Вирок № 121950689, 30.09.2024, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1536/24

провадження № 1-кп/631/139/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді ОСОБА_1 , яка здійснює кримінальне провадження одноособово, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в селищі Нова Водолага Харківського району Харківської області в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження та відповідно до положень частини 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 серпня 2024 року під № 12024226160000034 щодо обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Просяне, Нововодолазького району Харківської області, громадянина України, має середньо освіту, студента Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф. Я. Тимошенка, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення проступку, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазькогорайонного судуХарківської областів порядку,передбаченому статтями291,293та 302Кримінального процесуальногокодексу України,надійшов складенийпрокурором обвинувальнийакт іздоданими донього документамиразом ізклопотанням пройого розглядв порядкуспрощеного провадженнята матеріаламидосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань15серпня 2024року під№ 12024226160000034,за обвинуваченням ОСОБА_3 увчиненні кримінального правопорушення проступку, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України за встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Так, 14 серпня 2024 року близько 18 годин 40 хвилин неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своїми товаришами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували на території парку «Ювілейний», який розташований в селищі Нова Водолага, Харківського району Харківської області, де в той же час перебували неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та іншими особами, дані яких не вдалося за можливе встановити в ході досудового розслідування, а також інші відпочиваючі особи.

У той же день, близько 18 години 50 хвилин, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підійшли до ОСОБА_6 та інших осіб, які відпочивали на лавках біля столів для гри у шахи.

Під час спілкування, із компанією вищевказаних осіб, у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, поєднаний зі спричиненням тілесних ушкоджень ОСОБА_6 невизначеного ступеню тяжкості.

Реалізуючи свій протиправний умисел, у вказаний час та у вказаному місці, перебуваючи у громадському місці, одноособово, не узгоджуючи свої дії з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, зухвало, проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загально визначених правил поведінки і моральності, усвідомлюючи протиправність, караність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, усвідомлено зневажливо ставлячись до громадського порядку, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, моральності та добропристойності, намагаючись самоутвердитися за рахунок приниження ОСОБА_6 , протиставляючи себе іншим особам, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у безпідставному чіплянні до ОСОБА_6 , висловлюванні нецензурною лайкою на його адресу, а також супроводжувалось насильством та нанесенням ударів ОСОБА_6 із заподіянням йому тілесних ушкоджень, а саме сидячи біля ОСОБА_6 , наніс три удари головою в лоба, після чого наніс йому чотири удари кулаком лівої руки у область голови справа. ОСОБА_6 почав прикривати голову руками з метою уникнення ударів, а ОСОБА_3 продовжив наносити йому удари кулаком лівої руки, які приходилися потерпілому по правій руці.

ОСОБА_6 підвівся з лавки та почав чинити ОСОБА_3 супротив, однак ОСОБА_3 , не реагуючи на дії ОСОБА_6 та не реагуючи на зауваження сторонніх осіб, продовжив спричиняти тілесні ушкодження ОСОБА_6 , а саме наніс удар кулаком лівої руки у область тулуба справа. Після цього ОСОБА_6 знову сів на лавку, а ОСОБА_3 стоячи перед ним, висловлюючись нецензурною лайкою та словесно принижуючи його, почав плювати йому на тулуб та наніс близько семи ударів кулаками обох рук по голові.

Довівши свій протиправний умисел до кінця, а саме вчинивши вищевказані хуліганські дії, які виражалися у грубому порушенні громадського порядку з особливою зухвалістю та спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та самоствердившись за рахунок інших, після численних зауважень присутніх, ОСОБА_3 припинив свої неправомірні дії.

Відповідно до висновку експерта № 12-14/94-НВ/24 від 15 серпня 2024 року у ОСОБА_6 виявлено травматичний набряк, синець, садно на голові, які виникли від травматичної дії тупого твердого предмету з обмеженою контактною поверхнею, механізмом утворення удар, удар-ковзання, можливо за 1 добу до огляду. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів (пункти 2.3.5. а, 2.3.2. б «Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6). Між отриманими тілесними ушкодженнями та незначними скороминущими наслідками, що настали у ОСОБА_6 мається причинний зв`язок. Дані тілесні ушкодження до небезпечних для життя не відносяться.

