Рішення № 121944351, 17.09.2024, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ______

Справа №523/15935/23

Пр. №2/521/1115/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Замниборщ А.С., за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав за споживчим кредитом,

встановив:

У вересні 2023 року ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, уточненим у подальшому до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ПАТ «Дельта Банк» в особі ФГВФЛ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» (далі - ТОВ «Ісагіс»), посилаючись на те, що 23 березня 2007 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», був укладений Кредитний договір №6-87/ПС-03/07, за умовами якого ТОВ «Український промисловий банк» надав ОСОБА_5 кредит в розмірі 32000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,6 % на рік, з кінцевим терміном повернення до 22 березня 2017 року.

Зазначили, що в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 за Кредитнимдоговором №6-87/ПС-03/07 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений договір іпотеки № б/н від 23 березня 2007 року, за умовами якого останні передали в іпотеку банку житловий будинок по АДРЕСА_1 , який складається в цілому з одного житлового будинку, зазначеного в схематичному плані літерою «А», житловою площею 50,2 кв.м., та надвірних споруд: «Б» - літня кухня, «Г» - сарай, «Е» - гараж, «Ж» - навіс, «І» - мостіння, № 1 огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 267 кв.м. за фактичним користуванням, який належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10 травня 2006 року за реєстром № 3-874, зареєстрованого 23 травня 2006 року КП «ОМБТІ та РОН» в реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису: 40913 в книзі: 276-64, реєстраційний номер: 12727845.

23 березня 2007 року у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 за Кредитним договором № 6-87/ПС-03/07 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладенийдоговір поруки№ 6-87/ПК-03/07-Пвід 23березня 2007року,за умовамиякого остання зобов`язувалась солідарно з ОСОБА_5 відповідати за належне виконання зобов`язань за Кредитним договором № -87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року.

15квітня 2008року Додатковимдоговором №1/87,укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_5 було внесено зміни до Кредитного договору № 6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року, за умовами якого була збільшена сума кредиту до 39000,00 доларів США.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 липня 2014 року у справі №522/2073/14-ц щодо стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 10 травня 2006 року були скасовані та відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині, та в частині звернення стягнення по кредитному договору № -87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 липня 2014 року у справі №522/2073/14-ц в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року. з урахуванням процентів та штрафних санкцій у розмірі 51783,69 грн. було залишено без змін.

Отже, з нього, ОСОБА_5 за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 липня 2014 року було стягнуто на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року в розмірі 51783,69 грн., у тому числі: тіло кредиту - 42305,03 гривень; відсотки - 9478,66 гривень.

Вказував, що постановою державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 05 червня 2015 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №522/2073/14-ц зі строком пред`явлення до виконання до 23 грудня 2015 року, який був повернутий до суду.

При цьому,виконавче провадження за виконавчим листом №522/2073/14-ц більше не відкривалось.

Стверджував, що рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить про закінчення строку дії кредитного договору.

Позивачі зазначили,що 24січня 2019року відбувсявідкритий електроннийаукціон (торги)з продажуправ вимогиАТ «ДельтаБанк» заКредитним договором№ 6-87/ПС-03/07від 23березня 2007року,укладеним з ОСОБА_5 , у забезпеченні за яким перебуває житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Переможцем вказаного аукціону було визначено ТОВ «Ісагіс», що підтверджується Протоколом електронного аукціону №UA-EA-2018-12-05-000016-b від 24 січня 2019 року.

На підставіПротоколу електронногоаукціону №UA-EA-2018-12-05-000016-bвід 24січня 2019року міжАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Ісагіс» було укладено Договір про купівлю продаж майнових прав №1163/К від 15 лютого 2019 року, за умовами якого АТ «Дельта Банк» передав (відступив) у власність ТОВ «Ісагіс» належні Банку майнові права, які включають, зокрема право вимоги до боржника, майнових та фінансових поручителів за Кредитним договором та похідними від нього Іпотечного договору та договору поруки.

Відповідно до набутих прав, ТОВ «Ісагіс» у лютому 2019 року розрахувало заборгованість за Кредитним договором № 6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року у розмірі 388570,21 грн., а 06 травня 2019 року у позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки та зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки.

Вважають, що рішення суду щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором № 6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року свідчить про закінчення строку дії Кредитного договору, оскільки кредитор, звернувшись до суду із позовом про дострокове повернення кредиту, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Тому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №686/21563/16-ц нарахування банком процентів та обумовленої в договорі неустойки після пред`явлення позову про стягнення кредитної заборгованості є необґрунтованим.

