Рішення № 121932290, 25.09.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 вересня 2024 р. Справа № 120/2188/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 25 січня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31 січня 2024 року № 16945/01-16 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

При цьому таким рішенням до страхового стажу не зараховано період роботи з 15 травня 1981 року по 04 жовтня 1986 року, оскільки у довідці від 14 квітня 1993 року б/н прізвище позивача не відповідає паспортним даним. Крім того, до страхового стажу не зараховано період роботи з 1992 року по 1996 рік, оскільки з 01 січня 2023 року припинено участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Позивач не погоджується з таким рішенням, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду з вимогою його скасувати та зобов`язати пенсійний орган призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 15 травня 1981 року по 04 жовтня 1986 року та з 1992 року по 1996 рік.

Ухвалою від 27 лютого 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

20 березня 2024 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 25 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Заява позивача про призначення пенсії та долучені до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за результатами розгляду яких рішенням від 31 січня 2024 року № 025250004458 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Як зазначає представник цього відповідача далі, на час звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 досяг повних 63 роки. При цьому для підтвердження стажу роботи за період з 15 травня 1981 року по 04 жовтня 1986 року заявник надана довідку від 14 квітня 1993 року, що видана Горлівським автотранспортним підприємством № 11432. Водночас при дослідженні змісту такої довідки пенсійним органом встановлено, що прізвищем позивача визначено " ОСОБА_2 ", що не відповідає прізвищу, що міститься в паспорті позивача - " ОСОБА_3 ". Також згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював в російській федерації. Проте Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року припинила свою дію для України 19 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення".

Відтак, на переконання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, підстави для задоволення позову відсутні.

22 березня 2024 року на адресу суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Такий відзив обґрунтований тим, що 25 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Розгляд такої заяви здійснювався за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким прийнято рішення від 31 січня 2024 року № 025250004458 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років, після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року від 21 до 31 років.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви та долучених до неї документів встановлено, що на час звернення за призначенням пенсії 25 січня 2024 року позивачеві виповнилося повних 63 роки, а його страховий стаж становив 14 років 11 місяців 11 днів при необхідному стажі - 27 років.

За таких обставин представник цього пенсійного органу також наполягає на відмові в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

25 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності подану позивачем заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

31 січня 2024 року цим територіальним органом Пенсійного фонду України прийнято рішення № 025250004458, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж заявника становить 14 рік 11 місяців 11 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком, адже необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком в цьому випадку складає 27 років.

Так, відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 цього ж Закону, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності стажу від 20 до 30 років або після досягнення 65 років за наявності стажу -15 років.

При цьому зі змісту рішення слідує, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період його роботи з 15 травня 1981 року по 04 жовтня 1986 року, оскільки у довідці від 14 квітня 1993 року б/н прізвище позивача не відповідає паспортним даним. Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 1992 року по 1996 роки, оскільки з 01 січня 2023 року припинено участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Надаючи правову оцінку рішенню пенсійного органу, що оскаржується, суд зважає на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31 січня 2024 року № 025250004458 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстави відсутності у нього необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 15 травня 1981 року по 04 жовтня 1986 року у зв`язку з тим, що в довідці від 14 квітня 1993 року, що видана Горлівським автотранспортним підприємством, прізвище позивача зазначено як " ОСОБА_2 ", що не відповідає його паспортним даним, оскільки у паспорті зазначено " ОСОБА_3 ".

Проте, дослідивши зміст паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , суд встановив, що прізвище позивача у ньому записано українською та російською мовами як " ОСОБА_2 " та " ОСОБА_3 " відповідно.

Із долученої позивачем довідки, що видана Горлівським автотранспортним підприємством 14 квітня 1993 року, слідує, що прізвище, ім`я та по батькові позивача зазначено російською мовою як " ОСОБА_4 ".

