Рішення № 121940344, 12.09.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024м. ХарківСправа № 922/1586/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" (02041, м. Київ, пр-т. П.Григоренка, 43; ідент. номер 32049199)

до держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, 15а)

про стягнення 604323303,21 грн

за участю представників:

позивача Бумба О.А. та Жукотанська О.В. (в режимі відео конференції)

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна", звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, в якій просить суд стягнути з держави російська федерація суму спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України в розмірі 604323303,21 грн, що є еквівалентом 15 260111,44 доларів США (по курсу НБУ на дату подачі позову). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна", як товариство, що здійснювало свою діяльність через торгівельні центри в різних містах України, здійснювало таку діяльність в тому числі, в Торгівельному центрі № 32 за адресою: 62341, Харківська область, Дергачівський район, смт Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 8. В результаті збройної агресії російської федерації Торгівельному центрі № 32 завдано реальні збитки у розмірі 44 583809,47 грн, з яких 11020891,00 грн вартість витрат на відновлення пошкодженої будівлі та 33 562 918,47 грн вартість втрачених матеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, а також товариству завдано збитки у вигляді упущеної вигоди з результаті зупинення роботи Торгівельного центру (потенційні доходи), що складають на 01.02.2024 року 14 901 471,24 доларів США, що еквівалентно 559739493,74 грн.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у даному випадку, судом враховано наступне.

Предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої майну збройною агресією РФ проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна. Передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

А відтак, ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2024 року відкрито провадження у справі № 922/1586/24, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено у справі проведення підготовчого засідання на 06 червня 2024 року о 10:30.

У підготовчому засіданні 06.06.2024 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про задоволення клопотання представника позивача та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на20 червня 2024 року о 12:00 год.

У підготовчому засіданні 20.06.2024 р. постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на22 серпня 2024 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 22.08.2024 р. було задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 12.09.2024 р. об 11:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 12.09.2024 представники позивача підтримали позов у повному обсязі та просили суд його задовольнити у повному обсязі.

Щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд зазначає, що за приписами ст. 3 ГПК Українисудочинство в господарських судах здійснюється відповідно доКонституції України, цьогоКодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку зУказом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно Закону України від 12.01.2023 №2855-ІХ, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої у м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 9, ст. 66).

Згідно листа Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Відповідно до ч. 2ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Разом з тим у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Відтак, взявши до уваги вищенаведене, єдиним доступним для суду способом повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи було розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення-повідомлення. І такі заходи судом належним чином застосовувалися, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому відповідно до ч. 4ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Призначення судом кожної дати підготовчого засідання, а також судового засідання щодо розгляду справи по суті, здійснювалося судом із достатніми інтервалами часу для забезпечення відповідачу процесуальної можливості відреагувати на розгляд цієї справи та повідомити суд про своє відношення до розглядуваного позову.

Протягом розгляду справи судом повідомлено відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань у даній справі шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Наведене вище у сукупності дає підстави стверджувати, що ті заходи, які в межах цієї справи було вчинено судом задля забезпечення обізнаності відповідача про сутність розглядуваної справи, про стадії її розгляду, відповідні дати проведення судових засідань, є достатніми для висновку про належне повідомлення відповідача, як про зміст позовних вимог, так і про рух справи, а тривалість судового розгляду справи свідчить про наявність у відповідача достатнього часу для надання суду своїх аргументів щодо суті справи.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" (позивач) юридична особа із зареєстрованим місцезнаходженням: 02041, м. Київ, пр-т П. Григоренка, 43, код ЄДРПОУ 32049199. Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Крім того, позивач здійснює оптову торгівлю продуктами харчування, напоями, товарами першої необхідності, доставку товарів клієнтам, надає в оренду приміщення та здійснює інші види господарської діяльності. Свою підприємницьку діяльність ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" здійснює через Торговельні центри у різних містах України, зокрема й у місті Харкові. Загальновідомим є той факт, що позивач здійснював свою діяльність, в тому числі, в Торговельному центрі № 32 за адресою: 62341, Харківська обл., Дергачівський р-н, селище міського типу Мала Данилівка, вул. КІЛЬЦЕВИЙ ШЛЯХ, будинок 8. Будівля вищевказаного торговельного центру МЕТРО, як і земельна ділянка, на якій розташовано торговельний центр, належить ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.04.2009, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22534879 від 22.04.2009, Державним актом на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:10:000:0090) серії ЯЖ № 46303.

Крім того, як наполягає позивач, Товариство було законним власником обладнання, техніки та товарів (продукти харчування, напої, побутова хімія, тощо), які перебували на момент вторгнення в Торговельному центрі № 32.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України після 24 лютого 2022 року та розпочатого країною агресором широкомасштабного військового вторгнення на територію України було окуповано частину територій в Харківській області, в тому числі під окупацію потрапило смт. Мала Данилівка, яке перебувало під окупацією в період з 24.02.2022 по 30.04.2022 року, окрім того на цій території велися активні бойові дії. Даний факт підтверджується Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року Про затвердження Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією смт Мала Данилівка, Мало Данилівської селищної територіальної громади Харківського району Харківської області входила до території бойових дій та тимчасово окупованих територій.

У зв`язку з підвищеною небезпекою для працівників та відвідувачів Торговельного центру було прийнято рішення про призупинення роботи в період з 24.02.2022 року по 27.02.2022 року та з 02.03.2022 року по теперішній час, про що оформлені відповідні накази.

Зокрема внаслідок активних воєнних (бойових) дій, які проводили російські війська по території смт Мала Данилівка Торговельний центр № 32 Філія МЕТРО, що розташована за адресою: 62341, Харківська обл., Дергачівський р-н, селище міського типу Мала Данилівка, вул. КІЛЬЦЕВИЙ ШЛЯХ, 8, зазнав пошкоджень внаслідок ворожих обстрілів із невстановленого виду озброєння та влучання снарядів невстановленого калібру.

Так, 18 березня 2022 року, стало відомо про факт артилерійського обстрілу з боку військ російської федерації прилеглої до торговельного центру МЕТРО території (Харківська обл., с. Мала Данилівна, вул. Кільцевий шлях, 8) - попадання ракетного снаряду у асфальт навпроти торговельного центру МЕТРО, внаслідок чого, Товариству було завдано значного матеріального збитку та пошкоджено будівлю торговельного центру.

Обставини артилерійського обстрілу зі сторони збройних сил РФ та спричинення відповідачем шкоди нерухомому майну ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" та завдання збитків шляхом знищення матеріальних цінностей (товару в обороті), щодо відшкодування яких (збитків) позивач заявив цей позов, підтверджується, зокрема:

- довідкою про відображення результатів інвентаризації, проведеної 04.09.2022 на ТЦ 32 від 06.02.2023 року; відповідю ТУ ДСНС України у Харківській області вих. № 65010 -7/65103 від 02.01.2023 р., службовою запискою від 18.04.2022 р., заявою про вчинення кримінального правопорушення від 30.04.2022 р., звітом комісії за результатами обстеження ТЦ №32 від 19.05.2022 р., наказом № 90-ОД від 02.09.2022 р. "Про призначення комісії та проведення проміжної інвентаризації в ТЦ № 1032", інвентаризаційним описом станом на 04.09.2022 р., зведеною звірювальною відомістю результатів інвентаризації станом на 04.09.2022 р., зведеним результатом по інвентаризації станом на 04.09.2022 р., звірювальною відомістю інвентаризації артикулів станом на 04.09.2022 р., наказом № 32/10-ОД від 24.02.2022 р. «Про призупинення роботи торговельного центру №32», наказом № 33/2-ОД від 01.03.2022 р. «Про призупинення роботи торговельного центру №32», відповіддю Малоданилівської селищної ради № 02-20/352 від 22.02.2023 р., звітом за результатами технічного обстеження ТО-561-1-22 ТОВ «НВП Ваговик ОВР» (т. 1 а.с. 204-277), Актом складеним за результатами проведеного обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів від ТОВ «НВП Ваговик ОВР» (т. 1 а.с 278-285), відповіддю від Департаменту масових комунікацій та забезпечення доступу до публічної інформації №15.01-12/434 від 20.02.2023 р., відповіді від начальника гарнізону м. Харків № 112 від 05.03.2023 р., актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації №1061 від 14.04.2023 р., сертифікатом про форс-мажор Запорізької Торгово-промислової палати № 2300-23-3636, вих № 03.3/852 від 21.08.2023 р., звітом Харківської Торгово-промислової палати № 7-ОИ/23 від 30.01.2024р. «Про оцінку вартості витрат на відновлення пошкодженого ТЦ «МЕТРО» (т. 1 а.с. 295-302), звітом Харківської Торгово-промислової палати №7-ОИ-1/23 від 09.02.2024 р. «Про оцінку вартості втрачених матеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей» (т. 1 а.с. 303-316).

Крім того, на підтвердження розміру упущеної вигоди, позивачем надано до суду копію Звіту Запорізької Торгово-промислової палати № ОЦ- 2059/8 про незалежну оцінку (визначення розміру) упущеної вигоди.

З наданого звіту 19.05.2022 року, складеного уповноваженими працівниками позивача, вбачається, що 18.05.2022 було виявлено значні пошкодження будівлі та приміщень ТЦ32 внаслідок ракетних ударів та вибухових хвиль, фасад посічений та деформований, виявлені значні пошкодження в зоні орендарів. Заказ УА та м`ясна рампа, є значні пошкодження системи пожежогасіння, газової котельної (пошкодження сендвич-панелей, димоходу, газового котлу). Крім того, у вказаному звіті повідомлено, про встановлені ознаки проникнення до приміщення, а саме, евакуаційні двері знаходяться в вільному доступі, тобто в ТЦ можна потрапити без перешкод через будь-які двері або вікна по периметру ТЦ32. При візуальному огляді було встановлено відсутність товару на полицях, зламані (зіпсовані) двері серверної та в трезорі (т. 1 а.с. 38).

Детальний перепік та опис виявлених пошкоджень зафіксований Звітом ТОВ "НВП ВАГОВИК ОВР", складеним за результатами проведеного технічного обстеження № ТО-561-1-22, проведеного на об`єкті: торгово-розважальний центр з гостьовою автостоянкою № 32 по вул. Кільцевий шлях, 8 в смт Мала Данилівка (т. 1 а.с. 204-286).

Також на об`єкті Торговельного центру № 32 було проведено комісійне обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 14.04.2023, комісією, створеною на підставі Розпорядження селищного голови Малоданилівської селищної ради № 02-03/35 від 30.05.2022, за участю секретаря ради, діловода загального відділу, інженера-проектувальника за фахом, інженера-проектувальника та архітектора. За результатами обстеження було складено акт № 1061 від 14.04.2023, в якому зафіксовано факт та види нанесених пошкоджень.

Характер, обсяг пошкоджень та розмір заподіяної шкоди нерухомому майну (Торговельного центру № 32), власником якого є ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" складає 11 020 891,00 гривень і підтверджується Звітом № 7-ОИ/23 про оцінку вартості витрат на відновлення пошкодженого ТЦ "МЕТРО" від 30 січня 2024 року, складеного Харківською торгово-промисловою палатою, оцінювачем Журавльова В.В. Відповідно до вказаного звіту вартість витрат на відновлення пошкодженої будівлі ТЦ "МЕТРО", що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт Мала Данилівна, вул. Кільцевий шлях, 8 становить 11 020 891,00 грн. без ПДВ.

Розмір прямих збитків, заподіяних рухомому майну позивача (Торговельного центру № 32, ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА") складає 33 562 918,47 гривень і підтверджується Звітом № 7-ОИ/23 про оцінку вартості втрачених матеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, власником яких є ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА", складеного Харківською торгово-промисловою палатою, оцінювачем Журавльова В.В. У вказаному звіту зазначено, що вартість втрачених внаслідок збройної агресії РФ матеріальних активів, складає 910 094,02 грн, товарно-матеріальні цінності, втрачені внаслідок збройної агресії РФ складають 32 652 824,45грн., всього вартість втрачених активів складає суму 33 562 918,47 грн.

Окрім того, позивач наполягає, що вищеописані обставини завдали збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди, яка складається з потенційних доходів, які могли бути отримані при нормальній роботі Торговельного центру та продажу товарів. З метою розрахунку розміру упущеної вигоди позивач звернувся до Запорізької торгово-промислової палати та отримав Звіт ОЦ-2059/8 про незалежну оцінку (визнання розміру) упущеної вигоди від 20.03.2024, за висновками якого розмір упущеної вигоди. Згідно з наданого звіту, в результаті проведеної незалежної оцінки встановлено, що вартість упущеної вигоди (недотриманого прибутку) ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" в наслідок знищення та пошкодження майна ТЦ 32, що розташований за адресою: Україна, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 8, у зв`язку із збройною агресію Російської Федерацій з урахуванням ПДВ станом на 01.02.2024 р., складає: 14 901 471,24 доларів США або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки (37,5627 гривень) 559 739 493,74 грн. Розмір щомісячної упущеної вигоди (нестриманого прибутку) ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресію Російської Федерації склав: 647 890,05 доларів США.

Враховуючи наведене, позивач вважає, доведеними розмір збитків спричинених безпосередньо майну позивача та розмір упущеної вигоди за період з 24.02.2022 по 01.08.2024, заподіяння таких збитків саме збройними силами відповідача, оскільки такі дії перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із пошкодженнями, нанесеними майну власником якого є ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА". Крім зазначеного позивач наголошує, що наведені докази у своїй сукупності свідчать про наявність вини відповідача у формі умислу у заподіянні відповідної шкоди. Факт здійснення Російською Федерацією проти України так званої «спеціальної воєнної операції» підтверджується Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, Резолюцією ГА ООН від 01.03.2022 № А/ЕS-11/L.1, наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182. А також вказана обставина є загальновідомою.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав з позовною заявою про стягнення з Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації суми спричинених збитків у загальному розмірі 604 323 303,21 грн, що еквівалентно 15 260 111,44 доларів США (по курсу НБУ на дату подачі позову - 28.04.2024), що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна, Харківська область.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди (її розмір), протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

У п. 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п. 2 якого російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії РФ проти України в порушення пункту 4 ст. 2 статуту ООН та звернено до Росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування РФ з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182 зобов`язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких пошкоджено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність за здійснення збройної агресії, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.

Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов`язання тягне за собою обов`язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injuria non oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".

У цій справі протиправність дій відповідача підтверджується наявними у справі доказами, на неї прямо вказують відповідні положення матеріального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано збитків, зокрема Торговельний центр № 32 Філія ТОВ "МЕТРО", що розташована за адресою: 62341, Харківська обл., Дергачівський р-н, селище міського типу Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, будинок 8 зазнав пошкоджень внаслідок ворожих обстрілів із невстановленого виду озброєння та влучання снарядів невстановленого калібру, а також у зв`язку із вказаними обставинами власником прийнято рішення призупинити діяльність вказаної філії (Торговельного центру № 32).

Факт нанесення майнової шкоди нерухомому майну позивача внаслідок ворожих обстрілів з боку країни агресора підтверджуються більш вірогідними доказами, доданими до матеріалів справи: актами обстеження, актом комісійного обстеження, звітами експерта, фотознімками, висновком про вартість розміру реальних збитків нерухомого майна, що зазнало руйнівно впливу внаслідок збройної агресії Російської Федерації нанесеної власникам майна, зробленого ліцензованим суб`єктом оцінювальної діяльності.

Таким чином, позивачем доведено суду належними, допустимими, достовірними та більш вірогідними доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України факт заподіяння діями відповідача шкоди нерухомому майну та обладнанню - будівлі та прилеглій території ТЦ "МЕТРО", що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район, смт Мала Данилівна, вул. Кільцевий шлях, 8, та належить на праві власності ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА". Також доведено більш вірогідними доказами й причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою нерухомому майну позивача шкодою.

Виходячи з викладеного, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди нерухомому майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності за завдані збитки має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Щодо причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та спричиненими збитками у зв`язку зі знищенням матеріальних активів та товарно-матеріальних цінностей, що знаходились на території ТЦ "МЕТРО23", то в матеріалах справи відсутні достатні доказів наявності такого безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку.

Так, у позовній заяві самим позивачем зазначено, щодо деякі працівники Товариства станом на 18 березня 2022 року знаходячись на території ТЦ "МЕТРО23" здійснювали дії щодо передачі на потреби громади та волонтерів продуктів харчування, засобів гігієни та інших товарів (т. 1 а.с. 4). Наведені описи ушкоджень будівлі ТЦ та надані докази підтверджують саме зовнішні ушкодження: було зафіксовано попадання ракетного снаряду у асфальт навпроти торговельного центру МЕТРО, внаслідок чого було пошкоджено стіни будівлі уламками, дах паркувальної конструкції, рекламного боксу, асфальтного покриття на парковці, рекламні конструкції та вивіски, значні ушкодження фасадних віконних конструкцій та автоматичних дверей будівлі, деформація стельових конструкцій, інженерних мереж, розвантажувальної рампи, пошкодження лінії електропередач, пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, пошкодження трактора, дизельного навантажувача та іншого майна.

Позивачем до суду не надано: доказів звернення позивача до правоохоронних органів із заявою з приводу руйнування і пошкодження майна, що належить ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА", знаходилось та було розташовано за адресою: Україна, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 8, а також, відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно здійснення досудового розслідування кримінального провадження за фактом в тому числі спричинення шкоди ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" у зв`язку з обстрілами і бомбардуванням військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: Україна, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 8.

Натомість з доданих до матеріалів справи фототаблиць (зокрема т. 1 а.с. 223, 226, 228, 349, 353, 354) вбачається, що як станом на 19.05.2022 (дату складання звіту комісії створеної з представників ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА", так і на дату (22.11.2022) складання звіту за результатами технічного обстеження № ТО-561-1-22, складеного ТОВ "НВП ВАГОВИК ОВР", зафіксовані пошкодження зовнішнього периметру, стін, стелі та обладнання через потрапляння дрібних уламків та ударної хвилі. Проте, у торгівельному залі знаходився товар, який стояв на полицях (вино місця а.с. 353-354), а в кабінетах наявна документація та обладнання (офіс директора ТЦ, тренінг кімната, тощо а.с. 348-34). Тобто, в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази знищення більшості обладнання та товано-матеріальних цінностей, які знаходились на території ТЦ "Метро23", про що вказує позивач.

Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Харківській області №65010-7/65103 від 02.01.2023 повідомлено, що звернення про знешкодження вибухонебезпечних предметів та інформація про пожежі за адресою: Харківська обл., смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 8 до підрозділу ДСНС України не надходила.

При цьому суд враховує, що позивачем не надано доказів відсутності можливості останнього після 24.02.2022 року потрапляти до території торгівельного центру та переміщати товарно-матеріальні цінності, позивач не був позбавлений доступу до майна та можливості евакуювати рухоме майно або розпорядитись останнім на власний розсуд. Більш того, до матеріалів справи не надано достатніх доказів того, що станом на 24.02.2024 року у приміщенні ТЦ МЕТРО 23 знаходилось всі товарно-матеріальні цінності, які зазначені при інвентаризації та надані позивачем експертам для встановлення розміру прямих збитків, і того що вказані товарно-матеріальні цінності не були переміщені за вказівкою позивача між іншими філіями. Оскільки доступ до майна позивач мав увесь час.

Крім того, з наданої службової записка від 18.04.2022 вбачається, що працівником ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" зафіксовано пошкодження замку на воротах (біля них на землі знаходився молоток, наявність відкритих експлуатаційних дверей з правого боку від входу клієнтів. У зв`язку із встановленими фактами ймовірного незаконного проникнення невідомих осіб до приміщення ТЦ МЕТРО, позивачем було подано заяву до правоохоронних органів та за фактом крадіжки невстановленими особами відкрито кримінальне провадження. Тобто з наданих доказів неможливо встановити ким саме було пошкоджено майно (ким було пошкоджено замок), чи були спричинені збитки позивачу у зв`язку із викраденням майна, як і неможливо встановити розмір таких збитків.

Наведене у сукупності не дає підстави для висновку про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діями відповідача та збитками позивача, у зв`язку з втратою товарно-матеріальних цінностей та матеріальних активів. А також неможливо встановити дійсного розміру таких збитків, оскільки надані експертні висновки виходили тільки із зведених даних наданих самим позивачем. А відтак, оскільки позивачем не доведено наявності у спірних правовідносинах таких обов`язкових елементів спричнинення збитків, як причино-наслідкового зв`язку та самого розміру збитків, позовна вимога про стягнення прямих збитків, заподіяних рухомому майну позивача у розмірі 33 562 918,47 грн, не підлягає задоволенню.

Щодо розміру заявлених збитків суд також зазначає наступне.

Розмір реальних збитків пошкодженого нерухомого майна (Харківська обл., с. Мала Данилівна, вул. Кільцевий шлях, 8) за курсом НБУ станом на 30.01.2024 р. становить 11 020 891,00 грн (одинадцять мільйонів двадцять тисяч вісімсот дев`яносто одна) без ПДВ, що підтверджується Звітом Харківської торгово-промислової палати про оцінку вартості витрат на відновлення пошкодженого ТЦ "МЕТРО23" №7-ОИ/23 від 30 січня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право", права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу, зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Одночасно, відповідно до пп. "ж" ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, права і обов`язки сторін за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.

Оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - пошкодження майна) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ч. З ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Позивачем доведено більш вірогідними доказами та судом встановлено, що: саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано збитків його нерухомому майну, причинного-наслідковий зв`язок між незаконними діями відповідача та зменшення майнових прав позивача на суму реальних збитків 11 020 891,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 11 020 891,00 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо вимоги про стягнення упущеної вигоди у розмірі 14 901 471,24 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки (37,5627 гривень) становить 559 739 493,74 грн, суд керується наступним.

Тлумачення змісту ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України свідчить, що збитки як правова категорія включають у себе упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц.

Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Так, обґрунтовуючи наявність збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач посилався на те, що внаслідок збройно агресії відповідача стало неможливим провадження ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" господарської діяльності у ТЦ "МЕТРО23", а відтак Товариство не отримало доходу в період 24.02.2022-01.02 2024 року в сумі 14 901 471,24 доларів США, або в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки (37,5627 гривень) 559 739 493,74 грн. Розмір щомісячної упущеної вигоди (нестриманого прибутку) ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇН" внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресію Російської Федерації склав: 647 890,05 доларів США.

Наведене, на думку позивача, безпосередньо вказує на наявність збитків у формі упущеної вигоди.

Однак, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що вказаний дохід він міг реально отримати. Натомість, згідно звіту про фінансові результати 2020 рік ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" завершило зі збитком 1952408,00 грн.

Постановою № 326 від 20.03.2022 Кабінету Міністрів України затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п.2 вказаної Постанови міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до пп.18 п.2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема):

- вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;

- вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;

- упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Порядку), оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

За змістом абз.6 п.5 наведеного Порядку, проведення судової експертизи, що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20 зазначив, що неодержаний доход (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Відповідно до ст.142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб`єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об`єкта оподаткування.

Згідно з п.3 розділу I Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Таким чином, при визначенні розміру неодержаного доходу (прибутку) необхідно застосовувати положення ст. 142 Господарського кодексу України та Податкового кодексу України.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки не надано доказів, які б беззаперечно вказували на те, що такий дохід міг би бути отриманий останнім у випадку здійснення ним господарської діяльності, як і не доведено факту неможливості проведення такої діяльності за весь період, за який заявлено збитки.

При цьому суд наголошує, що територіально (згідно гугл карт) торгівельний цент Метро 23, хоч і має адресу розташування у смт Мала Данилівка більш наближений до території міста Харкова району Олексіївка, підтвердження фактичної окупації цієї території відсутні.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇН" до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації в частині стягнення 33 562 918,47 грн вартість втрачених рухомих активів та стягнення упущеної вигоди за 2022 - січень 2024 роки у розмірі 14 901 471,24 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ на дату оцінки (37,5627 гривень) становить 559 739 493,74 грн не підлягають задоволенню з визначених вище підстав.

У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom. (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Ст. 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Захист права власності гарантується першою статтею Додаткового протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Крім того, згідно з пунктами 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону.

Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватися із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема, і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-м належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

За приписами пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, також передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду. За таких умов, пред`явлення у даному разі позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Оскільки позивач на підставі пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то такий судовий збір у сумі 165 313,37 грн стягується з відповідача в дохід бюджету, відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 4 пункту 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), суд був вимушений вийти за межі граничного строку складання повного тексту процесуального документу, встановленого ст. 233 ГПК України, здійснивши складання повного тексту рішення у розумний строк застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" про стягнення 604323 303,21 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, 15-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" (02041, м. Київ, пр-т. П. Григоренка, 43; ідент. номер 32049199) 11020891 грн спричинених збитків, що виникли внаслідок російської збройної агресії на території України, що еквівалентно 293399 доларів США 86 центів (по курсу НБУ на дату подачі позову).

3. Стягнути з держави Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (адреса: 125993, Російська Федерація, м.Москва, вул. Велика Дмитрівка, 15-А) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м.Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, рахунок: UА908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), кодкласифікації доходів бюджету 22030106)165 313,37 грн судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "26" вересня 2024 р.

СуддяМ.І. Шатерніков