Вирок № 121942570, 30.09.2024, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 30.09.2024

Справа № 334/2623/24

Провадження № 1-кп/334/501/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі спеціального судового провадження в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження за № 22024080000000262 від 19.02.2024 року за звинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є особою, щодо якої, згідно ст.480 КПК України, передбачений особливий порядок кримінального провадження, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За загальновідомим фактом, всупере ч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації володимир путін та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади Російської Федерації, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV) від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів ЗС Російської Федерації на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.

Президент Російської Федерації 22 лютого 2022 року направив до ради федерації звернення про використання збройних сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.

Так, приблизно о 5 годині 00 хвилин 24 лютого 2022 року президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України та віддав відповідний наказ підрозділам збройних сил та іншим збройним формуванням Російської Федерації про військове вторгнення на територію суверенної України. На виконання вищевказаних наказів військово-політичного керівництва Російської Федерації, військовослужбовці ЗС Російської Федерації, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснити збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого здійснити військову окупацію частин території суверенної України, в тому числі і АДРЕСА_1 , яке було захоплено 24.02.2022 року.

З метою відсічі військової агресії Російської Федерації, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України затверджених Верховною радою України, зокрема Указом Президента України від окрема Указом Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 3564-ІХ від 06.02.2024, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Відтак, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (зі змінами) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», вся територія Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області внесена до вказаного переліку, та з 24.02.2022 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Після остаточної військової окупації території Мелітопольського району Запорізької області, представниками збройних формувань Російської Федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів у тому числі віднесено органи Національної поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про Національну поліцію» завданнями поліції є:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Тобто правоохоронний орган - це державна установа діяльність якої спрямована на захист національної безпеки, забезпечення стану законності й правопорядку, захист прав, свобод та інтересів громадян, суспільства і держави та на реалізацію інших законодавчо визначених функцій держави.

Також правоохоронні органи - це державні органи, що на підставі відповідного законодавства здійснюють правоохоронну діяльність.

Правоохоронна діяльність - це вид державної діяльності, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу в суворій відповідності з законом і при неухильному дотриманні встановленого ним порядку і може бути реалізована через систему правоохоронних органів. З метою здійснення правоохоронної діяльності створюються відповідні органи, які називаються правоохоронними.

Таким чином правоохоронні органи - це існуючі в суспільстві й державі установи та організації, що здійснюють правоохоронну та правозахисну функції, основне завдання яких полягає в забезпеченні законності, захисту прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, боротьбі з кримінальними та іншими правопорушеннями. Під правоохоронним органом розуміють державну установу, яка діє в системі органів влади й виконує на основі закону державні функції (владні, організаційно-розпорядчі, контрольні тощо) в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності держави.

Продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених військових шляхом територіях Мелітопольського району Запорізької області, представники збройних формувань Російської Федерації, діючи за підтримки місцевих колаборантів, окупаційної адміністрації та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення із числа діючих та колишніх співробітників правоохоронних органів України, створили на тимчасово окупованій території Запорізької області незаконний правоохоронний орган - «Главное управление МВД в Запорожской области», на захопленій матеріально-технічній базі, яка належить ГУ НП в Запорізькій області, наділивши його всіма необхідними владними повноваженнями, необхідними для здійснення поліцейського контролю місцевого населення.

В подальшому, приблизно у квітні 2022 року (точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) на захопленій матеріально-технічній базі відділення поліції №1 Мелітопольського РУП ГУ НП в Запорізькій області, розташованого за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Якимівка, вул. Пушкіна, буд. 21, представниками збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора було створено відповідний територіальний підрозділ вказаного незаконного правоохоронного органу, а саме - Якимівське управління Головного управління МВС в Запорізькій області (мовою оригіналу: «Акимовское управление Главного управления МВД в Запорожской области»), у подальшому - відділ поліції №3 (дислокація смт. Якимівка) Управління внутрішніх справ по м. Мелітополю та Мелітопольському району Головного управління МВС по Запорізькій області (мовою оригіналу - «отдел полиции №3 (дислокация пгт. Акимовка) УВД по г. Мелитополю и Мелитопольскому району ГУВД по Запорожской области»).

Так, на незаконний орган покладено завдання щодо здійснення правоохоронної діяльності на тимчасово окупованій території Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області.

Тобто, незаконний орган, створений представниками окупаційної адміністрації не пізніше квітня 2022 року (більш точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені) Якимівське управління Головного управління МВС в Запорізькій області (мовою оригіналу: «Акимовское управление Главного управления МВД в Запорожской области»), у подальшому - відділ поліції №3 (дислокація смт. Якимівка) Управління внутрішніх справ по м. Мелітополю та Мелітопольському району Головного управління МВС по Запорізькій області (мовою оригіналу - «отдел полиции №3 (дислокация пгт. Акимовка) УВД по г. Мелитополю и Мелитопольскому району ГУВД по Запорожской области»), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 - є правоохоронним органом.

Зокрема, в липні 2022 року (більш точні дата та час органом досудового розслідування не встановлені), ОСОБА_5 , перебуваючи у смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області, яке з 24.02.2022, та станом на сьогоднішній день є тимчасово окупованою територією збройними формуваннями держави-агресора Російської Федерації, діючи умисно, із власних корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, прийняв пропозицію невстановлених осіб із числа представників окупаційної влади смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області та представників незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області, який мав назву Якимівське управління Головного управління МВС в Запорізькій області (мовою оригіналу - «Акимовское управление Главного управления МВД в Запорожской области»), а у подальшому - відділ поліції №3 (дислокація смт. Якимівка) Управління внутрішніх справ по м. Мелітополю та Мелітопольському району Головного управління МВС по Запорізькій області (мовою оригіналу - «отдел полиции №3 (дислокация пгт. Акимовка) УВД по г. Мелитополю и Мелитопольскому району ГУВД по Запорожской области»), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , добровільно, з власної ініціативи вступив до лав вказаного незаконного правоохоронного органу, зайнявши посаду слідчого СУ групи з розслідування злочинів на території, що обслуговується (мовою оригіналу - «следователя СУ группы по расследованию преступлений на обслуживаемой территории»), та у подальшому, почав вчиняти протиправні дії від імені та за стандартами держави-агресора Російської Федерації, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади на тимчасово окупованій території Запорізької області.

В той же час, починаючи з липня 2022 року, ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, діючи умисно, з власних корисливих мотивів, підтримуючи діяльність окупаційної влади держави-агресора Російської Федерації, та виконуючи свої функціональні обов`язки в інтересах окупаційної влади на займаній посаді слідчого СУ групи з розслідування злочинів на території, що обслуговується (мовою оригіналу - «следователя СУ группы по расследованию преступлений на обслуживаемой территории»), в межах своїх службових повноважень, будучи оснащеним індивідуальними засобами захисту та озброєним особистою табельною зброєю, одягненим у формений одяг, здійснював опитування та допити осіб із числа місцевих мешканців в якості свідків, яким відомі обставини вчинення правопорушень, здійснював реєстрацію кримінальних справ, вступав на чергування у вказаному правоохоронному органі, безпосередньо забезпечував охорону правопорядку підконтрольній йому території та контролював ситуацію на території, здійснював виїзди на місця вчинення злочинів, а також вчиняв інші протиправні дії в інтересах окупаційної влади, пов`язані з охороною прав, правопорядку, що здійснюються від імені та за стандартами держави-агресора на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області, реалізація яких в свою чергу забезпечує становлення та зміцнення окупаційної влади Російської Федерації шляхом функціонування незаконно створеного окупаційного правоохоронного органу Російської Федерації на окупованій території України.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_5 не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч.3 ст.323 КПК України, при цьому обвинувачений викликався до суду через засоби масової інформації у передбачений законом спосіб, однак у судове засідання не з`явився.

Дане кримінальне провадження здійснювалось за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в у Донецькій та Запорізькій областях.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безоплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, вважає, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловила свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку російської федерації частини території України (у т.ч. АДРЕСА_1 ), яка розпочалася із повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:

Відповідно постанови від 19.02.2024 року про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, з кримінального провадження № 22023080000000050 від 09.01.2023року виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за епізодом за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України (т.1, а.с.47-52).

Згідно витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 22024080000000262 від 19.02.2024 року внесено відомості до ЄРДР за фактом того, що в липні 2022року громадянин України ОСОБА_5 , перебуваючи в смт.Якимівка Мелітопольського району Запорізької області, діючи умисно, із власних корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, будучи проросійські налаштованою особою та маючи критичне ставлення до діючої влади в Україні, з метою підтримання окупаційної влади, добровільно зайняв посаду слідчого СУ групи з розслідування злочинів на території, що обслуговується (мовою оригіналу «следователя СУ группы по расследованию преступлений на обслуживаемой территории» в незаконному правоохоронному органі, мовою оригіналу - «Акимовское управление Главного управления МВД в Запорожской области)», створеному на тимчасово окупованій території смт.Якимівка Мелітопольського району Запорізької області (т.1, а.с.55-56).

Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 11.01.2024 року, дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 21.12.2023, проводилось зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме програмного забезпечення «Телеграм», за ідентифікатором - номером мобільного телефону НОМЕР_1 , яким користується керівник незаконно створеного правоохоронну органу, так званої «народної міліції смт. Якимівка» ОСОБА_7 , в ході якого були зафіксовано переписка останнього з іншими особами, які вступили до лав незаконно утвореного правоохоронного формування ворога. Оглядом листування з невстановленою особою під ім`ям « ОСОБА_8 » зафіксовано файл з назвою « Список личного состава отдела полиции № 3 (дислокация пгт.Акимовка) Управления МВД России «Мелитопольское», для сверки наличия докторат личного состава». Далі, серед наявних листуванню користувача облікового запису зареєстрованого під ім`ям « ОСОБА_9 », номер мобільного телефону НОМЕР_1 , виявлено листування в чаті з назвою « Дознание, следствие Акимовка », яке містить 186 повідомлень, серед яких зафіксовано повідомлення, що надіслано 23.11.2023 о 16:51:52 з назвою «ТАБЛИЦА ПО ДЕЛАМ (ДВИЖЕНИЕ). Крім того, серед наявних листувань користувача облікового запису зареєстрованого під ім`ям « ОСОБА_9 », номер мобільного телефону НОМЕР_1 , виявлено листування з невстановленою особою під ім`ям « ІНФОРМАЦІЯ_13 », яке містить повідомлення з назвою « Акимовський РОВД, сводка КУПС_372_от_03_03-2023 », на якому зафіксовано наступну інформацію: «03.03.2023 в 19-40 в дежурную часть отдела полиции № 3 (дислокация пгт.Акимовка) УВД по г.Мелитополю поступило сообщение от медсестры Акимовской ЦРБ гр. ОСОБА_11 о том, что 03.03.2023 примерно в 19-25 часов в приемное отделение Акимовской ЦРБ поступил гр. ОСОБА_12 з диагнозом: минно-осколочное ранение…. Выезжали: зам.начальника ОСОБА_13 ……….следователь ОСОБА_14 » (т. 1, а.с. 158-165).

Відповідно до протоколу огляду від 23.02.2024, згідно до якого проведено огляд копії протоколу про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 11.01.2024 року, дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 21.12.2023, проводилось зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме програмного забезпечення «Телеграм», за ідентифікатором - номером мобільного телефону НОМЕР_1 , яким користується керівник незаконно створеного правоохоронну органу, так званої «народної міліції смт. Якимівка» ОСОБА_7 . Оглядом листування з невстановленою особою під ім`ям « ОСОБА_30 Розыск УВД » зафіксовано файл з назвою « Мелитопольское,_Приморский,_Приазовское,_Акимовськое_093912 », який містить таблицю майнових злочинів 2023року ст.158-159-161-166 КК РФ, та містить у своєму тексті наступне мовою оригіналу: «СОГ: СО ОСОБА_17 » Далі оглядом виявлено чат, який містить 974 контакти, серед яких виявлено особу під ім`ям мовою оригіналу: « ОСОБА_18 », з номером мобільного телефону « НОМЕР_2 », а також повідомлення, яке надіслано з зазначеного номеру мобільного телефону 17.11.2023 о 10:16:22 наступного змісту: «Следователь направления по расследованию преступлений на обслуживаемой территории ОП №3 (дислокация пгт. Акимовка) УМВД России «Мелитопольское ГУ МВД России по Запорожской области» младший лейтенант юстиции ОСОБА_18». Також подальшим оглядом, у чаті « Райотдел » виявлено повідомлення, яке надіслано з номеру НОМЕР_4 22.11.2023 о 17:36:05, яке містить у собі службовий документ мовою оригіналу: «отделения полиции № 3 (дислокация пгт.Акимовка), а саме мовою оригіналу: « График суточных дежурств нарядов ОП № 3 с 20.11.2023 по 26.11.2023», серед яких на дату 22.11.2023 від «СОГ» зазначено « ОСОБА_14 ». Також оглядом листування у меседжері «Телеграм», з номеру мобільного телефону НОМЕР_5 під ім`ям « ОСОБА_30 Розыск УВД » зафіксовано повідомлення, яке містить у собі службовий документ мовою оригіналу: «Тяжкие 2023 - раскрытие», та містить у своєму тексті наступне: «СО ОСОБА_18». Окрім цього, оглядом листування у меседжері «Телеграм», з номеру мобільного телефону НОМЕР_6 під ім`ям « ІНФОРМАЦІЯ_13 », зафіксовано повідомлення, яке містить у собі службовий документ мовою оригіналу: « Информация по регистрациям в КУСП на 03.03.2023», та містить у своєму тексті наступне: «следователь ОСОБА_14 » (т. 1, а.с. 163-190).

Відповідно до протоколу огляду від 21.03.2024, згідно до якого проведено огляд копії протоколу про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 10.10.2023 року, дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 12.04.2023, проводилось зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме програмного забезпечення «Телеграм», за ідентифікатором - номером мобільного телефону НОМЕР_7 , який належить та яким користується громадянка ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка на початку червня 2022року, діючи добровільно та умисно, перебуваючи в м.Василівка Запорізької області, надала свою згоду та зайняла посаду у незаконному правоохоронному органі - « Управление внутренних дед по городу Васильевка и Васильевскому району », створеному у тимчасово окупованому м.Василівка Запорізької області. Оглядом виявлено вкладку «Chats», що має 329 чатів, серед яких виявлено листування з назвою: « ОСОБА_22 », що містить фото повідомлення за текстом мовою оригіналу: « ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , следователь СУ группы по расследованию преступлений на обслуживаемой территории Отдела полиции №3 (дислокация пгт. Акимовка) УВД по г.Мелитополю и Мелитопольскому району ГУВД по Запорожской области» (т. 1, а.с. 196-241).

Відповідно до протоколу огляду від 21.03.2024, згідно до якого проведено огляд копії протоколу про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17.05.2023 року, дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 11.05.2023, проводилось зняття інформації з облікового запису електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_11 » громадянки України ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка зайняла посаду головного бухгалтера у незаконному правоохоронному органі - «ГУВД по Запорожской области», створеному на тимчасово окупованій території Запорізької області. Оглядом виявлено та зафіксовано інформацію про всіх співробітників територіального підрозділу незаконного правоохоронного органу «ГУМВД по Запорожской области», серед яких є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, під порядковим номером 126 зазначено НЗУ №4022000608, повне найменування платника Головне управління внутрішніх справ по Запорізькій області, скорочене найменування платника «ГУВД по Запорожской области» (вказано мовою оригіналу), номер мобільного телефону НОМЕР_9 та вересень 2022року, за який ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з паспортними даними НОМЕР_10 було нараховано 63788,27 (т. 2, а.с. 1-15).

Зазначені дані в електронному вигляді містяться на додатках до протоколів НСРД - DVD-R диску та були оглянуті судом в судовому засіданні.

Відповідно до листа заступника начальника Головного управління національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_24 від 08.02.2024 вих. № 482/05/3-24, за обліковим даними ГУНП в Запорізькій області інформація про проходження служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України особи за прізвищем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня (т. 2, а.с. 37).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив суду, що з ОСОБА_5 вони працювали на одному підприємстві близько 2-х років, кожного дня зустрічались. Коли почалась війна, ОСОБА_5 пропрацював ще близько двох місяців, потім сказав, що піде працювати в інше місце і через деякий час, він побачив його біля приміщення райвідділу поліції, перший раз в цивільному одязі, а десь в середині літа 2022року вже бачив його в форменому одязі з шевронами держави-агресора. Впевнений, що йти на роботу в органи поліції при окупаційній владі, була власна воля ОСОБА_5, виходячи з розмови з ним. На скільки йому відомо, той працює слідчим. Яку він має освіту не знає. На теперішній час йому не відомо і не цікаво чим займається ОСОБА_5 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив суду, що ОСОБА_5 знає дуже давно, він працював в магазині, продавав телефони. Після окупації смт.Якимівка, він (свідок) часто їздив до магазину, що розташований поруч з райвідділом поліції, і туди поліцейські постійно ходити пити каву. Там він декілька разів бачив ОСОБА_5 у формі темно-синього кольору з шевронами з прапором рф, це було десь у серпні 2022року. А у вересні 2022 вже бачив його в парку в бронежилеті. Впевнений, що він пішов працювати на окупаційну владу добровільно. Особисто з ним не розмовляв.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснила суду, що ОСОБА_5 знає дуже давно, бо мешкали разом в смт.Якимівка, більше його пізнала, коли він працював разом з її чоловіком на хлібзаводі пекарем. З початком повномаштабного вторгнення, він пішов з хлібзаводу працювати в поліцію, казав, що там висока зарплатня. По формі бачила його біля райвідділку в червні 2022року, а потім біля кіоску з кавою трошки пізніше. На його формі був прапор росії і написано «поліція» російською. До цього він не мав ніякого відношення до правоохоронних органів. Вважає, що він працювати на окупаційну владу добровільно, бо у нього була купа боргів, а там була гарна зарплатня. Знає, що він одружений, має дитину. Його дружина здається працює в паспортному столі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив суду, що в смт.Якимівка він працював приватним підприємцем. ОСОБА_5 працював в магазині побутових приладів. Знає його давно. Після початку війни, чув, що той пішов на співпрацю з окупаційною владою, в органи поліції. Приблизно в кінці серпня на початку вересня 2022року бачив його біля райвідділу поліції в чорній формі без шевронів, а потім пізніше в бейсболці з триколором. Ким він працює не знає, до цього ніякого відношення до правоохоронних органів не мав. Добре знає його батьків. Вважаю, що він пішов на співпрацю з окупантами добровільно. Чув також від мешканців Якимівки , що ОСОБА_5 відрізнявся особливою жорстокістю, але це все на рівні чуток.

У ході судового слідства суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення і захисту, із дотриманням принципу змагальності і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А. , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними.

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд знаходить їх достовірними, допустимими, такими, що узгоджуються між собою, та в повній мірі поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Отже, з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України, маючи достатній рівень знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання рф території Якимівського району та інших населених пунктів Запорізької області, після окупації збройними силами рф території смт. Якимівка, підтримуючи агресію рф на території України, добровільно зайняв посаду у незаконно створеному правоохоронному органі, так званій - «народній міліції», діючи умисно, будучи проросійськи налаштованою особою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф, проводив слідчі розшукові дії, здійснював досудове розслідування злочинів. При цьому, вказані умисні дії він вчинив без жодного примусу з боку представників окупаційної влади.

Вказаний висновок суду ґрунтується на аналізі показань, наданих в судовому засіданні свідками ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , які суд приймає як належні та достатні, оскільки вони були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи - часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого. Також матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, з яких слідує, що ОСОБА_5 , після окупації смт.Якимівка збройними формуваннями рф, залишився в селищі. ОСОБА_5 , одягнутий в комуфляжну форму з шевроном, де зображено російський флаг, вільно ходив по селищу та виконував вказівки та розпорядження керівників так званої «народної міліції».

Вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 7 ст. 111-1 КК України як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, об`єктом якого стали суспільні відносини, пов`язані зі збройною агресією росії та національною безпекою України, підвищену суспільну небезпечність вчинення злочину в умовах воєнного стану.

Також, згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов`язковому врахуванню. Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом визнається вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Крім того, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує дані про його особу, те що останній раніше до кримінальної відповідальної не притягувався, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, має на утриманні неповнолітню дитину - 2009 року народження, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, думку прокурора та захисника, і вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги та конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.

З огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно - небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, та відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні останньому покарання, не вбачає підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого, призначене йому покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні.

Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне обраний слідчим суддею Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 07.03.2024 року запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368-370, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_5 залишити без змін у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити захиснику та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1