Рішення № 121930933, 27.09.2024, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1745/24

Провадження № 2/288/485/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селища Попільня Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі відповідач), третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович (далі третя особа) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому вказує, що 03 липня 2024 року йому стало відомо, що на адресу ПСП «Саверці», де він працює, надійшов лист від приватного виконавця Лисенка С.О. з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 63098079 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 28.11.2016 року в розмірі 39095 гривень, на підставі виконавчого напису № 8766, виданого 31.08.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем.

Позивач вважає, що надані стягувачем нотаріусу документи, на підставі яких вчинено спірний виконавчий напис № 8766 від 31.08.2020 року, не були достатніми для підтвердження безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» на день вчинення напису.

Крім того, як свідчать надані ТОВ «ФК «Кредит Капітал» документи, повідомлення про відступлення прав вимоги за договором не було адресовано позивачу за місцем його реєстрації, також не містять доказів того, що позивачем отримувалась будь-яка претензія.

В даному випадку можна констатувати відсутність факту повідомлення позивача про наявність до нього письмової вимоги про усунення порушень, у позивача не виникло обов`язку щодо виконання претензії відповідача, а тому вчинення виконавчого напису за заявою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не ґрунтувалось на вимогах закону.

Також відсутні докази того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит Капітал» є безспірним.

На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8766, виданий 31.08.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 28.11.2016 року в розмірі 39095 гривень, стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 25 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача через канцелярію суду надав клопотання в якому просить справу розглядати без його участі та позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити

Представник відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала клопотання в якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та відмовити у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу, розгляд справи здійснювати без участі їх представника.

Третя особа приватнийнотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу БаршацькийІгор Вікторовичв судовезасідання нез`явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 63098079 від 14 червня 2024 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лисенко Сергієм Олексійовичем при примусовому виконанні виконавчого напису № 8766 виданий 31.08.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» борг у розмірі 39095 гривень, відкрито виконавче провадження про стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ПСП «Саверці» /а.с. 9-10, 25-26/.

Як вбачається з Договору № 93585996000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку укладеного 28 листопада 2016 року між ПАТ «УкрСиббанк» далі банк та ОСОБА_1 далі позичальник, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил /а.с. 11-12/.

Згідно виконавчого напису від 31 серпня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 8766, вчиненого ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, звернено стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Договором № 93585996000 від 28.11.2016 року, укладеним з АТ «УкрСиббанк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за Договором факторингу № 140 від 24.06.2019 року є ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 93585996000 від 28.11.2016 року, строк платежу за яким настав та боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 24.06.2019 року по 23.07.2020 року. Сума заборгованості складає 38295,00 гривень, в тому числі: - прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 25737,84 гривень; -прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 гривень; - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 12557,16 гривень. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату, загальна заборгованість боржника становить 39095,00 гривень /а.с. 13, 27/.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зістаттями 15,16 ЦКУкраїни,кожна особамає правона захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис про стягнення з нього на користь відповідача заборгованості з тих підстав, що він не згоден з сумою боргу, а також виконавчий напис вчинено з порушенням порядку його винесення.

Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі Закон) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону), якими зокрема є - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону, нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону).

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону врегульовано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

З огляду на вищевикладене, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

В пункті 10 роз`яснень, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 07 лютого 2014 року № 2 зазначено, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII.

Пунктом 3.1 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно пунктів 3.2, 3.5 Глави 16 Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік № 1172). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Відповідно до пункту 2 Переліку № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку № 1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Крім того, саме в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Зважаючи на те, що позивач заперечує наявність у нього заборгованості саме в таких розмірах, в яких звернено стягнення у виконавчому написі нотаріуса, матеріали справи беззаперечно не свідчать про її безспірність, підтверджень протилежного не надано, а сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача, а тому суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім того, вищезазначений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172 та з моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою зазначений Перелік був доповнений новим розділом - «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 про визнання нечинним і скасування пункту 1 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Оспорюваний виконавчий напис було вчинено 31 серпня 2020 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.

Відповідачем не надано підтверджень того, що кредитний договір № 93585996000 від 28.11.2016 року, укладений між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , який був підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19).

Суд звертає увагу на те, що в спірному виконавчому написі № 8766 зазначено, що правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «УкрСиббанк» в Договорі № 93585996000 від 28.11.2016 року укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , на підставі Договору факторингу № 140 від 24.06.2019 року є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», проте належних доказів, які б свідчили про передачу відповідачу прав та обов`язків за даним кредитним договором та як наслідок підтвердження того, що відповідач набув право вимоги до позивача, а також направив на адресу позивача повідомлення про перехід до нього права вимоги за кредитним договором, під час розгляду справи надано не було.

Окремо суд зазначає, що в матеріалах справи та доданих під час розгляду доказах, відсутні відомості того, що відповідачем було направлено, а позивачем отримано лист з вимогою про усунення порушень за кредитними договорами, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості вчасно бути проінформованим про наявність заборгованості та можливості оспорити вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» або ж виконати їх, що також не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Наведені вище обставини в їх системному зв`язку вказують на те, що відповідач, звертаючись до приватного нотаріуса з заявою на вчинення виконавчого напису про звернення стягнення з ОСОБА_1 не надав належних доказів безспірності заборгованості, а нотаріус при вчиненні виконавчого напису, не переконався належним чином у безспірності сум, що підлягають стягненню за виконавчим написам в зв`язку з чим було недотримано умови та процедуру вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а відповідач належних підтверджень, які б спростовували доводи позивача не надав.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Представник позивача при зверненні до суду також просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України) Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

До матеріалів справи додано Договір про надання правової допомоги від 03.07.2024 року, укладений між адвокатським бюро «Віктора Слівінського» далі бюро та ОСОБА_1 далі- клієнт, предметом даного договору є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання процесуальних документів; представництво та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади та інше /а.с. 14/ та Додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 03.07.2024 року, де вказано, що клієнт сплачує бюро кошти за надану в межах цього договору правову допомогу в сумі 5000,00 гривень, які перераховуються на розрахунковий рахунок бюро /а.с. 15/.

Представник відповідача заявив клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» v. Ukraine» («Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Частиною четвертою,п`ятоюстатті137ЦПКУкраїнивизначено,щорозмірвитрат наоплатупослугадвоката маєбутиспівмірним із: 1)складністюсправита виконанихадвокатомробіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченимадвокатомна виконаннявідповіднихробіт(наданняпослуг); 3)обсягомнаданихадвокатом послугтавиконанихробіт; 4)ціноюпозовута (або)значеннямсправидля сторони,втомучислі впливомвирішеннясправина репутаціюсторониабопублічним інтересомдосправи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 визначено, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Представник відповідача скористалась своїм правом та заявила клопотання про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу, суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бутиспіврозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову, а тому враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та конкретні обставини справи, тривалість судових засідань, час витрачений адвокатом на участь в судових засіданнях і заявлених ним клопотань, складність справи, ціну позову та враховуючи заявлене представником відповідача клопотання про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд з огляду нарозумну необхідність судових витрат, обмежує їх розмір з 5000,00 гривень до 3000,00 гривень.

Таким чином, позов в частині заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення та з відповідача належить стягнути вказані витрати на користь позивача.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем сплачено 1211 гривень 20 копійок судового збору за позовну заяву /а.с. 1/ та 605 гривень 60 копійок судового збору за заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку /а.с. 17/, яка була задоволена судом, а тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Законом України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8766, виданий 31.08.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 28.11.2016 року в розмірі 39095 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького,1, корпус 28) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 1816 гривень 80 копійок та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник