Рішення № 121932628, 28.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 рокуСправа №160/26713/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.09.2023 року №046350013241 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи по Списку №1 ОСОБА_1 , що дає право на пенсію відповідно до ч.3 ст.ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», час проходження військової служби під час мобілізації в особливий період з 12.02.2015р. по 28.03.2016р. за професією гірничого майстра з повним робочим днем під землею;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи по Списку №1 ОСОБА_1 , що дає право на пенсію відповідно до ч.3 ст.ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», час проходження військової служби під час мобілізації в особливий період один місяць служби за три, а саме період безпосередньої участі в антитерористичній операції з 14.03.2015р. по 09.05.2015р. та з 10.05.2015р. по 09.03.2016р. за професією гірничого майстра з повним робочим днем під землею;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви про призначення пенсії від 04.09.2023 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 04.09.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), проте рішенням відповідача від 08.09.2023р. №046350013241 позивачеві протиправно відмовлено у призначенні такої пенсії з посиланням на відсутність у нього достатнього пільгового стажу, передбаченого ч.3 ст.114 Закону №1058-IV (25 років), при цьому пенсійним органом в порушення приписів ст.8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) та Положення про організацію в Міністерстві оборони України з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям в соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014р. за №1294/2607 (далі - Положення №530), безпідставно не зараховано позивачеві до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за професією гірничого майстра з повним робочим днем під землею, період проходження ОСОБА_1 військової служби під час мобілізації з 12.02.2015р. по 28.03.2016р., в тому числі період безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (АТО) з 14.03.2015р. по 09.05.2015р. та 10.05.2015р. по 09.03.2016р. в кратному обчисленні один місяць служби за три, хоча наданими пенсійному органу документами підтверджено, що позивач на момент призову на військову службу за мобілізацією працював за професією, що надавала право на пенсію за віком на пільгових умовах. Відтак, загальний пільговий стаж позивача становить понад 25 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV. Враховуючи вищезазначене, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача та вважає відмову у призначені йому пенсії за віком на пільгових умовах протиправною і незаконною, у зв`язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/26713/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 08.11.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

13.11.2023 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що за наданими документами у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ст.114 Закону №1058-IV, оскільки у нього відсутній необхідний пільговий стаж, передбачений цієї нормою Закону. Так, 04.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV. Вказана заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046350013241 від 08.09.2023р. ОСОБА_1 обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу (25 років), оскільки страховий стаж ОСОБА_1 (з урахуванням додаткових років за Списком № 1) становить 50 років 01 місяць 04 дні, з них пільговий стаж роботи для призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV - 23 роки 05 місяців 28 дні, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV (менше 25 років). При цьому період проходження позивачем військової служби під час мобілізації з 12.02.2015 року по 28.03.2016 року було зараховано позивачеві до пільгового стажу роботи для призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV в одинарному розмірі, що підтверджується розрахунком стажу (Форма РС-право). При цьому час безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції з 10.05.2015 року по 09.03.2016 року зараховано позивачеві до загального та пільгового стажу роботи згідно з вимогами статті 114 Закону №1058-IV в одинарному розмірі, з огляду на таке. Відповідно до п.6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2). Довідки учасникам бойових дій видаються згідно з додатком №2 вищезазначеної постанови. Вони повинні містити запис про те, що «зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці». Відповідно до п.19 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 10.08.2015 року. Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 21.03.2016р. №3183 ОСОБА_1 в період з 10.05.2015 по 09.03.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Луганської та Донецької області. З урахуванням вимог законодавства, час проходження військової служби під час мобілізації з 12.02.2015 року по 28.03.2016 року та участь у проведенні антитерористичної операції з 10.05.2015 року по 09.03.2016 року зараховано позивачеві до загального та пільгового стажу роботи згідно з вимогами статті 114 Закону №1058 в одинарному розмірі. Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2023 р., разом із відзивом на позовну заяву відповідачем надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, а саме: паспорт; ідентифікаційний код; трудова книжка серії НОМЕР_4 ; військовий квиток серії НОМЕР_5 ; посвідчення учасника бойових дій; довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.04.2023 №508; наказ №535-к від 09.06.1997; довідка в/ч НОМЕР_3 №4197 від 12.06.2023; довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №475 від 02.06.2023 р., від 01.09.2023 №562, диплом молодшого спеціаліста; додаток до диплома молодшого спеціаліста.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.09.2023р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням від 08.09.2023 року №046350013241 відмовило позивачеві у призначенні пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого ч.3 ст.114 цього Закону, оскільки страховий стаж позивача (з урахуванням додаткових років за Списоком №1) становить - 50 років 1 місяць 4 дні, в тому числі пільговий стаж - 23 роки 5 місяців 28 днів (з урахуванням військової служби з 12.02.2015 по 28.03.2016), що є недостатнім, оскільки необхідний пільговий стаж за приписами ч.3 ст.114 Закону №1058-IV (Постанова №202) становить 25 років. Також у рішенні вказано, що до загального страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди згідно з поданими документами.

Означене рішення направлено на адресу позивача листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №0400-010226-8/143152 від 14.09.2023р.