Крім того, 14 серпня 2024 року близько 18 години 55 хвилин, неповнолітній ОСОБА_3 , разом зі своїми товаришами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийшли до приміщення громадського туалету, розташованому у будинку культури на території парку «Ювілейний» в АДРЕСА_2 , де у той же час перебували неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У той же день та час, під час спілкування із ОСОБА_9 у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, поєднаний зі спричиненням тілесних ушкоджень ОСОБА_9 невизначеного ступеню тяжкості.

Реалізуючи свій протиправний умисел, у вказаний час та у вказаному громадському місці, одноособово, не узгоджуючи свої дії з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи умисно, протиправно, зухвало, проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загально визначених правил поведінки і моральності, усвідомлюючи протиправність, караність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, усвідомлено зневажливо ставлячись до громадського порядку, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки, моральності та добропристойності, намагаючись самоутвердитися за рахунок приниження ОСОБА_9 , протиставляючи себе іншим особам, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у безпідставному чіплянні до ОСОБА_9 , та нанесенням ударів потерпілому із заподіянням йому тілесних ушкоджень, а саме ОСОБА_3 заштовхав ОСОБА_9 у приміщення туалету та наніс йому спочатку два удари кулаком лівої руки у область обличчя справа, потім не менше десяти ударів в кулаками обох рук по голові та обличчю.

Довівши свій протиправний умисел до кінця, а саме вчинивши вищевказані хуліганські дії, які виражалися у грубому порушенні громадського порядку з особливою зухвалістю та спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та самоствердившись за рахунок нього, ОСОБА_3 припинив свої неправомірні дії.

Відповідно до висновку експерта № 12-14/95-НВ/24 від 15 серпня 2024 року у ОСОБА_9 виявлено травматичні набряки м`яких тканин, садно на обличчі, забійні рани на язиці, які виникли від травматичної дії тупих твердих предметів з обмеженою контактною поверхнею, механізмом утворення удар, удар-ковзання, можливо за 1 добу до огляду. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів (пункти 2.3.5. а, 2.3.2. б «Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6). Між отриманими тілесними ушкодженнями та незначними скороминущими наслідками, що настали у ОСОБА_9 мається причинний зв`язок. Дані тілесні ушкодження до небезпечних для життя не відносяться.

Таким чином, своїми умисними діями 14 серпня 2024 року ОСОБА_3 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України.

При вирішенні питання щодо здійснення судового провадження у суді першої інстанції суд приймає до уваги, що обвинувальний акт у даному кримінальному проваджені надійшов до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

З цього приводу слід зазначити, відповідно до положень частини 2 статті 12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 296 зазначеного кодифікованого закону України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до проступків.

Частинами 2 та 3 статті 381 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що суд розглядаєобвинувальний актщодо вчиненнякримінального проступкубез проведеннясудового розглядув судовомузасіданні завідсутності учасниківсудового провадження,якщо обвинуваченийне оспорюєвстановлені підчас дізнанняобставини ізгоден зрозглядом обвинувальногоакта зайого відсутності. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Прокурор, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, він до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додає їх відповідні письмові заяви та матеріали досудового розслідування (частини 1 та 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України).

Так, до обвинувального акту долучено письмову заяву підозрюваного ОСОБА_3 , складену 25 вересня 2024 року в присутності захисника ОСОБА_11 , яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням від 25 вересня 2024 року № 005-270009598, виданим Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також в присутності законно представника ОСОБА_12 , в якій ОСОБА_3 зазначає про беззаперечне визнання ним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України та згодою із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Також, у вказаній заяві підозрюваний у присутності захисника та законного представника зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_11 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Із наданих матеріалів кримінального провадження, суд також переконався, що 25 вересня 2024 року потерпілий ОСОБА_6 у присутності законного представника ОСОБА_13 , а також потерпілий ОСОБА_9 у присутності законного представника ОСОБА_14 , надали кожний окремо прокуророві Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_15 письмові заяви, відповідно до яких надали згоду на розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 серпня 2024 року під № 12024226160000034 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України, в порядку спрощеного провадження та повідомили про роз`яснення їм, у відповідності до частини 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, змісту встановлених у результаті досудового розслідування обставин та ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

