Рішення № 121903945, 25.09.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26151/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у якому позивач просить суд:

1.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 951050847467 від 14.08.2024 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області за вих. №08- 29/4749/2024 від 16.07.2024 року про суддівську винагороду, згідно з якою суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 198712,50 грн, з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25) - 113550,00 грн; доплата за вислугу років (70%) - 79485,00 грн; перебування на адміністративній посаді - 5677,50 грн; науковий ступінь (%) - 0 грн; робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0 грн.

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.01.2024 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Одеської області за вих. №08-29/4749/2024 від 16.07.2024 року про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає: 198712,50 грн, з яких: посадовий оклад (30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25) - 113550,00 грн; доплата за вислугу років (70%) - 79485,00 грн; перебування на адміністративній посаді - 5677,50 грн; науковий ступінь (%) - 0 грн; робота, що передбачає доступ до державної таємниці, - 0 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на протиправність відмови органу ПФУ у проведенні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі нової довідки Господарського суду Одеської області за вих.№08-29/4749/2024 від 16.07.2024, виданої відповідно до рішення суду.

Позивач звертає увагу, що в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №420/14400/2, яке набрало законної сили, зазначено, що зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди, - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402 не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00), на підставі ст.7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним. Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Отже, позивач вважає, що після отримання довідки Господарського суду Одеської області за вих.№08-29/4749/2024 від 16.07.2024, у відповідача виник обов`язок щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки на її думку, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та, в межах спірних правовідносин, норми Законів України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік (2024), застосуванню не підлягають.

Ухвалою суду від 23.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідачами подано відзиви на позовну заяву, у яких вказуючи на необґрунтованість позовних вимог, просять відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення Головного управління ПФУ в Закарпатській області №951050847467 від 14.08.2024 року правомірним та обґрунтованим, оскільки, визначені Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 були відсутні станом на дату звернення позивачки із відповідною заявою (07.08.2024).

Відповідач Головне управління ПФУ в Одеській області також у своєму відзиві наголошує, що змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після 18.02.2020 не проводилось. До того ж, норми статті 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, якими передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року у розмірі 2102 грн, є чинними, неконституційними не визнавались та не скасовувались, а відтак підлягають виконанню.

12.09.2024 від позивачки до суду надійшла заява, у якій просить врахувати при розгляді цієї справи приведену у змісті цієї заяви судову практику з розгляду аналогічний спорів.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 , 1960 року народження, з 2002 року працювала на посаді судді Господарського суду Одеської області.

Згідно рішення Вищої Ради Правосуддя №2225/0/15-18 від 10.07.2018, на підставі п. 4 ч. 6 ст. 126, ст.131 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Наказом Господарського суду Одеської області №13-к від 16.07.2018, суддю Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 відраховано зі штату суддів Господарського суду Одеської області 16.07.2018, у зв`язку зі звільненням у відставку.

08.05.2024 року, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2024 був встановлений у розмірі 3028,00 грн, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської, області із заявою про видачу довідки про розмір суддівської винагороди з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік, для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За результатом розгляду указаної заяви позивачки, 08.05.2024 Господарським судом Одеської області було видано довідку № 08-29/3132/2024 від 08.05.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

Не погодившись із розрахунковою величиною, з якої було обрахованого розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, позивачка зверталась до суду із відповідним позовом, який розглядався у межах справи №420/14400/24.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 року по справі № 420/14400/24 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено повністю та, зокрема, зобов`язано Господарський суд Одеської області (ЄДРПОУ 03499997) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч.3 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів із застосуванням встановленого ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

На виконання указаного вище судового рішення, Господарський суд Одеської області 16.07.2024 видав ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці № 08-29/4749/2024, згідно з якою станом на 01.01.2024 року її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 198712,50 грн, у тому числі: посадовий оклад 113550,00 грн, доплата за вислугу років (70%) 79485,00 грн, щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 5677,50 грн.

