Ухвала суду № 121898954, 26.09.2024, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/170/24 Справа №442/901/24

У Х В А Л А

щодо повернення обвинувального акту

26.09.2024 Миколаївський районний суд Львівської області у складі ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаїв Львівської області матеріали кримінального провадження № 42023140000000211, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.08.2023 про обвинувачення

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрогобич, Львівської області, українця, громадянина України, займається індивідуальною адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва № 001293 від 11.01.2019, виданого рішенням ради адвокатів Львівської області № 96 від 17.12.2018, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

У провадженні Миколаївського районного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 увчиненні злочину,передбаченого ч.3ст.369-2 КК України.

26.09.2024 обвинувачений ОСОБА_3 подав до суду клопотання про повернення обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженні, оскільки такий не відповідає вимогам ст.291 КПК України. Зазначає, що в обвинувальному акті відсутнє зрозуміле формулювання обвинувачення, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, не зазаначено в яких саме його діях полягало вимагання неправомірної вигоди. Окрім того, зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42023140000000211 вимоги передбачені п. 3-1 та п.8-1 ч.2 ст. 291 КПК України не дотримані та така інформація не зазначена. Вищенаведене свідчить про суттєві недоліки обвинувального акту та є підставою для його повернення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_5 клопотання підтримали, просили таке задоволити з підстав у такому наведених.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечив, оскільки вважає, що обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України і підстав для його повернення немає. В обвинувальному акті зазначено ті обставини, які прокурор вважає доведеними. Покликався на те, що обвинувачення сформульовано конкретно, а дії обвинуваченої кваліфіковані правильно.

Заслухавши думку учасників судового засідання та дослідивши клопотання, суд прийшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Згідно частини 4 статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Вимоги до обвинувального акту викладені у ст. 291 КПК України.

Проаналізувавши обвинувальний акт на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, суд приходить висновку, що вказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення були дотримані.

Встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив і до нього додано передбачені КПК України додатки.

В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченими, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене, суд приходить висновку про відповідність даного обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.

Водночас, на переконання суду, доводи обвинуваченого, викладені у його клопотанні, не вказують на невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, а зводяться до оспорювання фактичних обставин справи та незгоди із пред`явленим обвинуваченням.

Слід вказати, що в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому суд та інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.

Суд наголошує на тому, що питання, які стосуються змісту та достовірності викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення не підлягають розгляду на підготовчому судовому засіданні і суд на цій стадії лише встановлює відповідність процесуальної форми обвинувального акта вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, не досліджуючи при цьому суті обвинувачення, а тому не вправі пропонувати слідчому/прокурору зазначати в обвинувальному акті інші обставини чи події, або викладати їх в інший спосіб.

Суд не вбачає у викладенні формулювання обвинувачення таких недоліків, які б свідчили про його явну неконкретність та, у зв`язку з цим, перешкоджали призначенню справи до судового розгляду.

Згідно ст.1 ЗУ "Про запобігання корупції" викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Разом з тим, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України викривач фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування та є заявником (п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Відповідно до роз`яснення Національного агенства з питань запобігання корупції від 23.06.2020 № 5 "Щодо правового статусу викривача" викривач це фізична особа, яка: 1) володіє інформацією про можливі факти корупційних правопорушень фактичними даними, а саме про обставини правопорушення, місце і час його вчинення, особу , яка вчинила правопорушення; 2) має переконання у достовірності відповідної інформації; 3) отримала інформацію у зв`язку з трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням служби чи навчання або участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання; 4) повідомила інформацію, зокрема, через: 4.1) внутрішні канали керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу або юридичної особи, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу; 4.2) регулярні канали спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, органам досудового розслідування, органам, відповідальним за здійснення контролю за дотриманням законів у відповідних сферах, іншим державним органам, установам, організаціям; 4.3) зовнішні канали. У випадку відсутності хоча б однієї з вказаних істотних ознак особа не може вважатися викривачем.

Окремо варто зазначити, що особа, яка надала повідомлення, не є викривачем, якщо інформація: 1) не містить фактичних даних, а саме про обставини правопорушення, місце і час його вчинення, особу , яка вчинила правопорушення; 2) стала їй відома не у зв`язку з трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням служби чи навчання або участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Долученні до матеріалів клопотання про повернення обвинувального акту заява ОСОБА_7 від 16.08.2023, письмова згода на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_7 від 22.08.2023, постанова слідчого відділу розслідавуння особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта ОСОБА_8 про залучення особи до проведення слідчих дій у кримінальному провадженні від 22.08.2023 не підтверджують того факту, що гр. ОСОБА_7 є викривачем в даному кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що відповідно до вимог абз. 20 ч. 1 ст. 1 та абз. 2 ч. 2 ст. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції» особа вважається викривачем за сукупності таких умов: здійснити повідомлення повинна фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), у якої наявне переконання, що інформація є достовірною; наведена у повідомленні інформація має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені; повідомлена особою інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. Таким чином, у разі відсутності хоча б однієї вищевказаної умови, особа не може вважатися викривачем.

Враховуючи те, що правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень регулюються саме Законом, при встановленні, чи набула особа статусу викривача, слід застосовувати вимоги, які містяться не лише в п. 162 ч. 1 ст. 3 КПК України, але і в Законі.

Отже, викривачем у кримінальному провадженні може бути фізична особа, яка при дотриманні сукупності вимог, визначених Законом звернулась із заявою (повідомленням) про корупційне кримінальне правопорушення та/або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, до органу досудового розслідування/прокурора з використанням будь-якого доступного каналу для повідомлення.

Таким чином, суд відхиляє доводи обвинуваченого ОСОБА_3 викладені його клопотанні, оскільки вони не вказують на наявність в обвинувальному акті порушень вимог КПК України, з наявністю яких закон пов`язує можливість його повернення.

Керуючись ст. 314, 291 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42023140000000211, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.08.2023 про обвинувачення ОСОБА_3 увчиненні злочину,передбаченого ч.3ст.369-2 КК України, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_9