За таких обставин, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_16 у заяві про визнання винуватості, в присутності захисника та законного представника беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинуваченому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорювання встановлених досудовим розслідуванням обставин, враховуючи, що обвинуваченим у присутності законного представника надана згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, він правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, враховуючи заяву потерпілого ОСОБА_6 , складену у присутності законного представника ОСОБА_13 , а також заяву потерпілого ОСОБА_9 , складену у присутності законного представника ОСОБА_14 , які не заперечували проти такого розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до приписів частини 2 статті 382 Кримінального процесуального кодексу України.

Вивчивши зміст обвинувального акта із доданими до нього документами, перевіривши матеріали досудового розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 серпня 2024 року під № 12024226160000034, проаналізувавши у сукупності надані прокурором докази, які узгоджуються між собою, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд керуючись законом, дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального проступку. Дії обвинуваченого відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані як хуліганство, тобто грубепорушення громадськогопорядку змотивів явноїнеповаги досуспільства,що супроводжувалосьособливою зухвалістю, у зв`язку із чим обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначив, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Аналогічні за змістом роз`яснення містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», де зазначено, що при призначенні покарання неповнолітнім суди повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України та санкції частини 2 статті 125 Кримінального кодексу України, а також особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинене кримінальне правопорушення, яке кримінальним законом вважається проступком.

Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення кримінального правопорушення, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у селі Просяне, Нововодолазького району Харківської області, має середню освіту, на даний час навчається на першому курсі Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Я. Ф. ОСОБА_17 за спеціальністю 208 «Агроінженерія», за державним (регіональним) замовленням. Згідно характеристики, наданої директором Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Я. Ф. ОСОБА_17 за вихідним № 439 від 24 вересня 2024 року, ОСОБА_3 характеризується задовільно, на початку навчального року мав пропуски занять, які відбуваються онлайн в конференції програми Zoom. З приводу чого проведена бесіда по телефону керівника групи з мамою студента, ОСОБА_12 , яка пояснила, що причиною пропусків була відсутність електропостачання або інтернету. Мати хлопця підтримує зв`язок з керівником групи та відвідувала батьківські збори. Стосовно поведінки ОСОБА_18 скарг від студентів одногрупників та викладачів не надходило. З приводу виконання індивідуального навчального плану та рівня успішності надати фактичну інформацію складно, по причині малого терміну навчання студента. Академічну та соціальну стипендію ОСОБА_19 не отримує.

За даними наявної документації ОСОБА_3 має задовільний стан здоров`я, до осіб з інвалідністю не відноситься, на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність. Має постійне місце проживання та реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , за яким згідно характеристики депутата округу № 3 Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_20 від 22 серпня 2024 року № 02-27/1912 характеризується формально, скарг і нарікань не надходило, компрометуючі матеріалі відсутні.

До кримінальної відповідальності ОСОБА_3 притягується вперше, що вбачається із довідки ІАС УІПА Головного управління Національної поліції в Харківській області, ІАС ДІ Міністерства внутрішніх справ № 76-26082024/63061 станом на 26 серпня 2024 року. Відповідно до повідомлення Харківського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України № 24/26/521-24 від 21 серпня 2024 року, ОСОБА_3 на обліку в районному секторі з питань пробації не перебував та не перебуває.

Згідно інформації Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22 серпня 2024 року № 01-32/1295, сім`я ОСОБА_12 , яка має на вихованні двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Діти на обліку в Службі у справах дітей не перебувають.