Наведене свідчить про те, що уповноваженою на те особою при заповненні довідки від 14 квітня 1993 року було допущено описку та невірно вказано прізвище позивача російською мовою, проте підстав заперечувати, що вказана довідка стосується саме позивача, на переконання суду, немає.

Тобто, наведені пенсійним органом обставини щодо невідповідності прізвища позивача в поданих ним документах не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи з 15 травня 1981 року по 04 жовтня 1986 року, оскільки згадуваною вище довідкою від 14 квітня 1993 року підтверджується факт роботи позивача з 14 травня 1981 року по 04 жовтня 1986 року в Горлівському автотранспортному підприємстві № 11432.

Отже, наведені пенсійним органом підстави незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 15 травня 1981 року по 04 жовтня 1986 року слід визнати необґрунтованими.

Щодо незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області періоду роботи позивача у російській федерації з 1992 року по 1996 рік з підстав того, що остання з 01 січня 2023 року припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, то суд зважає на таке.

Права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").

23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13 березня 1992 року. Крім того, з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року.

Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Офіційні документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.

Водночас за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року.

Таким чином, оскільки позивач набув спірний стаж до вказаної дати, тому суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням положень Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 цієї Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода від 14 січня 1993 року) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз наведених положень Угоди від 14 січня 1993 року дає підстави дійти висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13 березня 1992 року, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Крім того, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Тобто, обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно із законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась його трудова діяльність.

29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Відтак припинення участі російської федерації в Угоді, так само як і постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" не є підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи за 1992-1996 роки, адже такий стаж набутий позивачем до прийняття відповідних рішень.

А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.

Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

В даному випадку позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право ОСОБА_1 на пенсійні виплати не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача на території російської федерації з 1992 по 1996 роки.

Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 025250004458 від 31 січня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом із тим суд позбавлений можливості зобов`язати пенсійний орган призначити позивачеві пенсію, оскільки у рішенні № 025250004458 від 31 січня 2024 року йдеться про незарахування до страхового стажу позивача періоду з 1992 року по 1996 року, проте не зазначено конкретних періодів у місяцях.

При цьому, дослідивши зміст трудової книжки серії НОМЕР_3 (записи № 4-13), суд встановив, що ОСОБА_1 в періоди з 01 жовтня 1989 року по 26 квітня 1993 року, з 12 травня 193 року по 29 червня 1994 року, з 09 серпня 1994 року по 20 червня 1995 року, з 04 липня 1993 року по 01 серпня 1995 року з 24 серпня 1994 року по 27 листопада 1995 року та з 27 березня 1996 року працював у різних роботодавців на території російської федерації.

Проте в оскаржуваному рішенні пенсійним органом не наведено, який (які) саме період (періоди) у місяцях не зараховано до страхового стажу позивача, обмежившись лише зазначенням кількості незарахованих років страхового стажу.

Наявний в матеріалах справи розрахунок страхового стажу також не дає можливості суду встановити який (які) саме період (періоди) з 1992 року по 1996 рік незараховані до страхового стажу позивача.

Водночас відповідно до частини 3 статті 24 Закону № 1058 № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях.

В той же час, як обчислення страхового стажу, так і визначення конкретних періодів, які мають бути зараховані/незараховані до страхового стажу особи, належить до виключної компетенції пенсійного органу.

За таких обставин суд не може перебирати на себе функції органу Пенсійного фонду і вирішувати питання про призначення пенсії ОСОБА_1 , адже завданням адміністративного суду є здійснення контролю за правомірністю рішення суб`єкта владних повноважень, а не первинний його розгляд.

Тому з метою захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 25 січня 2024 року з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення.

При цьому відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, оскільки права позивача порушені саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а тому саме цей пенсійний орган має їх поновити.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, що підтверджується квитанцією від 24 липня 2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, а тому на його користь слід стягнути 605,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 1211,20 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.

А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у розмірі по 605,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 025250004458 від 31 січня 2024 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25 січня 2024 року з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 )

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427)

Рішення суду в повному обсязі складено 25.09.2024

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович