Постанова № 12194396, 18.08.2010, Київський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2010 року № 2-а-4379/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Музиченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Чемериса І.В. (довіреність від 06.05.2010 року № 2011/07), відповідача: - Тріщак Ж.А. (довіреність від 25.05.2010 року № БЕКЗ 2010 05 25),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі Київської області до Відкритого акціонерного товариства «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод», про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі Київської області , звернувся до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод», про стягнення заборгованості по виплаті пільгових пенсій в сумі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 46 копійок.

Ухвалою від 07 квітня 2010 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29 квітня 2010 року на 14 годину 20 хвилин.

29 квітня 2010 року в судовому засіданні справу відкладено на 04 червня 2010 року на 14 годину 30 хвилин у звязку з неявкою сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

04 червня 2010 року в судове засідання зявилися представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення на адміністративний позов. З метою зясування обставин справи, суд визнав за можливе оголосити перерву в судовому засіданні до 13 липня 2010 року до 15 години 00 хвилин.

13 липня 2010 року в судове засідання зявився представник відповідача. Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, надав суду письмове клопотання про перенесення розгляду справи у звязку із відпусткою. Представник відповідача заявив клопотання, просив суд витребувати від позивача належним чином засвідчені ксерокопії розрахунків, які підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем. З метою отримання додаткових доказів по справі, суд визнав за можливе оголосити перерву в судовому засіданні до 18 серпня 2010 року до 10 години 00 хвилин та зобовязав позивача надати суду додаткові докази.

На адресу позивача був направлений лист від 14 липня 2010 року (вих. № 1330 від 15липня 2010 року) з вимогою надати суду додаткові докази по справі.

12 серпня 2010 року на вимогу суду надати додаткові докази по справі, від позивача надійшло клопотання (вх. № 18726 від 12 серпня 2010 року), в якому позивач надає суду належним чином засвідчені ксерокопії пенсійних справ, розрахунки заборгованості, картки особових рахунків, протоколи про призначення пенсій та розпорядження про перерахунок пенсій щодо відповідача.

В призначений день та час до суду зявилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити в задоволення позовних вимог.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріалі справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод» є юридичною особою. Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Борисполі Київської області.

Як пояснив суду представник позивача, на день судового розгляду справи у відповідача наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень 2010 року в загальній сумі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 46 копійок.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України від 09.07.2003 року № 1058 ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України від 09.07.2003 № 1058 ІV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії працівників, які маються право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пунктів «б» - «з» цієї статті. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 року порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій змінено. Врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року, яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону.

Відповідно до Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (підпункти 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21 1 від 19.12.2003 року зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція).

Абзац 5 пункту 2 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, який з 01.01.2006 року стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «б» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і має зворотну дію, регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, та не звільняє підприємства, зазначені у статті 1 (пунктів 1, 2) Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто, зазначений вище порядок відшкодування.

Згідно Інструкції № 21-1 від 19.12.2003 року розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій , призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Розрахунки про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на відшкодування Пенсійному фонду України виплачених пенсій пенсіонерам, які заробили страховий стаж на підприємстві відповідача, отримані платником.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Станом на день розгляду справи за відповідачем утворилася заборгованість перед позивачем по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за 2010 рік в загальній сумі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 46 копійок. Сума заборгованості підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкту владних повноважень.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 00954538) на користь Державного бюджету України заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій в сумі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 46 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подасться до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно ч частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Музиченко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 серпня 2010 року.