Відповідно до копії акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 21 серпня 2024 року та затвердженого начальником Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_22 , за вказаною адресою у приватному житловому будинку мешкають: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Під час обстеження в будинку було чисто, є меблі, побутова техніка, продуктами харчування забезпечені, в будинку є все необхідне для дітей. Зі слів матері ОСОБА_24 , її син себе захищав від інших дітей, що спричинило бійку та конфлікт. Батьки офіційно працевлаштовані, забезпечують дітей усім необхідним, створюючи необхідні умови для синів. У дітей є окремі ліжка, одяг відповідно віку дітей, особисті засоби гігієни, гаджети. Стосунки в сім`ї доброзичливі. Під час обстеження було проведено бесіду з батьками та дітьми щодо недопущення повторення побідних ситуацій.

З акту оцінки потреб сім`ї/особи, складеного 23 серпня 2024 року працівниками Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» Нововодолазької селищної ради Харківської області, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , мешкають: мати ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , батько ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . ОСОБА_3 вага, зріст відповідають віку; одяг відповідає сезону, має чисту постільну білизну; проходить профілактичний огляд, має медичну картку; харчування відповідає віку, регулярне; навчається у закладі професійно-технічної освіти, успішність задовільна, наявне все необхідне для навчання; за емоціональним станом урівноважений та спокійний, на момент обстеження дитина у гарному стані; шкідливі звички відсутні; любить та поважає обох батьків, має друзів, зі слів мами, у сім`ї теплі та дружні стосунки; самостійно доглядає за собою та особистими речами, на момент обстеження дитина має охайний вигляд. У сім`ї є близькі родичі, мають позитивні стосунки з членами громади, батьки отримують заробітну плату, борги відсутні. Помешкання задовільне, дотримуються санітарно-гігієнічних норм, є окремі ліжка, облаштовано місце для гри, навчальних занять, помешкання та територія навколо безпечні для дітей. За результатами оцінювання потреб сім`ї складні життєві обставини відсутні, родина соціального супроводу не потребує.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до проступку, у віці 15 років.

Згідно з положеннями статті 22 Кримінального кодексу України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років. Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за, зокрема, хуліганство (стаття 296).

Обставинами, що в силу пунктів 1 та 3 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, пом`якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

При цьому, неповнолітній вік особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України є обставиною, яка пом`якшує покарання. Вона обов`язково має враховуватись при призначенні покарання незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду справи повноліття.

Обставин, що у відповідності частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено та у обвинувальному акті не наведено, а суд у відповідності до частини 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України розглядає кримінальне провадження лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив, що призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину (абзаци 7 та 8 підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

У Рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України вказав, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди тощо.

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (пункт 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 161/7253/18).

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3 на даний час та на момент вчинення кримінального правопорушення є неповнолітнім, але досяг п`ятнадцятирічного віку, тобто, призначаючи покарання останньому, суд зобов`язаний керуватися положеннями, визначеними у розділі XV Загальної частини Кримінального кодексу України.

Приписами статті98Кримінального кодексуУкраїни визначено,що донеповнолітніх,визнаних виннимиу вчиненнікримінального правопорушення,судом можутьбути застосованітакі основнівиди покарань: штраф , громадські роботи , виправні роботи , пробаційний нагляд , позбавлення волі на певний строк. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

При цьому як вказав Верховний Суд України у абзаці 2 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», перелік видів покарань, визначений у статті 98 Кримінального кодексу України, є вичерпним. Інші основні та додаткові покарання до неповнолітніх не застосовуються, навіть якщо на час розгляду справи судом вони досягли повноліття. Визначаючи розмір покарання таким особам, суд має виходити з відповідних положень статтей 99 102 Кримінального кодексу України.

Так,санкції частини1статті 296Кримінального кодексуУкраїни передбачаєпокарання увиді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

Отже, з урахуванням приписів статті 98 Кримінального кодексу України, неповнолітньому обвинуваченому за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України можливо призначити покарання лише у вигляді штрафу або пробаційного нагляду, оскільки відповідно до частини 3 статті 61 Кримінального кодексу України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх.

У пунктах 12 та 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» зазначено, що при призначенні покарання судам слід мати на увазі, що згідно зі статтею 99 Кримінального кодексу України штраф застосовується лише до тих неповнолітніх, які мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернено стягнення. З урахуванням цього суди повинні досліджувати докази що до наявності у неповнолітнього достатнього для сплати штраф у доходу, коштів або майна та наводити у вироку відповідні мотиви прийняття того рішення; виправні роботи відповідно до частини 2 статті 100 Кримінального кодексу України призначаються неповнолітнім у віці від 16 до 18 років, які мають постійну чи тимчасову роботу, на строк від двох місяців до одного року за місцем роботи. Суд у вироку визначає розмір відрахувань у дохід держави із заробітку неповнолітнього засудженого в межах 5 10 %.

В даному випадку на думку суду, призначення покарання у виді штрафу є неможливим, оскільки неповнолітній обвинувачений офіційно не працевлаштований, стипендію не отримує та матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_3 має самостійний дохід, власні кошти або майно.

Таким чином, при призначенні міри покарання ОСОБА_3 , суд виходить з положень частини 2 статті 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, керується вимогами статтей 50, 65, 103 Кримінального кодексу України, а саме: враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до приписів статті 12 Кримінального кодексу України, відносяться до проступків, кількість епізодів злочинної діяльності, особу винного, який є неповнолітнім (на даний час має повних 15 років), стан його здоров`я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, умови життя, склад його сім`ї та взаємини відносини у ній, те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, при цьому не намагався її уникнути й усвідомив негативні наслідки своєї поведінки, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити покарання у вигляді пробаційного нагляду.

Так,згідно зістаттею 101Кримінального кодексуУкраїни пробаційнийнагляд застосовуєтьсядо неповнолітніхвідповідно достатті 59-1цьогоКодексу. Пробаційний нагляд стосовно неповнолітніх призначається на строк від одного до двох років.

У частинах1та 2статті 59-1Кримінального кодексуУкраїни визначено,що покаранняу видіпробаційного наглядуполягає вобмеженні праві свободзасудженого,визначених закономі встановленихвироком суду,із застосуваннямнаглядових тасоціально-виховнихзаходів безізоляції відсуспільства. Судпокладає назасудженого допробаційного наглядутакі обов`язки: 1)періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації; 2)повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінусвого місцяпроживання,роботи абонавчання; 3)не виїжджатиза межіУкраїни безпогодження зуповноваженим органомз питаньпробації. Судможе покластина засудженогодо пробаційногонагляду обов`язки: 1)використовувати електроннийзасіб контролюі наглядута проживатиза вказаноюу рішеннісуду адресою; 2)дотримуватися встановленихсудом вимогщодо вчиненняпевних дій,обмеження спілкування,пересування тапроведення дозвілля; 3)працевлаштуватися абоза направленнямуповноваженого органуз питаньпробації звернутисядо органівдержавної службизайнятості дляреєстрації якбезробітного тапрацевлаштуватися,якщо йомубуде запропонованопосаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Саме призначення покарання у виді пробаційного нагляду, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.

На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до положень статтей 22 та 26 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Долю речових доказів по справі слід вирішити в порядку, визначеному частиною 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Цивільні позови в рамках даного кримінального провадження не заявлялися, процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 50, 59-1, 65 67, 98, 101, 103 та частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України, частиною 1 статті 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, а також статтями 31, 100, 118, 122, 291, 293, 302, 368 371, 373 376, 381, 382, 392, 393, 395, 484, 485, 487, 488, 532 535 Кримінального процесуального кодексу України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді пробаційного нагляду, з урахуванням положень статті 101 Кримінального кодексу України, на строк один рік.

Відповідно дочастини 2,пункту 4частини 3статті 59-1,статті 101Кримінального кодексуУкраїни покластина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 згідно з частиною 1 статті 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 серпня 2024 року під № 12024226160000034: електронний носій диск із відеозаписом подій, які відбувались 14 серпня 2024 року у вечірній час, у парку «Ювілейний», розташованому у селищі ОСОБА_25 та електронний носій диск із відеозаписом подій, які відбувались 14 серпня 2024 року у вечірній час, у приміщенні туалету, розташованого на території парку «Ювілейний» у селищі ОСОБА_25 залишити у матеріалах кримінального провадження протягом строку їх зберігання.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбаченихстаттею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 Кримінального процесуального кодексу України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1