Стверджували, що внаслідок невиконання рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за Кредитним договором № 6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року, зобов`язання останнього трансформувалось у натуральне (постанова ВС від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц), тому вимога ТОВ «Ісагіс» від лютого 2019 року про сплату заборгованості у повному обсязі з нарахуванням відсотків, пені, штрафів, є задавненою вимогою, трансформованою у натуральне зобов`язання ще до придбання з торгів права не неї.

Посилаючисьна вищезазначеніобставини,позивачі просилисуд визнатинедійсним договір купівліпродажу майновихправ №1163/К,укладеного 15лютого 2019рокуміждовіреною особою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Ісагіс», предмет якого не відповідає фактичним матеріальним правовідносинам сторін Кредитного договору, тобто відносинам з натурального зобов`язання та визнати вимогу ТОВ «Ісагіс» від лютого 2019 року (без дати) на ім`я ОСОБА_5 , майнових поручителів та іпотекодавців ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року в сумі 318570,21 грн. - задавненою вимогою, щодо якої має місце сплив позовної давності.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2023 року вищевказану цивільну справу було передано до Малиновського районного суду м. Одеси за підсудністю (т. 1 а.с. 66-67).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2024 року, справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М.

Справа отримана суддею 04 жовтня 2023 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2023 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 77).

Ухвалою суду від 28 лютого 2024 року залишено без задоволення клопотання представника ТОВ «Ісагіс» про зобов`язання внести кошти на депозитний рахунок суду (т. 2 а.с. 85-86).

Ухвалою суду від 28 лютого 2024 року залишено без задоволення клопотання представника позивачів про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву (т. 2 а.с. 87).

Ухвалою суду від 28 лютого 2024 року залишено без задоволення клопотання представника позивачів про залишення без руху заперечень (т. 2 а.с. 88)

Ухвалою суду від 28 лютого 2024 року залишено без задоволення клопотання представника ТОВ «Ісагіс» про залишення без розгляду позовної заяви (т. 2 а.с. 89).

Ухвалою суду від 20 квітня 2024 року підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до судового розгляду (т. 2 а.с. 168).

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник, діюча на підставі ордерів від 09 вересня 2023 року, від 10 жовтня 2023 року в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити у повному обсязі. Раніше надали відповідь на позов, письмові та додаткові пояснення по справі, заяву про зміну предмета позову та письмову промову у судових дебатах (т. 1 а.с. 11, 12, 13, 172-178, т. 2 а.с. 43, 44, 45, 124-127, 157-161, 192-201, 209-215, 216-220, т. 3 а.с. 1-10).

Представник ОСОБА_5 , діюча на підставі ордерів від 09 вересня 2023 року, від 10 жовтня 2023 року в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник ТОВ «Ісагіс», діюча на підставі ордеру від 14 листопада 2023 року в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Раніше надала відзив на позов, в обгрунтування якого зазначила, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 сь.625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Посилаючись на норми діючого законодавства та практику Верховного суду, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також надала заперечення на відповідь на позов, додаткові письмові пояснення (т. 1 а.с. 101-108, 198-203, 206, т. 2 а.с. 63-66, 149-157).

Представник ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (т. 2 а.с. 140, 162).

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, діючий на підставі наказу ФГВФО гарантування вкладів фізичних осіб від 11 червня 2021 року №315-К, Положення про відділ судового супроводження з проблемних питань управління судово-претензійної роботи департаменту правового забезпечення, затвердженим рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 12 липня 2021 року №716 та довіреності від 22 грудня 2022 року в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Раніше надав відзив на позов, яким просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 1 а.с. 153-161, 164, 165, 166-167, 168).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що ТОВ «Ісагіс» є юридичною особою та дії на підставі Статуту, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №231435 від 18 вересня 2023 року (т.1 а.с.62-65, т.2 а.с.9).

ПАТ «Дельта Банк» є юридичною особою та дії на підставі Статуту, знаходиться в стані припинення, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №259480 від 05 жовтня 2023 року (т. 1 а.с. 74-76).

Судом встановлено, що 23 березня 2007 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Український промисловий банк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») був укладений Кредитний договір №6-87/ПС-03/07, за умовами якого ТОВ «Український промисловий банк» надав ОСОБА_5 кредит в розмірі 32000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,6 % на рік, з кінцевим терміном повернення до 22 березня 2017 року (т. 1 а.с. 15-20).

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 за Кредитнимдоговором №6-87/ПС-03/07 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений договір іпотеки № б/н від 23 березня 2007 року, за умовами якого останні передали в іпотеку банку житловий будинок по АДРЕСА_1 , та складається в цілому з одного житлового будинку, зазначеного в схематичному плані літерою "А", житловою площею 50,2 кв.м., та надвірних споруд: "Б" - літня кухня, "Г" - сарай, "Е" - гараж, "Ж" - навіс, "І" - мостіння, № 1 огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 267 кв.м. за фактичним користуванням, який належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10 травня 2006 року за реєстром № 3-874, зареєстрованого 23 травня 2006 року КП "ОМБТІ та РОН " в реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису: 40913 в книзі: 276-64, реєстраційний номер: 12727845 (т. 1 а.с. 21-25, 126-128, 129-132, 133-136).

