувачення за фактами викрадення майна в ніч з 07.01.2022 року по 08.01.2022 року на суму 1150,00 грн.; 20.09.2022 року на суму 1500,00 грн. та в ніч з 20.10.2022 року по 21.10.2022 року на суму 2000,00 грн. закрито на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Отже, з урахуванням викладеного, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 після вчинення ним 17 листопада 2018 року та на початку грудня 2018 року кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 КК України, вчинив інше кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, суд констатує, що в даному випадку перебіг строку давності за вчинення ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146 КК України, тобто скоєних 17 листопада 2018 року та на початку грудня 2018 року, перервався.

Відтак, строк давності в даному конкретному випадку за вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 КК України починає свій відлік з моменту вчинення ним після цього злочину, останнього за часом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, тобто з 04 грудня 2018 року.

Виходячи з наведеного, наразі строк давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 КК України не закінчився у зв`язку із його перериванням.

Також, суд враховує, що постановою слідчого СВ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_11 від 06.06.2022 року ОСОБА_4 , підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309 КК України було оголошено в розшук (т.3 а.с.156-161, т.4 а.с.77-82)

Постановою слідчого СВ Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_11 від 06.06.2022 року, погодженою прокурором Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_12 , досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022150110000001 від 06.06.2022 року, зупинено (т.3 а.с.162-167, т.4 а.с.83-89, 180-186)

14.06.2022 року ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309 КК України. (т.4 а.с.177-179).

Згідно протоколу затримання ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 309 КК України, було затримано о 06 год.00 хв. 31.10.2022 року на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді (т.4 а.с.91-95)

Таким чином з наведеного слідує, що обвинувачений свідомо ухилявся від явки до органу досудового розслідування. Доказів, які підтверджують зворотнє, суду не надано, що вказує на негативну посткримінальну поведінку останнього, а такі дії суд сприймає, як умисні дії вчиненні з метою затягування розумних строків досудового слідства, та як наслідок уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.

Відповідно ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.

Оскільки, ч. 2 ст. 49 КК України йдеться не про переривання, а про зупинення строку давності з дня з`явлення особи, яка ухилялась від досудового слідства або суду. Перебіг строку давності не відновлюється спочатку, а триває. У цьому разі час, який минув від моменту вчинення кримінального правопорушення до моменту, коли особа почала ухилятися від суду, не анулюється, а підлягає зарахуванню у строк давності.

За такого, строк з 06.06.2022 року (тобто строк зупинення кримінального провадження) до 31.10.2022 року (день затримання), що становить 4 місяці 24 дні, в строк давності не входить.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що законних та достатніх підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 146 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та, відповідно, закриття кримінального провадження не має у зв`язку з чим, у задоволенні клопотання обвинуваченого слід відмовити.

Щодо клопотання в частині звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України на підставі ст. 49 КК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до чинної ст. 12 КК України у редакції Закону від 22.11.2018 № 2617-VIII, зазначене кримінальне правопорушення віднесене до кримінальних проступків.

Положення п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у редакції Закону від 22.11.2018 № 2617-VIII передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 17.06.2020 року №598/1781/17 (13-47кс20) звернула увагу на те, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (закінчення строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Таким чином, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частина 2 ст. 49 КК України). Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінального проступку передбаченого частиною першою статті 309 КК України, який відбувся 08 грудня2018 року.

Також суд враховує, що в період з 08.12.2018 по 08.12.2021 обвинувачений в розшуку не перебував, провадження по справі не зупинялося, нових злочинів до закінчення строку давності не вчиняв.

З огляду на наведене, з часу вчинення вищезазначеного кримінального проступку минуло більше трьох років, тобто у даному кримінальному провадженні закінчився строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, передбачений пунктом другим частини першої статті 49 КК України.

Враховуючи наявність згоди обвинуваченого, звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

З`ясувавши позицію сторін, суд вважає, що клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження є обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.

Пунктом 3 ч. 1. ст. 118 КПК України зазначено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду (Постанова від 17.06.2020, справа №598/1781/17) кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.

Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо.

У Постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №203/241/17 вказано: якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Цивільний позов не заявлявся. Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на проведення судової експертизи за експертною спеціальністю 8.6 (дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів) № 26 від 11.01.2019 року в розмірі 572,00 грн. необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 49КК України, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 задовольнити частково.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в частині обвинувачення за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження в частині пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, відповідно до ст. 49 КК України.

Витрати на проведення судової експертизи за експертною спеціальністю 8.6 (дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів) № 26 від 11.01.2019 року в розмірі 572,00 грн. - віднести на рахунок держави.

Речові докази:

- канабіс у висушеному стані після проведення експертного дослідження вагою 20,021 г, який знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області (квитанція №120 від 12.02.2019) - знищити.

У задоволенні інших клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 146 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 30 вересня 2024 року о 08 годині 00 хвилин.

Суддя Арбузинського

районного суду ОСОБА_1