07.08.2024 позивачка звернулась до Пенсійного фонду України із заявою №6076 про перерахунок свого щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду від 16.07.2024 №08-29/4749/2024, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області, та за результатами її розгляду прийнято рішення №951050847467 від 14.08.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі указаної вище довідки.

Своє рішення, ГУ ПФУ в Закарпатській області обґрунтувало посиланнями та приписи ст.130 Конституції України, ч.2 ст.135, 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, статей 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якими, як вказано в оскаржуваному рішенні, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року на рівні 2102 грн., та виснувало, що базовий розмір посадового окладу судді в порівнянні з минулими роками не змінився.

Не погодившись із, прийнятим ГУ ПФУ в Закарпатській області, рішенням, вважаючи його протиправним, а також вважаючи наявним у неї права на перерахунок свого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області від16.07.2024 №08-29/4749/2024, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Законом України, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIІІ).

Відповідно до ч.1,2,3 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У відповідності до ч.3, 4 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачав, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Конституційний Суд України дійшов до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює дане питання, в тому числі й Закон №2453-VI.

Виходячи з викладеного, суд відзначає, що з 19.02.2020 правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом №1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України.

Після прийняття рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 № 2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон №1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суд зауважує, що право судді у відставці на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання визначено законом (ч.4 ст.142 Закону № 1402-VIII). Умовою перерахунку є зміна розміру складових суддівської винагороди судді.

Суд наголошує, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватись не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016.

Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.

Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Згідно статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV унормовано, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відтак, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

При цьому, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Слід зауважити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за спірний період, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

При цьому, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми ст. 135 Закону №1402-VIII.

Окрім того, Закон про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.11.2021 по справі №400/2031/21 вказав, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді». При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм Закону України про Державний бюджет України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена також у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22 та від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні спору суд також враховує, що постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 затверджений Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок №3-1).

Згідно з п.2 Порядку №3-1 заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.

Пунктом 1 розділу IV Порядку №3-1 («Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання») визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч.4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст. 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з пунктами 6-8 Порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.

Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу ІІІ цього Порядку.

Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

Документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Судом встановлено, що відповідно до указаного вище Порядку, щомісячне довічне грошове утримання позивачці призначалось територіальним органом Пенсійного фонду України за останнім місцем роботи, а саме - ГУ ПФУ в Одеській області, оскільки позивачка працювала на посаді судді Господарського суду Одеської області.

Відповідно до Порядку №3-1 до повноважень ГУ ПФУ в Одеській області як органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, належить здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданої довідки.

При цьому, перерахунок проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок, тобто з дня виникнення підстав для такого перерахунку зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як вихідної величини для визначення розміру посадового окладу судді, тобто з 01.01.2024.

Враховуючи, що відповідно до Порядку №3-1 саме до повноважень ГУ ПФУ в Одеській області відноситься здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданої довідки, позовні вимоги позивачки щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 09.04.2024 року підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що відмова відповідача Головного управління ПФУ в Закарпатській оьласті здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання має наслідком втручання у право на отримання позивачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі, встановленому чинним законодавством, а саме Законом №1402-VIII, а тому не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведені відповідачами у відзивах на позовну заяву обставини судом оцінюються критично, позаяк такі не доводять правомірності прийняття оскаржуваного рішення, не позбавляють права позивача на перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, у зв`язку зі зміною (підвищенням) розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі виданої уповноваженою особою, довідки встановленої форми про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, право на отримання якої було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, прийнятого ГУ ПФУ в Закарпатській області та зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області, на обліку у якому перебуває позивачка, з 01.01.2024 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Одеської області за вих. № 08-29/4749/2024 від 16.07.2024 року про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі приписів ст.5 ЗУ «Про судовий збір» як особа з інвалідністю 2 групи, судові витрати не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 951050847467 від 14.08.2024 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Одеської області за №08- 29/4749/2024 від 16.07.2024 року про суддівську винагороду.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.01.2024 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Господарського суду Одеської області за №08-29/4749/2024 від 16.07.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 198712,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 20453063, адреса: пл.Народна,4, м. Ужгород, 88000.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА