Ухвала суду № 121933444, 26.09.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/319/24

ун. № 759/1375/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження заяву ОСОБА_2 про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації (в особі органу опіки і піклування) про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського р-ну Полтавської обл., Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації (в особі органу опіки і піклування) про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.01.2023 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. 25.01.2023 року справу передано судді.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.06.2023 року призначено судову-психологічну експертизу.

22.07.2024 року до суду від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 11.07.2024 року №СЕ-19-23/38739-ПС за результатами проведення судової психологічної експертизи.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.07.2024 відновлено провадження у справі.

16.09.2024 року до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про залишення позову без розгляду, а також зазначено про зміну паспорних даних, а саме зміну прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_2 ".

23.09.2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, у якому просить стягнути з ОСОБА_5 на його користь судові витрати, пов`язані з проведенням судової-психологічної експертизи від 11.07.2024 року у розмірі 45 436,80 грн.

В підготовче засідання позивач не з`явилась, направила до суду заяву, у якій просила розглядати справу без її участі.

Відповідач у підготовчому засіданні не заперечував проти залишення позову без розгляду та підтримав заяву про розподіл судових витрат.

Третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області в підготовче засідання свого представника не направили, просили розглядати справу без їх участі, про прийняття рішення покладаються на розсуд суду.

Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації в підготовче засідання свого представника не направили, повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.п.4 п.5 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності) в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства). Тому суд зобов`язаний залишити заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Питання про залишення без розгляду позову у справі регламентується положеннями ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України. Пунктом 5 частини першої вказаної статті передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Отже право позивача на ініціювання перед судом вирішення питання про залишення позову у справі без розгляду може бути реалізоване до початку розгляду справи по суті.

Суд зобов`язаний залишити заяву без розгляду, якщо позивач або його представник звернулися з таким клопотанням.

При цьому звернення із заявою про залишення заяви без розгляду робить неможливим вирішення спору, навіть якщо на цьому наполягає відповідач.

Оскільки позивач скористався процесуальним правом залишити позов без розгляду, підстава для залишення позову без розгляду не протирічить закону, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_2 та залишити позов без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, заява якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутись до суду повторно.

Щодо заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Таким чином, в силу імперативного припису ч. 5 ст. 142 ЦПК України відповідні витрати відповідача, у тому числі на проведення екпертизи, компенсуються позивачем за умови встановлення судом саме необґрунтованих дій останнього.

Залишення позову без розгляду передбачено у чинному ЦПК України з різних підстав. Суд має право залишити позов без розгляду самостійно (без заяви позивача), дійсно, у випадку необґрунтованих дій позивача. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц зазначено, що для стягнення компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи, здійснених відповідачем, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, послався, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. При цьому Верховний Суд вказав, що із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач вказує, що позивач недобросовісно здійснювала свої процесуальні права і виконувала процесуальні обов`язки, що виразилось в пред`явленні необгрунтованого позову та ухиленні від особистої явки до експертного закладу для проведення експертного дослідження та оплати частини витрат за проведення судової експертизи.

При цьому, як свідчить судова практика, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень.

Судом встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.06.2023 року призначено судову-психологічну експертизу, витрати за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_1 пропорційно до поставлених питань.

14.03.2024 року судом узгоджено питання для проведення експертизи вказані в клопотанні експерта від 27.02.2024 року № СЕ-19-23/38739-ПС.

21.02.2024 року ОСОБА_1 здійснена оплата на розрахунковий рахунок ДНДЕКЦ МВД згідно рахунку № 0010/24/1500138 від 04.01.2024 року за проведення судової експертизи - 45 436,80 грн за питання, які він порушив перед експертом.

11.07.2024 року ДНДЕКЦ МВД проведено судову- психологічну експертизу, згідно висновку ОСОБА_5 на дослідження не прибула, однак не встановлено, що явка останньої була обов`язковою та, що вказана обставини перешкоджала складанню висновку екперта.

16.09.2024 року ОСОБА_2 подала заяву про залишення позову без розгляду, у зв`язку з тим, що вони з відповідачем дійшли згоди щодо місця проживання дітей. У судовому засіданні відповідач не заперечував проти вказаного.

Отже, огляду на відсутність доказів про необґрунтовані дії позивача щодо пред`явлення позову, заява відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 49, 257, 259, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про залишення без розгляду позову задовольнити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації (в особі органу опіки і піклування) про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно.

Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Текст ухвали виготовлено 26.09.2024 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб