Рішення № 121903298, 26.09.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року № 320/3517/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби умісті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби умісті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ (далі також відповідач), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови про відкриття провадження від 08 лютого 2022 року у виконавчому провадженні №68535251 про стягнення виконавчого збору у розмірі 266 842, 13 грн;

- визнати протиправними та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття провадження від 08 лютого 2022 року у виконавчому провадженні № 68535251 про стягнення виконавчого збору у розмірі 266 842, 13 грн;

Ухвалою від 03 квітня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує, що виконавчий збір стягується виключно з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим документом, чого в даному випадку не було, а отже і виконавчий збір не підлягає стягненню з позивача як боржника у межах виконавчого провадження.

За час розгляду справи відповідачем подано до суду матеріали виконавчого провадження, однак не надано суду відзиву або іншого документу, зі змісту якого було б можливим встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи у судовому засіданні вирішено продовжувати її розгляд у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду міста Києва у справі № 2-1390 задоволено позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Український професійний банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 2 668 421, 30 грн.

27 січня 2010 року на виконання вищезазначеного рішення Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі.

06 квітня 2010 року відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №18491385 про стягнення з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Український професійний банк» заборгованості.

В свою чергу, 31 січня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №247 від 06 квітня 2007 року. За умовами Договору відступлення ПАТ «Український професійний банк» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм капітал» прийняв право вимоги за Кредитним договором №247 від 06 квітня 2007 року.

01 лютого 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм капітал» та ОСОБА_2 було укладено Договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 247 від 06 квітня 2007 року. За умовами Договору відступлення ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм капітал», передав, а ОСОБА_2 прийняв право вимоги за Кредитним договором №247 від 06 квітня 2007 року.

У зв`язку з вищевикладеним, заявник звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з заявою про заміну сторони у виконавчому провадження.

В свою чергу, 02 липня 2021 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва задоволено заяву ОСОБА_2 та замінено стягувана з публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» на ОСОБА_2 .

На підставі вищевказаної ухвали суду, 14 грудня 2021 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої Мороз Л.Є. винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження.

В подальшому ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про повернення виконавчого документа.

03 лютого 2022 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз Л.Є. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану.

08 лютого 2022 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мороз Л.Є. винесена постанова відкриття провадження №68535251 про стягнення виконавчого збору у розмірі 266 842, 13 грн на користь Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Не погоджуючись такою постановою відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах відповідного виконавчого провадження.

На це вказує те, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у відсоткову залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.

Таким чином необґрунтованими є доводи позивача про те, що виконавчий збір стягується виключно з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом, які базуються на нормах Закону України «Про виконавче провадження», які не були чинними на момент прийняття оскаржуваного позивачем рішення.

З наведеного вбачається, що Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) не ставить можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.

Відповідно, безпідставним є посилання позивача на практику Верховного Суду у справі №2540/3203/18, оскільки в її межах була застосована відмінна редакція Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідні правовідносини виникли в інший часовий проміжок часу.

Крім того, суд критично оцінює доводи позивача про те, що оскаржувана постанова винесена з пропуском строку, адже провадження було повернуто 03 лютого 2022 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору винесена 08 лютого 2022 року, а не наступний день, як це передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

У даному контексті суд звертає увагу, що норма частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору. Тобто, у даному випадку йде мова про постанову про стягнення виконавчого збору (у даному випадку прийнята 03 лютого 2022 року), а не про постанову про відкриття провадження про стягнення виконавчого збору.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про безпідставність наведених у позовній заяві доводів протиправності оскаржуваного рішення та вчинення дій по стягненню з позивача виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 68535251.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій та рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані дії та рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби умісті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 110; код ЄДРПОУ 34967593) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.