Також з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , зокрема, з розрахунку стажу, в тому числі пільгового (форма РС-право) встановлено, що період його військової служби під час мобілізації в особливий період з 12.02.2015р. по 28.03.2016р., в тому числі період безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (АТО) з 14.03.2015р. по 09.05.2015р. та 10.05.2015р. по 09.03.2016р., зараховано відповідачем до пільгового стажу позивача в одинарному розмірі.

Незгода позивача з вищевказаним рішенням відповідача про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, а також щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду його військової служби під час мобілізації в особливий період з 12.02.2015р. по 28.03.2016р., в тому числі періоду безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (АТО) з 14.03.2015р. по 09.05.2015р. та 10.05.2015р. по 09.03.2016р. у кратному обчисленні (один місяць служби за три місяці), зумовила звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацами 1-2 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з абз.1 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий, склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень) - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до ч.5 ст.114 Закону №1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

За приписами п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93р. №637.

Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною шостою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (далі - Порядок №413).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктом 4 Порядку №413 визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року

№ 2011-XII (далі Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абз.1 п.19 ст.6 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2014р. за №1294/2607, відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям в соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей (далі - Положення №530).

Підпунктом 1 пункту 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу) один місяць служби за три місяці:

участь у бойових діях у воєнний час;

час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії;

час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;

час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року;

час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;

час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення;

час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» (зі змінами);

час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей;

інші періоди, зазначені в підпункті «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (зі змінами);

крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.

Водночас, підпунктом «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі Порядок №393) встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

а) один місяць служби за три місяці:

участь у бойових діях у воєнний час;

час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;

час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року;

таємно (щодо змін додатково див. Постанову КМ № 747 від 19.09.93 таємно);

час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей;

час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Таким чином, час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа, зокрема, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, і такий час військової служби зараховується до пільгового стажу в одинарному розмірі, крім часу проходження служби, передбаченого у п.п.1 п.2.3 розділу 2 Положення №530 та п.п. «а» п.3 Порядку №393, який підлягає зарахуванню до стажу, що враховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у кратності один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 05.06.2018 року у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 року у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 року у справі № 185/4140/17, від 16.06.2020 року у справі № 185/7049/16-а, в яких Верховним Судом наголошено, що аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, в антитерористичній операції, брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. При цьому, загальний період мобілізації підлягає зарахуванню до пільгового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі.

З наявного в матеріалах справи розрахунку стажу, в тому числі пільгового, ОСОБА_1 , судом встановлено, що до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, відповідачем було зараховано період проходження позивачем військової служби під час мобілізації в особливий період з 12.02.2015р. по 28.03.2016р., в тому числі період безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 14.03.2015р. по 09.05.2015р. та 10.05.2015р. по 09.03.2016р. в одинарному розмірі.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням персоналу штабу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 10.08.2015 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.06.2023р. №4197 ОСОБА_1 проходив військову службу при частковій мобілізації з 12.02.2015р. по 28.03.2016р.

Крім того, згідно з записами військового квитка серії НОМЕР_5 позивач 12.02.2015р. на підставі Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 призваний у Збройні Сили України та 28.03.2016р. на підставі Указу Президента України від 25.03.2016 №115/2016 звільнений демобілізований (в запас).

При цьому у розділі VII «Службові примітки» військового квитка серії НОМЕР_5 також містяться записи про те, що позивач у період з 14.03.2015 по 09.05.2015 проходив військову службу в в/ч НОМЕР_6 та знаходився в зоні проведення АТО, а у період з 10.05.2015 по 09.03.2016 проходив військову службу в в/ч НОМЕР_3 та приймав безпосередню участь в складі сил та засобів АТО на території проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

Також згідно з довідкою в/ч НОМЕР_3 від 21.03.2016 №3183 старший солдат ОСОБА_1 з 10.05.2015 по 09.03.2016 перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_3 та приймав безпосередню участь в складі сил та засобів АТО на території проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

Водночас, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 04.06.1997 позивач працював:

шахта Самарська ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля»:

- 02.06.1993р. прийнятий учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті;

- 09.06.1997р. направлено на курси гірничих робітників підземних;

- 18.07.1997р. переведений підземним гірничим робітником 3 розряду з повним робочим днем у шахті;

- 31.12.1997 р. звільнився за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП, у зв`язку із переїздом у іншу місцевість;

- 30.11.1998 - 11.05.2000 служба в лавах збройних сил;

шахта Самарська ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля»:

- 08.09.2000 р. прийнятий підземним гірничим робітником 3 розряду з повним робочим днем у шахті;

- 07.03.2001 переведено у постійний склад шахти гірничим робітником 3 розряду з повним робочим днем у шахті;

- 20.05.2007 переведено підземним гірничим робітником 4 розряду з повним робочим днем у шахті;

- 15.03.2010 переведено гірничим майстром з повним робочим днем у шахті;

- 01.01.2013 переведено гірничим майстром з повним робочим днем у шахті ВСП «шахтоуправління Тернівське»;

- 01.01.2022 переміщено до «шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті.

Трудова книжка позивача також містить відомості про атестацію робочих місць, на яких працював позивач, за Списком №1 (розділ 1, пункт 1.1а постанови КМУ від 16.01.2003 №36).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що позивачем разом із трудовою книжкою також надавались довідки про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 02.06.2023р. №475, від 01.09.2023р. №562, видані Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля».

Таким чином, позивач на момент призову на військову службу при частковій мобілізації з 12.02.2015р. працював за посадою (професією), робота на якій надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: гірничим майстром з повним робочим днем у шахті, що не заперечується та визнається відповідачем, відтак, має право на зарахування періоду проходження військової служби при частковій мобілізації в особливий період з 12.02.2015р. по 28.03.2016р. до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV.

При цьому судом встановлено, що вказане право позивача відповідачем порушене не було, бо відповідно до розрахунку стажу, в тому числі пільгового, ОСОБА_1 , судом встановлено, що до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, відповідачем було зараховано період проходження позивачем військової служби під час мобілізації в особливий період з 12.02.2015р. по 28.03.2016р. в одинарному розмірі, отже, позовні вимоги в частині щодо зобов`язання відповідача повторно зробити таке зарахування є безпідставними, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо зарахування до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, періодів безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 14.03.2015р. по 09.05.2015р. та 10.05.2015р. по 09.03.2016р. у кратності один місяць служби за три місяці, з огляду на таке.

Так, посилаючись на вищевказані записи військового квитка та довідки, а також приписи п.п.1 п.2.3 розділу 2 Положення №530 та п.п. «а» п.3 Порядку №393, позивач стверджує, що періоди безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 14.03.2015р. по 09.05.2015р. та 10.05.2015р. по 09.03.2016р. підлягають зарахуванню до його пільгового стажу у кратності один місяць служби за три місяці.

Суд погоджується з такою позицією позивача, оскільки, як вказано вище відповідно до приписів п.п.1 п.2.3 розділу 2 Положення №530 та п.п. «а» п.3 Порядку №393 час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, а також час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, зараховується до пільгового стажу на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці, при цьому означеними вище доказами, а саме: записами військового квитка серії НОМЕР_5 та довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 21.03.2016р. №3183 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 14.03.2015р. по 09.05.2015р. проходив військову службу в в/ч НОМЕР_6 та знаходився в зоні проведення АТО, а у період з 10.05.2015р. по 09.03.2016р. проходив військову службу в в/ч НОМЕР_3 та приймав безпосередню участь в складі сил та засобів АТО на території проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях. Вказані докази є достатніми для зарахування спірних періодів, протягом яких позивач брав участь в антитерористичній операції, до його пільгового стажу в кратності один місяць служби за три місяці.

Отже, вищеозначені періоди підлягають зарахуванню до стажу позивача, що враховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у кратності один місяць служби за три місяці.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи рішення від 08.09.2023 року №046350013241, не виконав свого обов`язку щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів та дійшов помилкового висновку про кількість пільгового стажу позивача.

Таким чином, зважаючи на те, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.09.2023 року №046350013241 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV через відсутність необхідного пільгового стажу було прийнято відповідачем із розрахунку пільгового стажу позивача: 23 роки 5 місяців 28 днів, при необхідних 25 років, разом з цим, судом встановлено факт протиправного зарахування пенсійним органом періодів безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції з 14.03.2015р. по 09.05.2015р. та 10.05.2015р. по 09.03.2016р. до його пільгового стажу в одинарному розмірі, замість кратного обчислення - один місяць служби за три місяці, що, в свою чергу, свідчить про помилковість викладених в оскаржуваному рішенні від 08.09.2023 року №046350013241 висновків пенсійного органу щодо кількості пільгового стажу позивача та, як наслідок, про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, передбаченого ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.09.2023 року №046350013241 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно з заявою про призначення пенсії від 04.09.2023 року, суд зазначає наступне.

Як слідує з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як слідує з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 04.09.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у вигляді рішення від 08.09.2023 року №046350013241, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зобов`язано відповідача зарахувати позивачеві до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди його безпосередньої участі в антитерористичній операції з 14.03.2015р. по 09.05.2015р. та з 10.05.2015р. по 09.03.2016р. у кратному обчисленні - один місяць служби за три місяці.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що встановлено судом, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду, зважаючи також на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.09.2023р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV і прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, згідно з вимогами чинного законодавства.

Разом з цим, позовні вимоги в частині зобов`язання призначити та виплатити позивачеві пенсію не підлягають задоволенню, оскільки є такими, що заявлені на майбутнє, позаяк, на час розгляду справи повторний розгляд заяви про призначення пенсії ще не здійснено. Водночас, судовому захисту підлягають лише реально порушені права, захист непорушених прав не узгоджується із завданням та принципами адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) від 08.09.2023 року №046350013241 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди його безпосередньої участі в антитерористичній операції з 14.03.2015р. по 09.05.2015р. та з 10.05.2015р. по 09.03.2016р. у кратному обчисленні - один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 04.09.2023 року про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, згідно з вимогами чинного законодавства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова