Постанова № 121958154, 24.09.2024, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4029/24

Провадження № 3/333/1894/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Ковальова Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції Запорізької області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13 квітня 2024 року о 14 годин 00 хвилин у м. Запоріжжя по вул.Оріхівське шосе, 14а керував транспортним засобом - автомобілем ЗАЗ DAEWOO Т13110 70, держномер НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що ч.1т. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав письмові пояснення, в яких свою провину не визнав, просив закрити провадження у справі, вказавши наступне. Спочатку він не відмовлявся їхати на медичний огляд в заклад охорони здоров?я, але після телефонного дзвінка командира та нагадування, що його чекає більш сувора відповідальність (у вигляді кримінальної відповідальності), якщо він негайно не з`явиться на територію в/ч, змусило його відмовитись від проходження медичного огляду. Також в протоколі зазначено свідків, які взагалі не були присутні, доказ що підтверджують їх відсутність, є відео з бодікамер поліцейських. Також вказав, що оскільки він є військовослужбовцем Збройних Сил України та на момент зупинки його поліцейськими виконував обов?язки військової служби, працівники поліції не є уповноваженими особами на проведення огляду військовослужбовця Збройних Сил України на стан наркотичного сп?яніння, оскільки такими повноваженнями наділені посадові особи, уповноважені на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командири військових частин. Вважає, що оскільки не було залучено представників Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, тому надані поліцейським докази є недопустимими, як такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю. Також зазначив, що з відеозапису вбачається, що у нього були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння. Крім того, звертає увагу на те, що у ситуації, що склалася, стояв вибір між адміністративною відповідальністю за статтею 130 КУпАП (яка передбачає штраф і позбавлення права керування на 1 рік) та кримінальною відповідальністю, яка може охоплюватися злочинами, передбаченими статтями 402 або 403 Кримінального кодексу України («Непокора», «Невиконання наказу»), максимальна санкція яких за відсутності кваліфікуючих ознак становить позбавлення волі до трьох років, він мав бойовий наказ, що підтверджується листом військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2024, проїзд до лікарні значно затримав би його та побратимів у дорозі до військової частини, а тому він діяв в умовах крайньої необхідності.

Дослідивши матеріали,приходжу довисновку,що ОСОБА_1 порушивп.2.5Правил дорожньогоруху,оскільки відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд прийшов до таких висновків виходячи з наступного.

13 квітня 2024 року о 16.38 год. був складений протокол серії ААД №904936, в якому зафіксоване вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 з протоколом ознайомлений, надав письмові пояснення, про що свідчить його підпис та відеозапис, з якого вбачається, що поліцейський зачитує протокол, роз`яснює його зміст та надає на підпис.

Згідно направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння від 13 квітня 2024, ОСОБА_1 має ознаки сп`яніння звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови та координації рухів.

Крім того, як вбачається з відеозапису з боді-камер поліцейського, під час зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції виявлено пігулку без маркувань, на що Огнивий каже, що це «віагра». В подальшому працівниками поліції задіяно службову собаку, яка одразу підійшла до даної пігулки, яку поклали у траву.

Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд також враховує той факт, що, згідно відеозапису, ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду вже в той момент, коли вони вже рушили в автомобілі до медичного закладу, причому ОСОБА_1 не говорить, що поспішає виконувати бойове розпорядження, а вказує, що вже «відхватив від усіх».

Далі зафіксовано роз`яснення працівником поліції ОСОБА_1 про відповідальність за відмову від проходження запропонованого огляду та як наслідок, складання адміністративного протоколу. Отже, за обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом та виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, зафіксована працівником поліції позиція ОСОБА_1 вірно розцінена як відмова водія від проходження огляду.

Відповідна відмова водія є порушенням вимог п.2.5 ПДР та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи ОСОБА_1 , що він діяв у стані крайньої необхідності не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі статтею 18 КУпАП крайня необхідність - це стан, в якому була вчинена дія, передбачена цим Кодексом або іншими законами України, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, і який виключає можливість кваліфікації цієї дії як адміністративного правопорушення. Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Лише за наявності усіх трьох наведених вище умов особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 цього Кодексу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він є військовослужбовцем та виконував термінове доручення командування військової частини, пов`язане з військовою службою, через невиконання якого могли бути негативні наслідки по здійсненню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, та інших заходів пов`язаних із захистом Батьківщини, не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному, або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо завдана шкода є меншою, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Таких обставин в цій справі не встановлено.

Сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби та необхідність прибуття його до місця несення служби, як вбачається з листа військової частини, тобто його участь у звільненні від окупантів території України , заслуговують на повагу, але є такими, що не свідчать про те, що за обставинами вчинення ОСОБА_1 дміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, 13 квітня 2024 року він діяв в стані крайньої необхідності.

Також суд знаходить неспроможними посилання ОСОБА_1 на норми ст..ст. 266-1 , 235-1 КУпАП в обґрунтування недопустимості доказів по справ з огляду на наступне.

Так, за змістом ст.266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Також, відповідно до ст.266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як було встановлено, в даному випадку ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у АДРЕСА_2 а під час керування транспортним засобом - автомобілем, тобто поза межами території будь-якої військової частини.

Крім того, відповідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовцяпішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись. Отже, доводи ОСОБА_1 з цього приводу є безпідставними.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суд не вбачає.

Відповідно дост. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 130, 276-284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі17 000 /сімнадцять тисяч/ гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 /один/ рік.

Платіжні реквізити для сплати адміністративного штрафу:

Отримувач: ГУК у Зап.обл/Запорізька обл/21081300

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001

Код класифікації доходів бюджету: 21081300, Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі)

Відповідно до вимог ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі605/ шістсот п`ять/ гривень 60 копійок.

Платіжні реквізити для перерахування судового збору:

Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ю.В. Ковальова