23 березня 2007 року у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 за Кредитним договором № 6-87/ПС-03/07 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 6-87/ПК-03/07-П від 23 березня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язувалась солідарно з ОСОБА_5 відповідати за належне виконання зобов`язань за Кредитним договором № -87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року (т. 1 а.с. 26).

15квітня 2008року Додатковимдоговором №1/87,укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_5 було внесено зміни до Кредитного договору № 6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року, за умовами якого була збільшена сума кредиту до 39000,00 доларів США (т. 1 а.с. 27, 28-29).

Встановлено, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 липня 2014 року у справі №522/2073/14-ц щодо стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 10 травня 2006 року були скасовані та відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині, та в частині звернення стягнення по кредитному договору № 6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року (т. 1 а.с. 31-35, 36-41).

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 липня 2014 року у справі №522/2073/14-ц в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року. з урахуванням процентів та штрафних санкцій у розмірі 51783,69 грн. було залишено без змін.

Таким чином, з ОСОБА_5 за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 липня 2014 року було стягнуто на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року в розмірі 51783,69 грн., в інший частині позовних вимог відмовлено.

Встановлено, що постановою державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 05 червня 2015 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №522/2073/14-ц зі строком його пред`явлення до виконання до 23 грудня 2015 року (а.с. 44).

Вказаний виконавчим листом №522/2073/14-цбув повернутийдо суду,а виконавчепровадження за вказаним виконавчим листом більше не відкривалось (т. 1 а.с. 42-43).

Встановлено,що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк», строком з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 лютого 2017 року №619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року, а також повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк».

Судом встановлено,що 24січня 2019року відбувсявідкритий електроннийаукціон (торги)з продажуправ вимогиАТ «ДельтаБанк» заКредитним договором№ 6-87/ПС-03/07від 23березня 2007року,укладеним з ОСОБА_5 , у забезпеченні за яким перебуває житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Переможцем вказаного аукціону було визначено ТОВ «Ісагіс», що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-EA-2018-12-05-000016-b від 24 січня 2019 року (т. 1 а.с. 46-47).

Встановлено,що напідставі протоколуелектронного аукціону№UA-EA-2018-12-05-000016-bвід 24січня 2019року міжАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Ісагіс» було укладено договір про купівлю продаж майнових прав №1163/К від 15 лютого 2019 року, за умовами якого АТ «Дельта Банк» передав (відступив) у власність ТОВ «Ісагіс» належні Банку майнові права, які включають, зокрема право вимоги до боржника, майнових та фінансових поручителів за Кредитним договором та похідними від нього Іпотечного договору та договору поруки (т. 1 а.с. 48-50, 51).

Відповідно до укладених договорів до ТОВ «Ісагіс» перейшли права вимоги та інші майнові права, зокрема, за Кредитним договором № 6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року, а також договорами, що забезпечували виконання зобов`язань за такими кредитними договорами, зокрема за договором іпотеки № б/н від 23 березня 2007 року.

У лютому 2019 року ТОВ «Ісагіс» звернулося до позивачів з вимогою-повідомленням про усунення порушення зобов`язань щодо сплати заборгованості за кредитним договором № 6-87/ПС-03/07 від 23 березня 2007 року у 30-денний строк з дня отримання цієї вимоги, у забезпечення якого укладено договором іпотеки № б/н від 23 березня 2007 року (т. 1 а.с. 52-53).

Зі змісту цієї вимоги вбачається, що у разі її невиконання ТОВ «Ісагіс» має намір задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Встановлено, що 06 травня 2019 року ТОВ «Ісагіс» у позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки та зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок по АДРЕСА_1 , та складається в цілому з одного житлового будинку, зазначеного в схематичному плані літерою "А", житловою площею 50,2 кв.м., та надвірних споруд: "Б" - літня кухня, "Г" - сарай, "Е" - гараж, "Ж" - навіс, "І" - мостіння, № 1 огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 267 кв.м. за фактичним користуванням, який належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10 травня 2006 року за реєстром № 3-874, зареєстрованого 23 травня 2006 року КП "ОМБТІ та РОН " в реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису: 40913 в книзі: 276-64, реєстраційний номер: 12727845, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 54-55).

11 квітня 2019 року на підставі документів у реєстраційній справі, державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» було зареєстровано право власності ТОВ «Ісагіс» на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т.1а.с.184-193).

