Ухвала суду № 121922844, 26.09.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17590/24

Провадження № 1-кс/344/7080/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, що внесено до ЄРДР за №12024091180000017 від 06.01.2024, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий ОСОБА_6 , звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено прокурором ОСОБА_7 , в якому просить застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та у разі визначення застави, визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що 02 липня 2024 року ОСОБА_8 діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з метою передачі наркотичних засобів у місце позбавлення волі ВК-41, звернувся до свого знайомого ОСОБА_11 , достовірно знаючи, що в останнього наявний наркотичний засіб, обіг якого обмежено бупренорфін, який останній може передати з метою подальшої передачі у місця позбавлення волі.

У подальшому, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , знову звернулись до ОСОБА_12 та підшукали свого знайомого ОСОБА_4 , як осіб які мали незаконно придбати, зберігати та передати наркотичний засіб, обіг якого обмежено бупренорфін, у місце позбавлення волі.

02.07.2024 року ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , прибув за адресою АДРЕСА_1 , де зустрівся із ОСОБА_11 . Після чого, останній, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , передав ОСОБА_4 наркотичний засіб, обіг якого обмежено бупренорфін, з метою його подальшої передачі у місце позбавлення волі.

У подальшому, ОСОБА_4 отримавши від ОСОБА_11 наркотичний засіб, обіг якого обмежено бупренорфін переніс його до місця проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно із останнім незаконно зберігав його з метою подальшої передачі у місце позбавлення волі.

03 липня 2024 року, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , приховав вказаний наркотичний засіб, обіг якого обмежено бупренорфін, у ватні палички.

Цього ж дня, 03.07.2024 о 16:59 год ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , прибув на АДРЕСА_3 , де через кур`єра ТОВ «Нова Пошта» у поштовому відправленні № НОМЕР_1 , використавши вигадані анкетні дані відправника ОСОБА_10 , тел. НОМЕР_2 та вказавши дані засудженого ОСОБА_10 , тел. НОМЕР_2 як отримувача, передали у ВК-41 засудженим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 ватні палички в яких був прихований наркотичний засіб, обіг якого обмежено бупренорфін, для його особистого вживання та збуту іншим засудженим.

04 липня 2024 року проведено негласну слідчу (розшукову) дію огляд і виїмку кореспонденції та негласне отримання зразків для порівняльного дослідження, в ході якої в поштовому відправленні № НОМЕР_1 , з ватних паличок відібрано взірець порошкоподібної подрібненої речовини білого кольору, яка згідно з висновком експерта містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено бупренорфін, у кількості 0,000084 грама.

04 липня 2024 року поштове відправлення № 59001179672469 у ВК-41 отримав засуджений ОСОБА_10 , який спільно із ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_12 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , частину наркотичного засобу, обіг якого обмежено бупренорфін, розділили між собою для особистого вживання, а іншу частину за невстановлених обставин збули іншим засудженим.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Маріуполь, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючий за адресою; АДРЕСА_5 , громадянин України, українець, неодружений, з середньо-спеціальною освітою, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , раніше судимий: 03.11.2008 року Орджонкідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 03.04.2012 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців; 09.08.2019 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 років 6 місяців.

26 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті десять років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Абзацом 175 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено термін «обґрунтована підозра», який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновках експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

-переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки, ОСОБА_4 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

-незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки, ОСОБА_4 відомі повні анкетні дані інших підозрюваних, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування.

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик передбачений п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду;

-вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працює, джерело його існування не відоме, раніше судимий за корисливі злочини, на даний час знову підозрюється у вчиненні корисливого злочину, а тому з метою отримання прибутку останній перебуваючи на волі може продовжити вчиняти злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини.

Зазначені вище обставини, на думку сторони обвинувачення, тяжкість інкримінованого злочину, дані про особу ОСОБА_4 , його соціальні зв`язки, дають підстави вважати про те, що застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти заявленим ризикам та дієвості кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задоволити, та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та у разі визначення застави, визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.

Захисник у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання, застосувати до її підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки ризики є формальними та недоведеними.

Підозрюваний просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обіцяє не ухилятися від слідства.

Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024091180000017 від 06.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

26.09.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у тому, що він підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні та пересиланні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, передачі цих речовин у місце позбавлення волі.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання: протоколі про хід проведення НСРД негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 24.05.2024, висновку експерта №СЕ-19/109-24/9605-НЗПРАП від 08.07.2024, протоколі про хід проведення НСРД негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 30.05.2024, висновку експерта №СЕ-19/109-24/9606-НЗПРАП, протоколі про хід проведення НСРД негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 04.06.2024, висновку експерта №СЕ-19/109-24/9608- НЗПРАП від 10.07.2024, протоколі про хід проведення НСРД негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 07.06.2024, висновку експерта №СЕ-19/109-24/9609-НЗПРАП від 09.07.2024, протоколі про хід проведення НСРД негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 18.06.2024, висновку експерта №СЕ-19/109-24/9906-НЗПРАП від 25.07.2024, протоколі про хід НСРД негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 20.06.2024, протоколі про хід НСРД негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 27.06.2024, висновку експерта №СЕ-19/109-24/9907-НЗПРАП від 25.07.2024, протоколі про хід НСРД негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 09.07.2024, протоколі про хід НСРД негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 09.07.2024, протоколі про хід НСРД негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 15.07.2024, протоколі про хід НСРД негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 19.07.2024, протоколі про хід НСРД негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 26.07.2024, протоколі про хід НСРД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 09.09.2024.

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме : ОСОБА_4 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, оскільки, останньому відомі повні анкетні дані інших підозрюваних, відтак зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування. Також, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду. Може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працює, джерело його існування не відоме, раніше зазнавався кримінальному переслідуванню за корисливі злочини.

Слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та всіх причетних осіб.

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.

Окрім цього, вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам; застосування особистої поруки неможливе, оскільки відсутні особи, які можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених обов`язків, передбаченихстаттею 194КПК України; застосування особистого зобов`язання неможливе, оскільки цей вид запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Також при запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (п.34 рішення у справі «Сельчук проти Туреччини» від 10 січня 2006 року, заява № 21768/02; п.9 рішення від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії»).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_4 , його вік, середню освіту, не одружений, наявність місця місця проживання, офіційно не працює, (зі слів займається підробітками різноробочим), а також те, що він раніше судимий, зазнавався кримінальному переслідуванню.

Суд бере до уваги те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, зумовлений корисливими інтересами, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінального правопорушення (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, слід зазначити, що з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики, обставини, та саму особу підозрюваного, слідчий суддя, в цілому вважає, що застосування запобіжного заходу як домашній арешт на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу, та спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку останнього, виключити ризики.

Задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За приписами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбаченихстаттею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченомучастиною четвертоюцієї статті.

Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , та інкриміноване кримінальне правопорушення, характер та обставини його вчинення; особу підозрюваного, відсутність офіційного законного джерела доходу, враховуючи той же характер кримінального правопорушення, не свідчить само по собі про низький матеріальний стан.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 листопада 2024 року включно, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. А розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний західу виглядітримання підвартою строкомдо 23листопада 2024року включно, в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду, а тримання під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Строк тримання під вартою рахувати з 26 вересня 2024 року.

Строк дії ухвали до 23 листопада 2024 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити заставу у розмірі 242 240 ( двісті сорок дві тисячі двісті сорок ) гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки на строк до 23 листопада 2024 року, тобто в межах строку досудового розслідування:

- не відлучатися із м. Івано-Франківськ без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1