Рішення № 121955128, 30.09.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4628/24

Провадження № 2/346/1899/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Сольського В. В.

з участю секретаря судового засідання Біди Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальностю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальності «ВІН ФІНАНС» звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 27.03.2019 року між ТзОВ «Аветус Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 743046.

Відповідно до умов вказаного договору позики позивачці надано кредит в розмірі 7 000 грн., строк користування кредитом - 30 днів.

12.04.2018 року між ТзОВ «Аветус Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір факторингу № 01072019. Згідно зумовами вказаного договору відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором № 743046, за яким ТОВ«Фінансова компанія«Довіра та гарантія» набуло прав кредитора до відповідача.

25.07.2024 року загальними зборами учасників ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» прийнято рішення про зміну назви на ТзОВ «ВІН ФІНАНС».

У зв?язку з тим, що відповідачем неналежним чином були виконані умови договору, Позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 37 706,35 грн., що складається з наступного: суми заборгованості - 24 750 грн.; суми інфляційних втрат - 10725,94 грн.; 3 % річних- 2 230,41 грн., витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. та судовий збір.

Ухвалою від 25.07.2024 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить розглядати справу за відсутності представника, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду, 12.09.2024 року, представник відповідачки, адвокат Калінін С.К. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, у зв`язку з тим, що ТОВ "ВІН ФІНАНС" не надало до матеріалів позовної заяви жодних доказів вчинення ОСОБА_1 таких дій: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір відповідно до ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. ТОВ "ВІН ФІНАНС" не надало суду доказів проведення ідентифікації ОСОБА_1 при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. Крім цього, у самому Договорі №743046 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту не міститься даних, стосовно одноразового ідентифікатора, яким повинен був підписаний вказаний Договір. Матеріали справи містять копію договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, графік платежів, який є додатком до вказаного договору, паспорт споживчого кредиту, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису.

Вказує, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких даних, стосовно одноразового ідентифікатора, яким повинен був підписаний вищезазначений договір, крім цього, немає доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачці.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб?єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. жодних доказів на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів товариством з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» не було надано.

Позивач не заявляв клопотання про витребування доказів належності відповідної карти відповідачці, зарахування кредитних коштів на зазначену картку чи виписки по рахунку Відповідачки безпосередньо у банківської установи, в якій міститься рахунок ОСОБА_1 .

Позивачем належними допустимими доказами не доведено наявність заборгованості відповідачки (не надано виписки за картковими рахунками), у зв?язку з чим позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Щодо підстав позову та наявності у позивача права грошової вимоги до відповідача.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 27.03.2019 року між ТзОВ «Аветус Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 743046.

Відповідно до наданого договору позики від 27.03.2019 року відповідачці було надано кредит у розмірі 7 000,00 грн, дата повернення 26.04.2019 року, відсоткова ставка становить 1, 80% в день, реальна річна відсоткова ставка складає 657,00 %.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 743046 позивачем надано довідку про ідентифікацію, розрахунок заборгованості за період з 26.07.2021 по 26.07.2024, виписку з рахунку.

Надаючи оцінку зазначеним доказам у справі, суд враховує, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Разом з тим, суд встановив, що надані до позовної заяви докази жодним чином не підтверджують отримання відповідачкою позики у заявленому позивачем розмірі, оскільки надані документи не містять відомостей про те, що відповідачці були перераховані грошові кошти на її банківський рахунок або первісним кредитором виконано обов`язок з надання кредиту в інший спосіб за договором № 743046 від 27.03.2019 року.

При цьому, як уже вказувалось вище у цьому рішенні, відповідно до положень ст. 517 ЦК України новому кредиторові у зобов`язанні передаються від первісного кредитора документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

17.12.2020 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 278/2177/15-ц, провадження № 61-22158св19 (ЄДРСРУ № 93630925) підтвердив раніше висловлену правову позицію стосовно належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів та розмір кредитної заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі №161/16891/15-ц).

Суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р.№ 6-16цс15.

Пункт 51 Розділу 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року встановлює, що Первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Також пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53).

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ, заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18.

Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачці, згідно з кредитним договором № 743046 від 27.03.2019 року було видано кредитні кошти та саме в сумі, заявленій позивачем. Визначення конкретної суми в договорі не свідчить про її отримання відповідачем та саме в цьому розмірі.

Розрахунок заборгованості на який посилається позивач, сформований в односторонньому порядку, зміст цього документу повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), шляхом довільного внесення до його змісту будь-яких відомостей. Вказаний документ не є первинним документом, який підтверджує отримання кредитних коштів, користування ними, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

Наявність сформованих в односторонньому порядку документів за кредитним договором № 743046 від 27.03.2019 року не є достатнім для висновку про існування боргу у заявлену позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кошти відповідачці, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.

Крім цього, за відсутності належних та допустимих доказів, суд позбавлений можливості зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачкою умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови договору порушені відповідачкою.

За загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 12, 13 ЦПК України).

Отже, з аналізу викладеного, судом встановлено, що позивачем не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів того, що «ВІН ФІНАНС» має право стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 743046 від 27.03.2019 року; отримання відповідачкою коштів за договором кредитної лінії та наявності у неї заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов договору кредитної лінії; а також правильність розрахунку її розміру.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати у справі покладаються на позивача.

Інші витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові - покладаються на позивача.

Відповідачкою у відзиві вказано, що нею у зв`язку з розглядом справи в суді понесено витрати по оплаті послуг адвоката (адвокатське бюро «Калінін і партнери») за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000 грн., з яких 500 грн. - усна консультація, 1000 грн. - вивчення та аналіз позовної заяви з додатками та 4500 грн. - складання, оформлення та подання до суду відзиву на позов, які просить стягнути з позивача.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Судувід 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження№ 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

На підтвердження факту надання правничої допомоги відповідачкою надано Договір №б/н/24 від 06.09.2024 року, платіжну інструкцію від 07.09.2024 на суму 3000 грн., акт виконаних робіт від 11.09.2024.

У Постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21 (адміністративне провадження № К/990/30188/22) Верховним Судом зазначено наступне: «…згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».

Вказані заявником в акті наданих послуг такі види послуг як усна консультація, вивчення та аналіз позовної заяви охоплюються послугою з підготовки та оформлення відзиву на позов, у зв`язку з чим сторонами помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки відзиву на позов.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022.

Враховуючи вищевикладене та факт відмови в задоволенні позовних вимог, співмірним розміром правничої допомоги, з урахуванням складності даної справи, реального часу надання правничої допомоги та обсягу необхідної до виконання роботи, беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат відповідачки на професійну правничу допомогу до 4500 грн.

Таким чином, враховуючи визначені у ч.4-6 ст. 137 ЦПК України критерії, суд вважає за доцільне стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 4500 грн.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальностю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальностю «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без учасників справи до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляц ійну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальностю «ВІН ФІНАНС», адреса: Україна, 04112, місто Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ: 38750239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Сольський В. В.