Відповідно до довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №Т5-64253-ю/л від 14 квітня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 0 осіб (т. 2 а.с. 77).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2020 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог 11 березня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Ісагіс», за участю третіх особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: КП «Агенція державної реєстрації», Служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_5 , щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №1163/К від 15 лютого 2019 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Ісагіс», скасуванні запису про державну реєстрацію права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , за ТОВ «Ісагіс» (т. 1 а.с. 109-113).

За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Судом встановлено, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від позову до ПАТ «Дельта Банк» , ТОВ «Ісагіс» , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: КП «Агенція державної реєстрації», Служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_5 , рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2020 року було визнано нечинним, провадження у справі закрито (т. 3 а.с. 11-13).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умовне виконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.

Відповідно до ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, відповідно до ст.526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 598, 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, наявність рішення суду про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено Іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Вчинення державної реєстрації права власності на майно позивача шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (ст. 37 Закону «Про іпотеку») або шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 Закону «Про іпотеку») можливе лише за заявою іпотекодержателя, тобто особи, за якою зареєстроване право іпотеки на це майно.

Суд звертає увагу на те, що відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо боржника не впливає на дійсність кредитного зобов`язання та не свідчить про його належне виконання боржником.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 285/3536/20 визначено, що «натуральним зобов`язання (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном.

Задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.

Зі змісту позову вбачається, що позивачі вважають, що кредитна заборгованість, яка у них існує є задавненим зобов`язанням, тому ПАТ «Дельта Банк» не мав права її відчужувати ТОВ «Ісагіс».

Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року № 916/190/18 вбачається, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Наявність рішення суду про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (№ 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

З висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року в справі № 910/6939/20 вбачається, що протокол торгів, підписання якого має місце за результатами їх проведення, є за своєю правовою природою попереднім договором, за яким у сторін виникає обов`язок укласти відповідний договір купівлі-продажу у встановлений законом строк, і невиконання якого має наслідки для кожної зі сторін.

Тобто, після підписання протоколу торгів, відповідачі зобов`язані були укласти договір купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

З огляду на викладене обставиною, яка підлягала встановленню судами та доведенню позивачем, є наявність порушеного (невизнаного чи оспореного) суб`єктивного цивільного права або інтересу позивача.

Як на підставу визнання оспорюваного правочину недійсними позивачі посилаються на те, що ТОВ «Ісагіс» не мала право нараховувати їм заборгованість за кредитним договором, оскільки вважають її задавненою, трансформованою у натуральне зобов`язання ще до придбання з торгів права на неї.

При цьому, договір купівлі-продажу майнових прав, за яким новий кредитор набув права вимоги виконання боржником зобов`язання у тому ж обсязі та на тих же умовах, що й попередній кредитор, не є тим документом, який визначає розмір заборгованості боржника.

Верховний Суд в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 зазначив, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 346/2447/17, від 07 червня 2021 року у справі № 648/3596/19.

Верховний Суд у постанові від 28 липня 2021року у справі № 761/33403/17 зазначив, що «позивач фактично оспорює дійсність переданої грошової вимоги лише у контексті характеру та розміру заборгованості за кредитним договором, яка відступлена попереднім кредитором новому кредитору за оспорюваним договором. Проте наведені обставини є предметом доказування та встановлення у справі за позовом нового кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не у справі про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги».

Як буловстановлено судом,міжАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Ісагіс» було укладено договір про купівлю продаж майнових прав №1163/К від 15 лютого 2019 року, за умовами якого АТ «Дельта Банк» передав (відступив) у власність ТОВ «Ісагіс» належні Банку майнові права, які включають, зокрема право вимоги до боржника, майнових та фінансових поручителів за Кредитним договором та похідними від нього Іпотечного договору та договору поруки (т. 1 а.с. 48-50, 51).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зазначила, що оспорювання ланцюга договорів купівлі-продажу майнових прав (або інших правочинів) не є ефективним способом захисту (близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018року у справі № 183/1617/16, від 23 лютого 2021року у справі № 359/3373/16-ц). Отже, задоволення заявленої позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №1163/Квід 15лютого 2019рокуне призведе до поновлення прав позивача. Позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56).

У пункті 57 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває. Отже, за наявності вказаних обставин власник майна не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про визнання права іпотеки відсутнім і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах. Однак вказане не означає, що позивач зобов`язаний використати цей спосіб захисту. Як Велика Палата Верховного Суду зазначила вище (пункти 115-118 цієї постанови), позивач є юридично захищеним.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Керуючись ст. ст. 12, 15, 16, 202,203, 215 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав за споживчим кредитом залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 27 вересня 2024 року.

Суддя: О.М. Сегеда